Санітарна очистка населених місць

Це комплекс заходів по збиранню, тимчасовому зберіганню, вивозу, знешкодженню та утилізації відходів, що утворились в населених місцях.

Відходи– це залишки речовин та предметів, що утворилися внаслідок побутової, господарської та промислової діяльності людини, які не можуть бути використані на місці утворення, а їх накопичення та зберігання порушує санітарний стан навколишнього середовища. Поділяються на рідкі (нечистоти з вигребів туалетів; помиї від приготування їжі, миття посуду, підлоги, прання білизни; стічні води: господарсько-побутові, промислові, зливові, міські) та тверді (сміття або домові відходи; покидьки або відходи кухні; відходи лікувально-профілактичних установ, в тому числі специфічні /використаний перев'язочний матеріал, використані одноразові системи та шприци, залишки ліків, рештки органів та тканин після операцій, трупи лабораторних тварин/; відходи інших громадських установ /шкіл, дитячих дошкільних установ, середніх та вищих навчальних закладів, офісів/; відходи підприємств громадського харчування; відходи тваринного походження

/трупи тварин, гній, харчові конфіскати/; відходи торговельних закладів; відходи промислових підприємств; шлаки котельних; будівельне сміття, міський ґрунт; вуличний зміт).

Розрізняють три системи видалення відходів:

- сплавну застосовують у повністю каналізованих населених пунктах, в яких усі рідкі та частково дрібні тверді відходи сплавляють на очисні споруди по системі труб (каналізація); решту твердих відходів вивозять спецавтотранспортом;

- вивізну використовують у неканалізованих населених пунктах, в яких і рідкі, і тверді побутові відходи (ТПВ) вивозять у місця їх знешкодження та утилізації спеціальним автотранспортом. Такий спосіб видалення твердих відходів отримав назву очистки, а рідких –– асенізації;

- змішану застосовують у частково каналізованому населеному пункті. При цій системі рідкі відходи з каналізованої частини населеного пункту видаляють за допомогою каналізаційної мережі, з неканалізованої –– вивозять асенізаційним транспортом, а всі тверді відходи вивозять транспортом санітарної очистки.

Санітарна очистка населеного пункту повинна бути плановою (здійснюватися за затвердженим планом, графіком), регулярною (вивіз відходів в теплий період року – щоденно, в холодний – 1 раз у 1-3 доби), комунальною (здійснюватись підприємствами комунального господарства) і не залежати від бажання окремих осіб або установ. Передбачає 3 етапи: I –– збір і тимчасове зберігання твердих побутових відходів; II –– їх вивіз; III –– знешкодження та утилізацію.

Збір, вивіз (транспортування) твердих побутових відходів. Розрізняють планово-подвірну (ТПВ збирають у спеціальні сміттєзбірники, розташовані на обладнаних майданчиках на території домоволодінь, а потім спецавтотранспортом за графіком вивозять до місць знешкодження) і планово-поквартирну (мешканці збирають ТПВ у квартирах та виносять в обумовлений час до сміттєзбиральної машини) системи планово-регулярної очистки. При планово-подвірній системі розрізняють метод "стаціонарного" (сміттєзбірники випорожнюють в сміттєвози і далі встановлюють на місце) та "змінного" (сміттєзбірники або контейнери разом із ТПВ вивозять контейнеровозами в місця знешкодження, а натомість залишають порожні чисті) посуду.

Для вивозу сміття та інших твердих відходів використовують спеціальні автомашини –– сміттєвози. При методі "стаціонарного" посуду використовують сміттєвози 93/М, 53/М, КО-404, КО-413 та інші, при методі "змінного" посуду –– контейнеровози М-30. Сміттєвози монтуються на шасі вантажних автомашин ГАЗ-93а, ГАЗ-53, МАЗ-500А.

