Штихелі.

Можна використовувати набір штихелів, призначених для ліногравюри, або виготовити подібні в шкільних майстернях. При роботі ліва рука, яка притримує і повертає заготовку, повинна знаходитись позаду леза різця. Кут різання повинен бути мінімальним.

Випалювання полягає в нанесенні на пове­рхню виробу з деревини різних рисунків і на­писів за допомогою нагрітого металевого шти­фта. При дотику розжареним металом обвуг­люється поверхневий шар деревини. Залежно від температури нагріву штифта та тривалості контакту, на поверхні деревини залишається слід більшої або меншої глибини, забарвлений в різні відтінки коричневого і навіть чорного кольору. В шкільній практиці випалювання проводять за допомогою електровипалювача.

Найкраще випалювати на деревині або фанері, виготовленій з деревини м'яких порід: липи, вільхи, тополі. При випалюванні на матеріалах більш твердих порід (дуб, бук), а також порід, в яких м'які шари чергуються з тве­рдими або смоляними (сосна, ялина, модрина), важко дотриматись рівномі­рності глибини чи забарвлення випалених ліній, штрихів чи точок. Підгото­вка матеріалу до випалювання така ж, які і при випилюванні лобзиком.

У початкових класах навчати випалюванню необхідно розпочати з про­стих і невеликих за розмірами рисунків - силуетних і контурних. Спочатку випа­люють лише точками. З окремих точок, що неперервно йдуть одна за одною, складаються лінії. Такими точковими лініями можна показати контури предмета, проводити штриховку. Ви­паленими точками можна заповнити силует або, навпаки, фон. Наносячи точки більш або менш густо, змінюючи їх розміри і глибину, можна показати перехід від світла до тіні, добитися об'ємності зображених предметів. Вироби, прикрашені випа­люванням, можна потім покрити лаком або восковою пастою.