Оптична система ока

Око людини є|з'являється,являється| своєрідним оптичним приладом, що займає|позичає,посідає| в оптиці особливе місце. Це пояснюється, по-перше, тим, що багато оптичних інструментів розраховані на зорове сприйняття, по-друге, око людини (і тварини), як удосконалена в процесі еволюції біологічна система, є носієм деяких ідей по конструюванню та поліпшенню|покращанню| оптичних систем.

Око може бути представлене|уявлене| як центрована оптична система, утворена рогівкою (Р), рідиною передньої камери (К) і кришталиком (Х), обмежена спереду повітряним середовищем|середою|, ззаду|позаду| — склоподібним|скловидним| тілом (мал. 5.7). Головна оптична вісь ОВ проходить через оптичні центри рогівки і кришталика. Крім того, розрізняють ще зорову вісь ока (ЗВ|), яка визначає напрям|направлення| найбільшої світлочутливості і проходить через центри кришталика та жовтої плями (Ж). Кут|ріг,куток| між головною оптичною і зоровою вісями складає близько 5'.

Основне заломлення світла відбувається|походить| на зовнішній межі|кордоні| рогівки, оптична сила якої рівна близько 40 дптр|, кришталика — близько 20 дптр|, а всього ока — близько 60 дптр|.

Пристосування ока до чіткого бачення різне видалених|віддалених| предметів називають акомодацією.

У|в,біля| дорослої здорової людини при наближенні предмету до ока на відстань 25 см акомодація здійснюється|скоюється,чиниться| без напруги|напруження| і завдяки звичці розглядати|розглядувати| предмети, що знаходяться|перебувають| у руках, око найчастіше акомодує саме на цю відстань, звану відстанню найкращого|щонайкращого,найкращого| зору. Для характеристики роздільної здатності ока використовують найменшу точку зору, при якому людське око ще розрізняє дві точки предмету.

У медицині роздільну здатність ока оцінюють гостротою|дотепом| зору. За норму гостроти|дотепу| зору береться одиниця, у цьому випадку найменша точка зору дорівнює 1.

Малюнок 5.7- Оптична система ока