Знешкодження твердих побутових відходів. Методи знешкодження ТПВ повинні відповідати наступним основним гігієнічним вимогам:

- надійний знешкоджуючий ефект, перетворення відходів на нешкідливий в епідемічному та санітарному відношенні субстрат. В епідемічному відношенні ТПВ є надзвичайно небезпечними: колі-титр 10^-6-10^-7, титр анаеробів –– 10^-5-10^-6, мікробне число сягає десятків та сотень мільярдів, містять патогенні та умовно-патогенні бактерії, віруси, яйця гельмінтів. Особливо небезпечні відходи лікувально-профілактичних закладів, які приблизно в 10-100 разів більш контаміновані мікроорганізмами, ніж побутові відходи з житлових будівель;

- швидкість – найкращим вважається такий метод, який дозволяє ефективно знешкодити відходи за той проміжок часу, за який вони утворюються;

- повинен запобігти відкладенню яєць та розвитку личинок та лялечок мух (Musca domestica) як у відходах під час знешкодження, так і в отриманому внаслідок знешкодження субстраті;

- повинні запобігти доступу гризунів у процесі знешкодження відходів і перетворити відходи в субстрат, несприятливий для їх життя та розвитку;

- повинні запобігати забрудненню повітря леткими продуктами руйнації органічних речовин (ТПВ містять до 80 % органічних речовин, з яких 20-30 % у теплий період року легко загнивають і виділяють при цьому сморідні гази: сірководень, індол, скатол і меркаптани);

- при знешкодженні відходів не повинні забруднюватися поверхневі та підземні води;

- повинні дозволяти максимально і безпечно для здоров'я людей використовувати корисні властивості ТПВ, оскільки вони містять до 6% утилю, при їх спалюванні можна отримувати теплову енергію, при біотермічній переробці –– органічні добрива, а харчові відходи використовувати для відгодівлі тварин.

За кінцевою метою методи знешкодження ТПВ поділяються на: утилізаційні (переробка відходів в органічні добрива, біопаливо, виділення вторинної сировини /наприклад, металевого брухту/ для промисловості, використання як енергетичного палива) та ліквідаційні (поховання в землю, скид в моря, спалювання без використання тепла).

За технологічним принципом методи знешкодження поділяються на: 1) біологічні або біотермічні (поля заорювання, удосконалені звалища, полігони складування, поля компостування, біокамери, заводи біотермічної переробки; у сільській місцевості в особистих господарствах –– компостні кучі, парники); 2) термічні (сміттєспалювальні заводи без, або з використанням теплової енергії, що утворюється при спалюванні відходів; піроліз з одержанням горючого газу та нафтоподібних мастил); 3) хімічні (гідроліз); 4) механічні (сепарація відходів з подальшою утилізацією, пресування відходів в будівельні блоки); 5) змішані.

Найбільше розповсюдження отримали біотермічні методи. В їх основі лежать складні процеси самоочищення ґрунту від органічних забруднень, які схематично можна представити наступним чином:

Біотермічне знешкодження дозволяє: 1) розкласти складні органічні речовини відходів та продукти їх метаболізму (сечовину, сечову кислоту та інші) до більш простих сполук з тим, щоб у подальшому за допомогою спеціальних мікроорганізмів, в присутності кисню повітря, синтезувати нову, стійку, безпечну у санітарному відношенні речовину, що зветься гумусом; 2) знищити вегетативні форми патогенних та умовно-патогенних бактерій, віруси, найпростіші, яйця гельмінтів, яйця і личинки мух, насіння бур'янів.

Ефективність біотермічного методу знешкодження залежить від:

- аерації відходів (на 1 об'єм ТПВ необхідно подавати 25 об'ємів повітря);

- вологості відходів (якщо вологість < 30 %, ТПВ необхідно штучно зволожувати; якщо > 70 %, необхідно влаштовувати пристрої для її зменшення);

- вмісту у відходах органічних речовин, що здатні легко загнивати (повинний бути не < 30 %, співвідношення вуглецю і азоту 30:1), і неорганічних сполук (не > 25 %);

- розміру частинок відходів (оптимальний розмір 25-35 мм);

- активна реакція (рН) відходів (оптимальною є рН 6,5-7,6);

- ступеню вихідної контамінації відходів мезофільними та термофільними мікроорганізмами (для інтенсифікації очистки проводять штучну інокуляцію);

- температурних умов (чим швидше буде підніматися температура у товщі відходів, тим краще і надійніше відбудеться біохімічне руйнування органічних речовин та відмирання патогенної мікрофлори).

Санітарний нагляд за системами збору, транспортування та знешкодження відходів потребує об’єктивної оцінки їх ефективності, яка неможлива без санітарного обстеження території, відбору проб ґрунту і його лабораторного аналізу.

Додаток 2