Учебник для студентов высших учебных заведений

У широкому розумінні соціальний розвиток трудових колек­тивів — це помітні перетворення, які тягнуть за собою кількісні та якісні зміни у сферах їх життєдіяльності, сприяють утверджен­ню колективізму й індивідуального особистісного самовираження членів колективу, підвищенню соціального статусу колективу і його членів, удосконаленню соціальної та професійної структур, збагаченню інституційної і професійної мотивації, формуванню прогресивних цінностей.

Соціальний розвиток колективу — це процеси соціалізації кожного працівника та всього колективу, які дають змогу регулю­вати та врівноважувати інтереси особистості, колективу та всього суспільства.

Планування соціального розвитку колективу (соціальне пла­нування) є системою методів планомірного управління розвитком трудового колективу підприємства, цілеспрямованого регулюван­ня соціальних процесів та прогресивного розвитку соціально-тру­дових відносин на рівні підприємства. Мета планування — підви­щення ефективності діяльності підприємства за рахунок соціаль­них чинників, створення умов для повнішого задоволення потреб працівників та для розвитку членів колективу.

План соціального розвитку трудового колективу — сукупність науково обґрунтованих заходів, завдань, показників зі всього комплексу соціальних проблем, реалізація яких сприятиме найефективнішому функціонуванню трудового колективу підприємства.

В плані соціального розвитку виокремлюють такі розділи та напрями робіт.

І. Удосконалення соціальної структури колективу. В цьому розділі звертається увага на скорочення частки чи ліквідацію важких та шкідливих для здоров'я робіт, зниження частки низько-кваліфікованої праці, на підвищення освітнього та кваліфікацій­ного рівня співробітників, окремо розглядаються умови праці жі­нок, підлітків, осіб похилого віку.

II. Соціальні чинники розвитку виробництва та підвищення його економічної ефективності. Тут плануються заходи з інтелек­туалізації праці, технічного переозброєння, впровадження нової техніки і технології, які забезпечують підвищення змістовності праці, проектування прогресивних форм організації і оплати пра­ці, зниження її монотонності. Передбачається навчання без відри­ву від виробництва, заходи зі стимулювання раціоналізації та винахідництва, з розширення можливостей підвищення розмірів реальної заробітної плати працівників тощо.

III. Покращання умов праці та побуту працівників. У плану­ванні необхідно особливо виділити дільниці та підрозділи з неспри­ятливими умовами праці, передбачити заходи з оздоровлення виробничого середовища, заміни обладнання, що є джерелом шкід­ливості та небезпеки. Також окреслюються заходи з дотримання санітарно-гігієнічних норм, стандартів безпеки праці, вирішуєть­ся питання можливості надання працівникам житла, забезпечен­ня дитячими дошкільними закладами, місцями відпочинку.

IV. Посилення дисципліни праці, розвиток трудової активності та творчої ініціативи. Заходи в цьому напрямку розробляються на основі аналізу ціннісних орієнтацій працівників і спрямовуються на стимулювання високої трудової та виробничої дисципліни, розвиток різних форм залучення працівників до справи вдоскона­лення виробництва тощо.

Розробкою плану соціального розвитку колективу має займа­тись служба соціального розвитку, до складу якої входять високо­кваліфіковані спеціалісти — економісти, соціологи, психологи, юристи. Їх завдання полягає у регулярному здійсненні соціологіч­них досліджень, спрямованих на розробку та впровадження заходів щодо створення сприятливих соціально-психологічних умов для підвищення міри задоволеності матеріальних та духовних потреб працівників, а також зростання продуктивності праці та ефектив­ності виробництва.

Розробка плану соціального розвитку здійснюється у декілька етапів (рис. 1).

Задля здійснення планування та управління соціальним роз­витком трудового колективу необхідна його кількісна оцінка за певною системою критеріїв та показників, включаючи оцінку впливу на працівників виробничої сфери, оцінку можливостей особистого розвитку працівників, оцінку розвитку соціальної ін­фраструктури підприємства, оцінку роботи щодо соціального розвитку трудового колективу.

Аналіз кількісних показників соціального розвитку дає змогу оцінити ефективність плану соціального розвитку, яка може бути економічною та соціальною. Економічна ефективність проявляєть­ся у зростанні продуктивності праці, підвищенні якості продукції та зниженні її собівартості, підвищенні рентабельності виробниц­тва; соціальна ж ефективність — у вдосконаленні соціальної струк­тури трудового колективу, підвищенні соціального статусу та культурного рівня його членів, у раціональному використанні вільного часу, зростанні добробуту членів колективу, зростанні прихильності працівників до підприємства.

Учебник для студентов высших учебных заведений