Класифікація за основною властивістю. Інтоксикація бардою характеризується подразненням слизових оболонок і шкіри, змінами в кістковій тканині та порушенням функцій центральної і периферичної

Інтоксикація бардою характеризується подразненням слизових оболонок і шкіри, змінами в кістковій тканині та порушенням функцій центральної і периферичної нервової системи.Барда є основним відходом спиртового виробництва. В барді багато безазотистих екстрактивних речовин, фосфорних і калійних солей, вітамінів групи Б, але вона бідна на цукри, крохмаль, жир, клітковину, солі натрію, кальцію.

Свіжу барду згодовують разом із сухими, бідними на білок кормами. Барда, яка зберігається тривалий час, містить індол, скатол. Патогенез - токсична дія барди зумовлена наявністю в ній значної кількості сивушних масел, глікоалкалоїду соланіну, органічних кислот, що подразнюють тканини, спричинюють гастроентерит, нефрит, дерматит, збудливо діють на центральну нервову систему, уражують органи дихання, серце, судини, викликають гемоліз еритроцитів, мінеральну недостатність.

Симптоми - посилення перистальтики, діарея, втрата апетиту, схуднення. У жуйних гіпотонія передшлунків, коліки у коней, бронхіти, на згинальній поверхні путових суглобів почервоніння, набрякання шкіри, висипи. Далі утворюються мокнучі екземи, покриті струпои чи кірочками. У тварин кульгавість, вони довго лежать, при тяжкому процесі запальні ділянки можуть бути по всьому тілу, внаслідок забруднення пошкоджених ділянок розвиваються некротичні процеси.

Пат. Зміни - на шкірі дерматити, катарально-геморагічний гастроентерит, дистрофія печінки, нефрит.

Лікування - виключити із раціону барду, призначають проносні, обволікаючі, іхтіол як протибродильний засіб 25-100. В-в вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою. У раціон включають знефторений фосфат, кісткове борошно, трикальційфосфат. Лікують патологічні зміни на шкірі.

Отруєння жомом характеризується запаленням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушенням обміну речовин, змінами в нервовій і кровотворній системах та паренхіматозних органах.

При довготривалому зберіганні жому при високій температурі в ньому починається процес гниття, що приводить до нагромадження масляної кислоти та інших токсичних продуктів.

Патогенез - згодовування великої кількості жому без включення інших кормів приводить до того, що сапонін-глікозиди, які містяться в ньому, всмоктуючись в кров, діють на форменні епементи крові, спричиняючи гемоліз еритроцитів. Проявляють подразливу дію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, спричиняючи гастроентерит. При згодовуванні неякісного жому у тварин виникає ацидоз, кетонемія, білкова і вітамінно-мінеральна недостатність, структурні і функціональні порушення життєво важливих паренхіматозних органів, розвивається остеодистрофія.

Симптоми - характеризуються нервовою та шлунково-кишковою формами отруєння. Нервова форма характеризується пригніченням, тремором м язів , їх конвульсивним скороченням. Температура тіла підвищується до 41,5, кон юнктива і склера гіперемовані, рогівка інфільтрована, далі розвиваються паралічі і тварина гине. Шлунково-кишкова форма починається атонією передшлунків, далі перистальтика кишечника посилюється, виникає діарея, гемоглобінурія та підвищення температури тіла. При тривалому згодовуванні жому відмічають остеомаляцію і остеопороз.

Паталого-анатомічні зміни - запалення шлунково-кишкового каналу, жирова дистрофія печінки, у кірковому і мозковому шарах нирок крововиливи. Гіперемія судин головного мозку та набряк речовини мозку.

Лікування - виключають з раціону корм, збалансовують мінеральну підгодівлю. В!в вводять30% глюкозу 20-30мл, гемодез 500-1000мл, всередину натрію гідрокарбонат, підшкірно - інсулін 100-150-0д, іхтіол, обволікаючі.

Кормова меляса(патока) отримується при переробці цукрових буряків на цукор. Отруєння настає при при згодовуванні більше 2кгмеляси, яка зберігалась протягом 5-8 міс., завдяки значному вмісту солей калію і натрію.

Патогенез - надлишок солей калію і натрію подразнюють слизові оболонки, спричинюють їх запалення, розвиток діареї. Підвищений вміст цукру в патоці приводить до утворення в шлунку молочної кислоти, зміщення рН у кислу сторону, в подальшому розвиваються запальні і дистрофічні прцеси в нервовій і серцево-судинній системах та нирках.

Лікуванння - виключити із раціону патоку, всередину дають рицинову олію, слизові відвари, адсорбенти. Внтрішньовенно вводять 40% розчин гексаметилентетраміну 40-60мл, гемодез 500-1000, 10% розчин кальцію хлориду 150-200мл, підшкірно інсулін, симптоматичне лікування.

