Оцінювання рівня КСП включає такі етапи. Ø комплексне дослідження ринку збуту

Ø комплексне дослідження ринку збуту

Ø встановлення індивідуальної системи показників КСП

Ø обґрунтування методу, точності та засобів визначення значень показників КСП

Ø встановлення базових значень показників КСП

Ø визначення методів оцінки рівня КСП, способу та форми представлення результатів оцінки КСП

Перший етап оцінки КСП включає дослідження:

Ø ринкової кон'юнктури на існуючому або потенційному ринку збуту;

Ø характеру та обсягу споживчих потреби умов використання продукції;

Ø діяльності конкурентів, які виготовляють та продають аналогічну (взаємозамінну) продукцію.

На другому етапі оцінки КСП для конкретної продукції формується персоніфікований перелік показників, що утворюють індивідуальну систему показників КСП.

На третьому етапі оцінки КСП проводиться визначення кількісного значення показників КСП. Змістом оцінки КСП на четвертому етапі є обґрунтування вибору бази порівняння – базових значень показників, з якими порівнюються відповідні показники оцінюваної продукції.

Методи визначення показників КСП та одиниці їх виміру для базового зразка і оцінюваної продукції повинні бути ідентичними, щоб забезпечити їх погрішність.

Рис. 15.1. Схема формування комплексного показника рівня КСП.

П'ятий етап передбачає визначення методу оцінки рівня КСП.

Сучасні методи оцінки рівня конкурентноспроможності можна класи­фікувати і характеризувати так (рис. 15.2):

1. Методи оцінювання рівня конкурентноспроможності продукції, що розрізняються за видами показників оцінювання, мають такі особливості.

1.1. Диференційний метод оцінювання конкурентноспромож­ності продукції базується на порівнянні одиничних показників конкурентноспроможності оцінюваної продукції і базового зразка.

1.2. Комплексний метод засновано на застосуванні узагальнюючих показників конкурентноспроможності продук­ції.

Узагальнюючий показник конкурентноспроможності продукції може бути виражений: головним показником; інтегральним показником; середньозваженим показником.

1.3. Змішаний метод засновано на спільному використанні одиничних та комплексних (інтегральних) показників продукції.

2. Методи, що дозволяють оцінити різні характеристики продукції, можна описати так:

2.1. Параметричні методи дозволяють визначити рівень конкурентноспро­можності продукції за допомогою оцінювання її параметрів. Використання да­ного методу передбачає вибір із сукупності параметрів продукції тих, які най­більшою мірою визначають спроможність продукції задовольнити потребу спо­живачів; поділ параметрів на групи за визначеними ознаками; встановлення ступеня важливості кожного параметра (групи параметрів) продукції.

Рис. 15.2. Класифікація методів оцінювання рівня конкурентноспроможності продукції.

2.2. Атрибутивні методи базуються на використанні атрибутів продукції для оцінювання її конкурентноспроможності. Атрибути – це не лише параметри продукції, але й вигоди споживачів та характеристики способу використання продукції споживачами.

2.3. Параметрично-функціональні методи оперують категоріями параметрів продукції та сервісних відокремлених функцій продукції. Показник конкурентноспроможності продукції оцінюється на основі вибраної номенклатури експлуатаційних параметрів і відокремлених функцій методом арифметичного середньозваженого як сума комплексних показників рівня якості продукції за параметрами і відокремленими функціями з урахуванням їхньої вагомості для задоволення споживчих потреб.

3. Методи оцінювання рівня конкурентноспроможності продукції, які відрізняються за способом її здійснення, можна описати так:

Графоаналітичні методи, що базуються на графічній побудові залежностей показників конкурентноспроможності продукції від певних її параметрів.

Метод вивчення профілю об'єкта або "семантичний дифе­ренціал" передбачає побудову графічної моделі рівня конкурентносп­роможності за кожним із відібраних показників продукції. Величина оди­ничних показників визначається бальним методом. Порівнянню підля­гають кілька видів продукції з ідеальною оцінкою споживачів. Побудо­ване в результаті оцінювання графічне зображення називається профілем продукції – це сума оцінок одиничних показників продукції, завдяки яким вона відома цільовій групі споживачів.

