Фінансова система

Ефективність організації фінансів та прагматизм реалізації фінансових відносин і фінансової політики у державі залежать насамперед від оптимальної побудови та дієздатності фінансової системи.

Термін «система» (з грец. – «поєднання», «утворення») найчастіше трактується як сукупність визначених елементів, між якими є закономірний зв'язок чи взаємодія.

За організаційно-інституційною структурою фінансова система – сукупність фінансових органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками та фондами грошових коштів. При цьому у фінансовій системі виділяють систему органів управління фінансами (Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Рахункова палата Верховної Ради України, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба), а також фінансових інститутів, задіяних у розподільних процесах (НБУ, банківські та небанківські фінансові установи, фондові і валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди).

Найчастіше фінансову систему структурують відповідно до форм власності (рис.1.1), основних суб’єктів фінансових відносин (рис.1.2) та рівнів економічної системи (1.3).

У складі фінансової системи України виділяють такі основні сфери фінансових відносин: фінанси держави (державні та місцеві фінанси), фінанси суб’єктів господарювання, фінанси домогосподарств, фінансовий ринок і міжнародні фінанси. Кожна з цих сфер фінансових відносин характеризується специфічними рисами і має певне функціональне призначення.

Центральне місце у фінансовій системі кожної держави займають фінанси держави – сфера, за допомогою якої здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни.

Рис. 1.1.Структуризація фінансової системи відповідно до форм