ВИНИКНЕННЯ ОСВІТИ ДЛЯ ДІВЧАТ

Виховання та освіта жінок в епоху середньовічного феодаліз­му мали жорсткий кастовий характер. Дівчата знатного похо­дження виховувались в сім'ї під наглядом матерів чи спеціальних виховательок. Подекуди їх навчали читанню та письму ченці з найближчого монастиря. Широко практикувалось також віддава­ти дівчаток із заможних сімей на виховання до жіночих монасти­рів, де вони знаходилися протягом кількох років.

Багато хто з юних вихованок залишали монастир вже для то­го, щоб вийти заміж за волею батьків. Тому все навчання в мона­стирях було підпорядковане підготовці жінки до виконання її ос­новної функції: бути гідною дружиною, матір'ю, господинею. В

монастирі дівчат навчали латинській мові, знайомили з Біблією, привчали до шляхетного поводження в світі. Молоді жінки пови­нні були навчитися танцювати, вишукано схилятися в реверансі, грати на лютні та клавесині, підтримувати бесіду на визначену тему з двома чи трьома подругами. До змісту навчання входило навіть оволодіння мистецтвом користування віялом. Далі їх зна­йомили з основними правилами ведення домашнього господарст­ва. Передбачаючи лихі часи, які можуть спіткати будь-яку з ви­хованок, дівчат змушували виконувати і так звану "чорну робо­ту". Вони по черзі працювали на кухні і в пральні, запалювали і чистили світильники, прибирали та мили підлогу. І, нарешті, в монастирі майбутні "зірки" світського суспільства одержували елементарні відомості з історії та географії, викладені досить су­хо, з міфології, арифметики, теології та латини.

Отже, можна зазначити, що в епоху Середньовіччя освіче­ність серед жінок-дворянок була розповсюджена набагато шир­ше, ніж серед чоловіків-лицарів. В деякій мірі це пояснюється тим, що католицька церква намагалася вплинути на світських феодалів через їхніх дружин, які були виховані в монастирях в дусі релігійності. Недарма серед приданого дівчини з сім'ї фео­дала обов'язково були книги релігійного змісту.