ВСТУП

Сучасне електроенергетичне та електротехнічне устаткування, лінії електропередачі високої напруги, пристрої автоматики і телемеханіки, електроніки й радіотехніки не можуть бути якісно спроектованими і сконструйованими без використання високоякісних електротехнічних матеріалів і не можуть ефективно вироблятися та експлуатуватися без знання основ технології, властивостей і особливостей застосування цих матеріалів.

Раціональнезастосування традиційних і впровадження нових електро­технічних матеріалів дозволяє значно знизити вартість устаткування і виробів, підвищити продуктивність праці, надійність обладнання, зменшити енергоємність, га­баритні розміри й масу, розширити діапазони робочих потужностей, напруг, струмів, температур, частот та інших технічних параметрів обладнання і виробів, забезпечити стійкість до екстремальної дії зовнішніх факторів.

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Даний посібник для самостійної роботи орієнтований на студентів всіх форм навчання і містить теоретичний матеріал, методичні вказівки до вивчення курсу "Електротехнічні матеріали" та контрольні завдання, які орієнтовані на підготовку студен­тів вищих навчальних закладів за напрямками „Електротехніка” і „Електромеханіка”.

Вивчення курсу "Електротехнічні матеріали" сприятиме формуванню спеціаліста, здатного виконувати роботу дослідника, конструктора, технолога та експлуатаційника, і є обов'язковим при підготов­ці бакалаврів і магістрів для роботи в галузі електротехніки і електромеханіки, а також в суміжних галузях.

В процесі вивчення курсу студент повинен:

- засвоїти класифікацію електротехнічних матеріалів за призначенням, складом і властивостями, а також за особливостями процесу їхнього виробництва;

- здобути знання про фізичні процеси, що спостерігаються в електротехнічних матеріалах під впливом електромагнітних полів, вивчити залежність властивостей, характеристик і параметрів матеріалів від температури, вологості та інших зовнішніх факторів, а також встановити зв’язок характеристик електротехнічних матеріалів за хімічним складом, структурою та режимами технологічної обробки;

- ознайомитися з сучасними методами випробувань та вимірювань основних електричних, магнітних і фізико-механічних параметрів електротехнічних матеріалів;

- навчитися оцінювати за електрофізичними, магнітними, теплофізичними, механічними, хімічними та фізико-хімічними характеристиками придатність матеріалів для застосування в електротехніці, енергетиці, електроніці, приладобудуванні, їхню взаємозамінюваність, а також здійснювати раціональний техніко-економічний вибір й експлуатацію електротехнічних матеріалів і виробів на їхній основі.

Особливу увагу слід приділити засвоєнню основних термінів з електроматеріалознавства і їхніх визначень, без чого вивчення дисципліни втрачає сенс.

При вивченні курсу "Електротехнічні матеріали" найскладнішими для засвоєння виявляються розділи, в яких описуються різноманітні теоретичні аспекти фізичних процесів, що відбуваються у матеріалах. Важливо розібратися у фізичній суті кожного явища, яке вивчається, не обмежуючись формальними відомостями про параметри матеріалів та їхню залежність від зовнішніх факторів.

Студенти повинні засвоїти класифікацію матеріалів (загальну та окрему для кожної групи), а також усвідомити фізику явищ, що спостерігаються у групах матеріалів при дії на них зовнішніх факторів (електричного та магнітного полів, температури, тиску, вологості, радіоактивного випромінювання тощо). При вивченні конкретних типів матеріалів, необхідно з’ясувати: якою мірою їхні властивості можуть бути пояснені раніше вивченими загальними закономірностями, а коли вимагають подальшого конкретного розгляду. Студенти мають навчитися пояснювати функціональні залежності того чи іншого параметра матеріалу від інтенсивності дії зовнішніх факторів, виходячи з фізичних уявлень про відповідні процеси.

Рекомендується в загальному випадку дотримуватися системного підходу. При вивченні як фізичних основ електроматеріалознавства, так і властивостей конкретних електротехнічних матеріалів потрібно навчитися враховувати дію експлуатаційних факторів на електротехнічні матеріали у складі виробів під час функціонування останніх, а також факторів зовнішнього середовища, набір яких залежить від умов експлуатації як виробів, так і матеріалів у виробах. Необхідно усвідомити, що властивості електротехнічних матеріалів обов'язково повинні відповідати вимогам, які сформульовані у відповідних державних стандартах.

Потрібно на основі функціонального підходу до визначення класу матеріалів підібрати ряд прикладів застосування електротехнічних матеріалів для використання у відповідях при екзаменаційних та залікових іспитах.

