Платники ПДВ

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Платниками ПДВ є як фізичні особи, так і юридичні особи.

Платником податку пдв – є фізична чи юридична особа, якщо обсяг оподаткованих операцій без ПДВ за останніх 12 місяців досягнув 300тис.грн. і не менше 50% від загального обсягу господарських операцій.

Для реєстрації суб'єкт господарювання зобов’язаний подати заяву. Спеціальний режим оподаткування використовують для сільсько-господарських підприємств, якщо в структурі виробництва продукції частка сільсько-господарської продукції становить не менше 75%. А для переробних підприємств не менше 25%.

Платниками податку на ПДВ є особи, які ввозять товари на митну територію в обсягах що підлягають оподаткуванню.

Особи що ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність ,або договорами управління майна.

Реєстрація здійснюється впродовж 10 днів наступного місяця після того в якому досягнуто обсяг операцій 300тис.грн.

При добровільній реєстрації за 20 днів до початку звітного періоду. Центральний орган веде реєстр платників ПДВ, в якому міститься інформація про платників податків.

Особі що реєструється присвоюється Індивідуальний податковий номер і впродовж10 днів після подачі заяви видається свідоцтво платника ПДВ або надсилаються кошти при завершенні терміну дії свідоцтва ,платник зобов’язаний подати не пізніше наступного дня, його для анулювання органу ДПС ,або не пізніше ніж за 5 днів до завершення терміну дії на продовження терміну свідоцтва.

Причинами анулювання свідоцтва :

- самостійно орган ДПС може анулювати реєстрацію якщо:

1)припиняється господарська діяльність і затверджується ліквідаційний баланс;

2)особа реєструється платником Єдиного податку ,що не передбачає сплату ПДВ;

3) протягом 12 місяців особа не подає податкову звітність ;

4) обсяг товарів і послуг іншим платникам становить менше 50%;

5)закінчений термін свідоцтва;

6)установчі документи визначені недійсними господарським судом ;

В єдиному державному реєстрі внесено запис про припинення діяльності.

2. Об'єкт ПДВ

Об'єктом оподаткування охоплює такі складові, які визначають:

1)операції з постачанням товару;

2) з митною територією України або,що передбачають переведення право власності на умовах

товарного кредиту чи фінансового лізингу;

3)ввезення товарів на митну території України в імпорту чи реімпорту ;

4)вивезення товарів в митному режимі експорту чи реекспорту;

5)продаж товарів з території без митної торгівлі;

6) постачання послуг з міжнародним перевезенням пасажирів і вантажів залізничним, морським, автомобільним, авіаційним транспортом.

3. База податку на додану вартість

База оподаткування визначається за договірною вартістю товарів.

При постачання товарів особам що не є платниками ПДВ раніше придбаних товарів об’єктом оподаткування є торгова націнка.

Розмір ставок:

· 17% (з 2014 року);

· 0%;

· 20%;

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

· поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден,

· поставки для заправки або постачання повітряних суден,

· поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів,

· а також супутників;

· поставки резидентами авто товарів власного виробництва за інвестиційною програмою.

Поставка товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою 20%:

· поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю;

· поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу за межами державного кордону України;

· поставки товарів та послуг які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

4. Податковий облік

Первинний облік ПДВ ведеться в податкових накладних. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику — код (номер, шифр).

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «X»).

Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків.

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

5. Пільги

Звільняються від оподаткування операції з:

1) постачання продуктів дитячого харчування, дитячого одягу та взуття, товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

2) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, в тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв;

3) технічних та інших засобів, товарів спеціального призначення для інвалідів та інших пільгових категорій крім автомобілів;

4) постачання вузлів, деталей і напівфабрикатів для спеціального транспорту;

5) постачання реабілітаційних послуг інвалідам, лікування та оздоровлення дітей до 18 років;

6) постачання послуг з охорони здоров’я з доставкою пенсії та іншої допомоги;

7) постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі);

8) послуги з поховання і постачання ритуальних товарів;

9) приватизація житла;

10) постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання;

11) надання благодійної допомоги благодійним організаціям.

