Травматичний шок
1. Визначення:Травматичний шок – це гостра судинна недостатність у результаті гіповолемії, виниклої внаслідок невідповідності ємності судинного русла й обсягу циркулюючої крові.
2. Види травматичного шоку:
А) Травматичної шок без крововтрати належить до категорії судинного периферичного шоку;
Б) Травматичний шок із крововтратою належить до категорії гіповолемічного шоку.
2. Причини виникнення травматичного шоку:
- біль;
-крововтрата (гіповолемія);
- гостра дихальна недостатність;
- порушення функції життєво важливих органів.
3. Механізм розвитку травматичного шоку без крововтрати:
А)В основі патофізіологічних явищ лежить критичне зменшення інтенсивності кровотока в мікроциркуляторному руслі, що викликає гіпоксію всіх органів і тканин і накопичення проміжних продуктів метаболізму;
Б) Із травмованих тканин надходить масивний потік больових імпульсів, що викликає розлите порушення центральної нервової системи, а це, у свою чергу, запускає каскад захисно-пристосувальних реакцій, що полягають у перерозподілі крові й централізації кровообігу: спазм периферичних судин і розширення судин головного мозку й інших органів життєзабезпечення;
В) Спазм периферичних судин викликає гіпоксію тканин і метаболічний ацидоз, при яких капіляри розширюються, збільшується їхня проникність – рідина починає залишати судинне русло, що приводить до зменшення ОЦК;
Г) Зменшення ОЦК приводить до критичного зниження кровотока в організмі й формування шокових органів: легенів, печінки й нирок, виникає поліорганна недостатність.
4. Класифікація травматичного шоку:
А) За фазами перебігу:
+Еректильна фаза (триває кілька хвилин) – виникає завдяки розлитому порушенню в центральній нервовій системі ;
+Торпідна фаза – виникає в результаті порушення периферичного кровообігу, що приводить до гіпоксії тканин і головного мозку;
а) За ступенем тяжкості торпідної фази:
Тяжкість шоку залежить від дефіциту ОЦК і може бути визначена по індексу тяжкості шоку Альговера: відношення частоти пульсу до величини систолічного артеріального тиску
| Індекс Альговера | Ступінь тяжкості шоку |
| 0,8 і менш | І |
| 0,9-1.2 | ІІ |
| 1,3-1.4 | ІІІ |
| 1,5 і більше | IY |
б) Всі форми шоку без лікування проходять три фази, тривалість яких залежить від причини шоку й індивідуальних реакцій пацієнта:
- I фаза – компенсований шок, артеріальний тиск у межах нормального;
- II фаза – некомпенсований шок, центральний артеріальний тиск знижений;
- III фаза – необоротний шок, відбувається ушкодження органів і систем організму.
5. Клінічна картина шоку(залежить від стадії й ступеня тяжкості шоку):
А) Скарги
- еректильна фаза: скарг на біль може не бути через збудження потерпілого й неадекватну оцінку свого стану;
- торпідна фаза: слабість, недостача повітря, біль в ділянці ушкоджень;
Б) Анамнез захворювання:
- з'ясовується характер і механізм травми;
В) Об'єктивні прояви:
а) Огляд
+Еректильна фаза:
- психомоторне збудження,
- шкірні покриви бліді, іноді гіперемовані, нігтьові пластинки рожеві,
- дихання часте, глибоке;
+ Торпідна фаза:
-стан свідомості від легкого оглушення до сопору або коми,
-шкірні покриви бліді, при вираженому зниженні тиску із синюшним або землистим відтінком, з мармуровими розведеннями, покриті холодним липким потом,
-нігтьові пластинки синюшні, після натиснення кровотік відновлюється повільно або не відновлюється,
-дихання часте поверхневе або патологічне;
в) Об'єктивні дані
+Еректильна фаза:
-артеріальний тиск нормальний або трохи підвищений,
-пульс прискорений, напружений,
-діурез не змінений.
+Торпідна фаза:
-артеріальний тиск знижується на величину, що залежить від тяжкості шоку (при I ступені на 20-30 мм рт. ст., при II ступені на 30-50 мм рт. ст., при III ступені більш ніж на 50 мм рт. ст., при IY ступені може не визначатися),
-тахікардія й зменшення наповнення пульсу тим більше, чим тяжче шок, може бути аритмія,
-наростає олігоурія аж до анурії, знижується температура тіла.
6. Діагностика травматичного шоку:
Вирішальне значення має оцінка тяжкості травматичного шоку, що проводять за допомогою різних шкал по бальній системі (травми по шкалах TS, SAPS, при політравмі по шкалах SAT, GRAMS).
7. Лікування травматичного шоку на догоспітальному етапі:
- відновлення прохідності дихальних шляхів;
- зупинка кровотечі й відновлення геодинаміки;
- іммобілізація переломів;
- введення знеболюючих препаратів ;
- початок здійснення програми інфузійної терапії гіповолемії.
8. Завдання лікування травматичного шоку на госпітальному етапі:
- переривання шокогенної імпульсації (знеболювання й новокаїнові блокади);
- заповнення дефіциту ОЦК;
- корекція метаболічного ацидозу;
- поліпшення мікроциркуляції й реологічних властивостей крові;
- симптоматична терапія виниклих порушень.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 3206;