Самостійна робота з літературою - основний вид роботи студен­та заочної форми навчання, але вона надзвичайно важлива і для студентів денної форми, бо формує здатність самостійно розв’язувати практичні задачі в процесі професійної діяльності. При вивченні посібника чи будь-якого підручника зі списку літератури необхідно скласти конспект, в якому слід зафіксувати закони й формули, що відображають ці закони, основні властивості електротехнічних матеріалів і фізичні параметри, що характеризують ці властивості, а також основні методи вимірювання цих параметрів.

Можна не завчати складні формули, а також структурні формули високомолекулярних сполук (полімерів), але необхідно знати природу та будову речовин (нейтральних, полярних та іонних), фізи­ку явищ, визначення, розрахункові формули, фізичний зміст, порядок значень діелектричної проникності, питомого опору, тангенса кута діелектричних втрат, магнітної проникності та інших технічних параметрів електротехнічних матеріалів.

У процесі вивчення курсу студенти повинні виконати лабораторні робо­ти у передбаченому робочою програмою обсязі, а також одну чи дві контрольні роботи або розрахунково-графічні завдання. Після оформлення звіту про лабораторні роботи проводиться співбесіда викладача зі студентами.

Вивчення дисципліни "Електротехнічні матеріали" базується на отриманих раніше знаннях із загальноосвітніх і інженерних дисциплін, зокрема розділів "Будова атома", "Періодична система", "Типи хімічних зв’язків у речовині", "Загальна характеристика хі­мічних елементів", "Теорія корозії металів і полімерних матеріалів" з курсу "Хімія"; "Основи молекулярної фізики та термодинаміки", "Закони дифузії", "Теплопровідність і внутрішнє тертя", "Елементи фізики твердого тіла" з курсу "Фізика"; "Загальні поняття і закони теорії електромагнітного поля", "Частотні властивості електричних кіл і резонансні ефекти" з курсу "Теоретичні основи електротехніки" або "Загальна електротехніка". При вивченні властивостей електротехнічних матеріалів необхідно, перш за все, свідомо намагатися подолати психологічний міждисциплінарний бар’єр, який часто заважає студентам використовувати знання із суміжних дисциплін.

Електротехнічне матеріалознавство постійно розвивається, розробляються модифікації відомих матеріалів з кращими характеристиками, створюються нові матеріали з унікальними властивостями, а тому потрібно знати основні напрямки розвитку електротехнічного матеріалознавства та його потенціальні можливості, що відкриваються завдяки використанню сучасних матеріалів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Класифікація за основною властивістю

До електротехнічних матеріаліввідносять речовини, що мають особливі властивості щодо електричного, магнітного та електромагнітного полів і використовуються з врахуванням цих властивостей.

Електротехнічні матеріали ділять на чотири класи за основною властивістю, яку визначають як здатність:

- проводити електричний струм - провідники;

- поляризуватися - діелектрики;

- сильно змінювати електропровідність під дією зовнішніх факторів - напівпровідники;

- намагнічуватися - магнетики.

Наведена класифікація тісно пов’язана з застосуванням електротехнічних матеріалів в електротехніці, електронній техніці та приладобудуванні.

Провідникимають значну питому електропровідність і використовуються в електротехнічних пристроях як провідники електричного струму (обмотки електричних машин і апаратів, контактні вузли, струмопровідні елементи приладів, жили проводів, кабелів і т.п.), або потенціальні елементи електротехнічних конструкцій і виробів (електростатичні екрани, обкладинки конденсаторів тощо)

Діелектрики внаслідок поляризації збільшують ємність електротехнічних пристроїв, а тому часто використовуються як конденсаторні матеріали. Крім здатності поляризуватися діелектрики мають дуже малу питому електричну провідність, що дозволяє застосовувати їх як електроізоляційні матеріали, а нелінійні діелектрики крім того застосовуються як активні діелектричні матеріали для перетворення енергії та сигналів в електрофізиці та електронній техніці.

Напівпровідникиза питомою електропровідністю займають проміжне місце між провідниками та діелектриками. Їх використовують для виготовлення активних елементів електронної техніки (напівпровідникові діоди, транзистори, тиристори, інтегральні схеми тощо), датчиків для перетворення неелектричних величин в електричні в приладобудуванні та автоматиці, а також для перетворення сонячної і теплової енергії в електричну.

Магнетики відрізняються властивістю підсилювати або послаблювати магнітне поле, в якому їх розміщують, в залежності від природи магнітного моменту речовини. Найширше використання в електротехніці знайшли феромагнетики, а в електронній техніці ферити. Ці матеріали мають велику відносну магнітну проникливість і використовуються в магнітних колах (магнітні осердя, магнітопроводи), а також для виготовлення постійних магнітів.