Операції які оподатковуються за нульовою ставкою:

1) експорт товарів і послуг;

2) постачання товарів і послуг для заправки і забезпечення морських суден, повітряних суден і т. д.;

3) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів морським, залізничним, повітряним і автомобільним транспортом;

4) послуги пов’язані з доробкою рухомого майна попередньо ввезеним на територію України для виконання таких робіт і вивезено за території України;

5) послуги з обслуговування літаків, що здійснюють міжнародні рейси.

Не є об’єктом оподаткування:

1) емісійне розміщення і продаж цінних паперів;

2) передача майна для збереження і в оперативну оренду;

3) проценти і комісії в межах договору про фінансовий лізинг;

4) передача майна в заставу;

5) грошові виплати консолідованого та іпотечного боргу та відсотки за ними;

6) надання послуг із страхування і перестрахування осіб які мають ліцензію на здійснення послуг;

7) послуги загальнообов’язкового державного соціального страхування і недержавного пенсійного забезпечення;

8) операції з обігу валютних цінностей, банківських металів тощо;

9) послуги з інкасації та розрахунково-касового обслуговування;

10) операції з торгівлі борговими зобов’язаннями і цінними паперами за винятком факторингу та інкасації боргових вимог;

11) виплата заробітної плати, дивідендів, пенсії, стипендії;

12) надання комісійних і брокерських послуг з торгівлі цінними паперами;

13) операції з реорганізації;

14) надання позашкільними закладами послуг у сфері позашкільної освіти;

15) надання банками послуг щодо управління коштами або майном;

16) вивезення товарів у митному режимі в режимі тимчасового вивезення.

6. Дата виникнення податкового зобов’язання і кредиту

ПДВ = ПЗ – ПК

Дозволений податковий кредит визначається шляхом множення податкового кредиту звітного періоду на коефіцієнт операцій за попередній рік.

Q оп. пр. – обсяг оподатковуваних операцій за попередній рік

Q заг. пр. – загальний обсяг операцій за попередній рік

Дата виникнення податкового зобов’язання – дата зарахування коштів або дата відвантаження продукції. Датою виникнення податкового зобов’язання з % нарахованих за товарним кредитом є дата нарахування %; при лізингу – дата передачі майна у фінансовий лізинг користувачу; при імпорті – дата подання митної декларації; за довгостроковими договорами – дата фактичної передачі результатів робіт.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

1. дата тієї події, що відбулася раніше;

2. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

3. дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит не виникає у тому випадку, якщо устаткування було придбано для споживання.

7. Терміни сплати і відшкодування

Платник при прийнятті рішення про отримання бюджетного відшкодування подає податкову декларацію до якої додає суму бюджетного відшкодування, оригінали митних декларацій, що підтверджують вивезення операцій і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Протягом 30 днів після завершення терміну подання податкових декларацій податковий орган проводить камеральну перевірку. Протягом 5 днів після завершення перевірки орган ДПС подає висновок до Державного Казначейства про суму, яка підлягає відшкодування з бюджету. На підставі висновку протягом 5 операційних днів Державне Казначейство зараховує кошти через уповноважений банк на рахунок платника.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 днів після граничного терміну отримання податкової декларації. Орган Державного Казначейства після 3 днів перевірки надає висновок про суму, яка підлягає відшкодування з бюджету.

На автоматичне відшкодування мають право:

1) платники, які не перебувають у судових процесах банкрутства;

2) фізичні і юридичні особи, які є легально-діючими;

3) які здійснюють операції для яких застосовують 0 % ПДВ;

4) що мають 50 % від загального обсягу операцій за попередні 12 місяців, в яких сума розбіжності між податковим кредитом і податковим зобов’язанням його контрагентів не перевищують 10 % суми бюджетного відшкодування у яких середня заробітна плата не менше як у 2,5 рази перевищує мінімальний рівень і вище, або для яких характерні такі критерії:

- чисельність працівників перевищує 20 осіб;

- вартість введених основних фондів перевищує суму податку заявлену для відшкодування;

- податкове навантаження з податку на прибуток перевищує середньогалузевий протягом останніх 12 місяців.

Якщо платник не відповідає зазначеним критеріям орган ДПС протягом 17 днів після граничного терміну подачі звітності надсилає рішення про неможливість автоматичного відшкодування та детальні розрахунки щодо недотримання критеріїв.

На суму не відшкодованого своєчасного бюджетного відшкодування нараховується відсоток ( розраховується як пеня).