Метод побудови багатокутника конкурентноспромож­ності продукції передбачає:

Ø вибір та обґрунтування факторів найбільшого впливу на рівень конкурентноспроможності продукції;

Ø визначення їх величини щодо оцінюваної продукції та базового зразка і/ або продукції конкурентів.

Кількісна величина факторів відкладається в декартовій системі координат у вигляді точок на осях, кількість яких відповідає кількості відібраних факторів конкурентноспромож­ності продукції. Лінія, що проходить через ці точки, утворює багатокутник.

Метод радарів конкурентоспроможності продукції базується на побудові багатокутника, побудованого на 23-х осях, що відповідають 23-м показникам конкурентноспромож­ності продукції. Узагальнюючий показник конкурентно­спроможності продукції визначається як співвідношення площі радара до загальної площі його кола. Застосування методу передбачає поділ кола на рівні сектори, кількість яких відповідає кількості показників конкурентноспроможності продукції. Збільшення значення показника відповідає віддаленню від центру кола. Для порівняння радари продукції конкурентів будуються на одному колі.

Метод побудови моделі Кано використовує поділ всіх властивостей продукції на три види: обов'язкові, присутність яких сама по собі не підвищує корисності продукції для споживача, проте їх відсутність – різко знижує; кількісні – від покращання яких зростає корисний ефект для споживача; сюрпризні-ті, що називають "родзинкою" та приємно дивують споживачів. На осях координат відкладають два значення показників: "Вимога виконана (не виконана)", "Покупець задоволений (незадоволений)" та будується графічна модель на основі оцінювання присутності перерахованих видів властивостей. Виробник зможе оцінити вплив кожної властивості продукції на рівень її корисності, а отже, і на рівень конкурентноспроможності.

Аналітичні методи оцінювання рівня конкурентно­спроможності продукції, що ґрунтуються на використанні апарату математичного аналізу.

Апроксимаційна модель застосовується для оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції шляхом визначення коефіцієнта парної кореляції показників конкурентно­спроможності продукції. Оскільки аналізованих показників повинно бути лише два, вони розглядаються як рівнозначні при формуванні рівня конкурентноспроможності продукції. Якщо коефіцієнт кореляції близький до нуля, то оцінювані показники можна вважати незалежними; якщо він близький до + 1, то між ними існує функціональна залежність.

Метод аналітичних залежностей абсолютних показників передбачає формування групи аналогів залучення лише тих зразків, і за класифікаційними показниками та обмеженнями відрізняються в оцінюваного зразка не більше ніж на ± 10%. Базовим зразком порівняння визнається той, що має найбільше значення інтегральної) показника (відношення корисного ефекту від застосування продукції; витрат на його досягнення). Розрахунок рівня конкурентноспроможності продукції передбачає пошук аналітичного виразу ефекту.

Метод комплексних відносних (одиничних та групових) показників базується на використанні прийому парного порівняння при виборі базового зразка за показниками корисного ефекту.

Матричні методи оцінювання конкурентноспроможності продукції, що базуються на побудові матриць – прямокутних таблиць, елементи яких відображають систематизований перелік показників конкурентноспроможності продукції та взаємозв'язків між ними.

Сітка попередніх оцінок основана на формуванні таблиці, яка містить чотири ранги ідей продукції (від дуже високої до дуже низької), оцінених відносно дев'яти критеріїв привабливості ринку та дев'яти критеріїв конкурентноспроможності продукції. Рівень оцінок визначається експертним методом на конкретному ринку збуту в конкретний часовий період. На основі одержаних оцінок можна зробити висновок про рівень конкурентноспроможності продукції на ринку потенційного збуту та обґрунтувати доцільність виходу з даним видом продукції на цей ринок.

