Підсумки

1. Аналітична економія є мисленним відображенням закономірностей господарської діяльності. Знання з аналітичної економії потрібні не лише тим, хто своєю професією обирає сферу економічної діяльності, а й усім людям, бо ці знання дають змогу приймати обґрунтовані рішення з тих чи інших питань, що пов’язані з економікою – найманням на роботу, розподілом сімейного бюджету, одержанням заробітної плати, сплата податків, інфляція, страхування і т. д.

2. Національна економіка – це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. У національній економіці можна виділити дві сторони – фізичну економіку та монетарну економіку. Фізична економіка охоплює ресурси – працівників, природні багатства, засоби виробництва та виготовлені життєві блага. Основними складовими монетарної економіки є гроші й ціни.

3. У національній економіці діють три основні економічні суб’єкти – домогосподарства, фірми та держава. Домогосподарство є економічною одиницею, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє і постачає економіку ресурсами, і використовує отримані за ресурси доходи для купівлі товарів і послуг, яка задовольняє матеріальні потреби його членів. Фірма – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг і володіє та керує одним або багатьма підприємствами. Держава виконує роль політичного центру, який забезпечує захист особи та її власності, охорону правопорядку та управління країною. Одночасно держава виконує важливі економічні функції – перерозподіляє доходи, формує правове середовище, стабілізує національну економіку та ін.

4. Сукупність механізмів організації національної економіки називають економічною системою, що містить велику кількість різноманітних механізмів. Одні з цих механізмів творять сили ринку, а інші – державні інститути. Серед цих механізмів особливо важливе значення мають механізми узгодження діяльності суб’єктів господарського життя; механізми реалізації власності на виробничі ресурси та вироблені життєві блага; механізми розподілу й перерозподілу створеного національного продукту; механізми взаємодії фізичної і монетарної економіки та ін. Великий вплив на функціонування економічної системи чинять традиції та менталітет народу. Від ефективності функціонування економічної системи великою мірою залежить кількість життєвих благ, яку виробляють з даної кількості ресурсів, та рівень добробуту населення.

5. Аналітична економія вивчає ефективність функціонування економічної системи та її механізмів в умовах обмежених виробничих ресурсів. Вона досліджує, як мають бути організовані виробництво, розподіл, обмін та споживання для найповнішого задоволення потреб людей. Центральним пунктом національної економії є виявлення чинників, які визначають фізичний обсяг товарів і послуг, що їх продукує національна економіка чи окрема фірма. Аналітична економія використовує два рівні аналізу: макроекономічний і мікроекономічний.

6. Макроекономіка – це частина аналітичної економії, яка досліджує ефективність функціонування економічної системи та її загальнонаціональних механізмів. Мікроекономіка як частина аналітичної економії вивчає ефективність функціонування окремих механізмів економічної системи чи складників національної економіки. Ту частину аналітичної економії, що використовує якісні вимірники і показники, досліджує процеси впливу держави та інших інститутів на господарську діяльність, а також проблеми соціальної ефективності та справедливості нині називають політико-економічним аналізом. Аналітична економія виконує чотири функції: 1) теоретико-пізнавальну; 2) практично-прогностичну; 3) світоглядно-виховну; 4) методологічну.

7. Позитивна аналітична економія має справу з фактами і уникає суб’єктивних оцінних суджень. Нормативна аналітична економія передбачає оцінні судження людей стосовно того, якою має бути економіка або який конкретний політичний захід доцільно рекомендувати для розв’язання тієї або іншої економічної проблеми. Інакше кажучи, позитивна економіка має справу з фактами „що є”, тоді як нормативна економіка охоплює оцінкові судження („що має бути”).

8. Для вивчення закономірностей та ефективності функціонування економіки використовують різні методи і прийоми, які в сукупності становлять методологію аналітичної економії. Основний метод дослідження в аналітичній економії є наукове абстрагування. Суть цього методу полягає в тому, що досліджуючи певний економічний об’єкт або процес, відділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових. Метод наукового абстрагування часто називають логічним методом.

9. Першим кроком до економічного знання є спостереження і вивчення даних економічної історії. У такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища і процеси економічного життя. Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, аналітичною економією. Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. У процесі економічного аналізу формулюються економічні поняття й категорії, закони й теорії. Під категорією розуміють узагальнені логічні поняття, що відбивають сутнісні зв’язки реальної дійсності. Теорія – це сукупність положень, що пояснюють явища господарського життя. Економічні закони відображають сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами.

10.Важливим напрямом наукового абстрагування є моделювання. Економічна модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних. В економічних моделях використовують два види змінних – ендогенні та екзогенні. Ендогенні – це змінні, які модель намагається пояснити, а екзогенні – це змінні, які модель бере як дані. Якщо залежності між економічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь – економіко-математичні моделі.

11.В аналітичній економії використовують велику кількість статистичних показників. Усі показники поділяють на натуральні, які вимірюють у різних фізичних одиницях, та вартісні, які визначаються у постійних або поточних цінах. Важливе значення в аналітичній економії мають запасові й потокові, номінальні й реальні показники. Запасові – це показники, що вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу, а потокові – за одиницю часу, здебільшого за рік. Змінні, що виміряні у фізичних одиницях, називають реальними змінними, а у грошах – номінальними змінними.

12.Вивчаючи економічні проблеми, стережіться логічних помилок, таких як помилка композиції і помилка „post hoc” у процесі логічного мислення. В аналітичній економії не можна допускати спрощеного однофакторного тлумачення економічних явищ і процесів. Важливо також завжди пам’ятати, що нашим спостереженням властивий суб’єктивізм. Економісти аналізують речі з позиції особливого сприйняття – економічного сприйняття, яке ґрунтується на декількох дуже важливих і тісно пов’язаних між собою обставинах: 1) обмеженість благ; 2) раціональна поведінка; 3) порівняння вигід і витрат.

13.В аналітичній економії можна виокремити три основні філософії економіки – класична, кейнсіанська та марксистська, які по-різному визначають сукупність принципів, тобто складових побудови найефективнішої й стабільної економічної системи. Прихильники класичної філософії економіки вважають, що ефективною є лише приватна власність, ринковий механізм сам збалансовує національну економіку та забезпечує справедливий розподіл доходів. Кейнсіанці обґрунтовують необхідність поєднання приватної ініціативи та державного регулювання економіки. Марксисти твердять, що приватна власність і ринковий механізм ведуть до експлуатації людини людиною.

14.Аналітична економія як галузь економічного знання сягає дохристиянської доби. Значний внесок у розвиток аналітичної економії зробили меркантилісти та фізіократи. Найважливішим етапом у становленні аналітичної економії як науки стали дослідження класичної школи. З другої половини ХІХ ст. розвиток аналітичної економії пішов трьома принципово відмінними напрямами – неокласичним, історичним та ліворадикальним. В останні десятиріччя ХХ ст. виник так званий неокласичний синтез, який поєднує постулати кейнсіанства і неокласичного підходу. Неокласичний синтез називають по-іншому основним потоком аналітичної економії. Українські економісти зробили помітний внесок у розвиток аналітичної економії.