Снимок публикуется с любезного разрешения «Иллюстрированной энциклопедии животного мира», Данбери Пресс

Зміст і співвідношення базових цінностей в історії людства дуже різноманітні. Аналіз основних типів ціннісних орієнтацій слід проводити за трьома напрямами:

a) Виділення пріоритетних цінностей;

b) Розгляд їхнього змісту;

c) Характеристика способу обґрунтування їх.

У різні епохи і в різних суб’єктів діяльності складалися три основних напрями ціннісних орієнтацій, що задають життєвий сенс:

1) На потойбічний світ (релігійний, об’єктивно-ідеалістичний тип ціннісних орієнтацій)

2) На самого себе – зневіра в усьому супроводжує еіліху занепаду, користь розуміють як саможивство, (гедонізм).

3) На суспільство – переважає тоді, коли віра в авторитет святого духу послаблюється, а нестримний гедонізм демонструє усі принади розладу.

В античну епоху – це стоїцизм (людина повинна мужньо приймати власну долю, якою вона б не була), у Новий час – це категоричний імператив Канта (вимога ставити обов’язок за особисті схильності: Благо вбачають насамперед у дотриманні морального закону).

Зрозуміло, що у реальному житті зазначені типи ціннісних орієнтацій не часто зустрічаються у чистому вигляді, а часом вони набувають найдивовижніших форм і поєднань.

Однорідність цих напрямів давала підстави для синтезу їх. Відомі три напрями таких спроб:

1) Утилітаризм – основною цінністю є користь, що зазвичай веде до розпаду суспільства. (Єр. Бентам, Джеймс Міль, Джон Стюарт Міль, Роберт Оуен).

2) Марксизм – наголошує на необхідності вирішення суперечності між людиною і суспільством на основі скасування приватної власності.

3) Філософія всеєдності (В. Соловйов, В.Вернадський, А. Швидцер) – всі типи спрямованностей розглядає як моменти, що підпорядковані такій вищій цінності, як вільне творче самовираження боголюдини, втілення образу Бога у світі через людину. А Швитцер – філософ, музикант, лікар, більшу частину життя провів у центральній Африці в лікарні, яку ж сам збудував, намагався і теоретично, і практично довести сенс власної життєвої орієнтації, що виявилася в єдності шанобливості перед життям, морального обов’язку і творчого прояву особистих схильностей.

Щодо мене, то діяльність людини у цьому світі повинна ґрунтуватися на оптимальному співвідношенні задоволення особистих потреб та інтересів, та потреб і інтересів суспільства в цілому, єдності матеріальних та духовних цінностей, тобто прагнути до гармонійного розвитку.

Снимок публикуется с любезного разрешения «Иллюстрированной энциклопедии животного мира», Данбери Пресс