Метод SWOT-аналізу базується на побудові таблиці, елементами якої є по горизонталі фактори конкурентних переваг і недоліків оцінюваної продукції, а по вертикалі фактори загроз та можливостей успішного збуту продукції на цільовому ринку. Виділені фактори оцінюються експертним методом в балах. Після здійсненого аналізу виробник одержує можливість прийняти раціональні рішення щодо управління рівнем конкурентноспроможності продукції: перетворення слабких сторін у конкурентні переваги продукції згідно з виявленими можливостями.

Вибір методу оцінювання КСП виробником обумовлюється можливостями одержання достовірної вихідної інформації та етапом життєвого циклу продукції.

Резюме

Ø Якість продукції – це ступінь, до якого сукупність відмітних властивостей продукції задовольняє загальнозрозумілі або обов'язкові сформульовані потреби чи очікування споживачів.

Ø Конкурентноспроможність продукції - це відносна характеристика продукції, що базується на порівнянні значень показників конкурентноспроможності оцінюваної продукції із базовими значеннями.

Ø Кількість, зміст та значущість показників конкурентно­спроможності продукцію обумовлюється такими факторами: причина виникнення попиту на продукцію, стан розвитку та умови конкурентної боротьби на ринку збуту продукції; особливості споживачів, специфіка умов використання продукції; життєвим циклом продукції; суб'єкт оцінювання; ціль та вимоги до точності проведення оцінювання тощо.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. До яких об'єктів можна співвіднести поняття якості?

2. Які види діяльності впливають на якість продукції?

3. Визначте систему показників якості годинника як ювелірної прикраси і годинника, вмонтованого в апарати управління військовим літаком.

4. Обґрунтуйте вибір аналогів при оцінюванні рівня якості шоколадних цукерок ЗАТ "Кондитерська фірма "Світоч".

5. Опишіть етапи оцінювання рівня конкурентно­спроможності автобуса, виготовленого на ВАТ "Львівський автобусний завод".

6. Які переваги і недоліки Ви можете назвати різних способів оцінювання конкурентноспроможності продукції?

7. Чому якість продукції називають відносним показником?

8. В яких випадках показник конкурентноспроможності продукції може бути абсолютним?

9. Охарактеризуйте фактори конкурентноспроможності вітчизняних товарів.

10. Назвіть цілі проведення оцінки конкурентноспроможності продукції.

Завдання, вправи, тести

1. До факторів конкурентноспроможності продукції можна віднести:

а) якість продукції;

б) собівартість продукції;

в) вартість продукції;

г) технологію виготовлення продукції.

2. До суб’єктів оцінювання рівня конкурентноспроможності продукції належать:

а) споживачів продукції;

б) держава;

в) конкуренти;

г) інвестори.

3. Ергономічні показники характеризують відповідність:

а) конструкції виробу особливостям людського організму;

б) властивостей продукції основній галузі її застосування протягом необхідного проміжку часу;

в) форми виробу прийнятим в суспільстві моральним уявленням і нормам;

г) гармонії частин і цілого виробу, органічний зв’язок елементів форми виробу.

4. Для визначення рівня конкурентноспроможності продукції найчастіше використовують метод:

а) вимірювальний;

б) реєстраційний;

в) експертний;

г) органолептичний.

5. Вибір суб’єктом методу оцінювання конкурентноспро­можності продукції обумовлюється:

а) етапом життєвого циклу продукції;

б) необхідною точністю оцінювання;

в) галуззю застосування продукції;

г) кількістю реальних конкурентів.

6. До факторів, що впливають на рівень конкурентноспроможності продукції, належать:

а) коливання ринкової кон'юнктури;

б) показники асортименту продукції;

в) вартість залучених ресурсів;

г) рівень кваліфікації робітників.

7. На якість продукції впливають такі види діяльності:

а) проектування, виробництво, експлуатація;

б) планування, контроль;

в) технічне обслуговування;

г) керівництво організацією.