А) християнство.

Істинна історія життя Ісуса з Назарету ніколи не була відкрита світу ні в канонічних Євангеліях, ні в апокрифах, хоча деякі відривочні натяки маються в коментарях Донікейських отців (тобто – до 325 р., коли відбувся І-й Вселенський церковний собор у Нікеї). Проявляється в історії, що тамплієри знали, можливо, більше від усіх про це, й саме їх знання про ранню історію християнства й послужили головною причиною їх нещадного знищення. Дійсно, важко навіть подумати, що Церква могла дозволити існування ордену, який мав таку інформацію про Христа, в порівнянні з якою всі писання «отців Церкви» виглядають ненабагато серйозніше від фольклору й чуток. Для легковірного слухача все є можливим і ні в чому немає проблем. Вдумливий же дослідник, вивчаючи історію Христа, стикається з такою масою протиріч, що це дало підставу французькому вченому Роберу Шарру зробити висновок, що стан джерел з історії раннього християнства на сьогодні є таким, що ні про обставини життя, ні про зміст діяльності, ні про обставини смерті Ісуса Христа ми нічого не можемо сказати точно. Отже, науки про Христа немає. І це – аксіома. Тому при вивченні християнства можна говорити про більш-менш ґрунтовне вивчення тільки його символізму.

Головні символи – хрест і розп’яття. Форми хреста є різними (тау-хрест, crux-ansata, римські, грецькі католицькі хрести, православний хрест та ін.). Розп’яття має величезний зміст, який простежується ще в язичництві, і вважається космічною алегорією. Ще один символ – цвяхи Страстей Господніх. Їх три. Відносно них існує багато легенд, а особливо щодо того, куди подівся четвертий. Але вчені звертають увагу на те, що залізних цвяхів не могло бути, бо в ті часи використовувалися дерев’яні кілки. Однак цвяхи Страстей Господніх є у вищій мірі важливими символами, особливо якщо мати на увазі, що, згідно з езотеричними системами культури, в долонях і на підошвах маються секретні центри сили.

Особливе значення в ранньому християнстві мали містерії Апокаліпсису. Авторство найтаємничої книги Нового Заповіту (Іоанн) завжди піддавалося сумніву, на сьогодні так ситуація й не прояснена і навряд чи вже щось можна зробити. Справжнє ж значення Книги «Об’явлення» полягає в тому, що вона є істинним конспектом Універсальної Містерії – саме ця думка привела св.Ієроніма до твердження, що вона підлягає семи повністю незалежним інтерпретаціям. Незнайомі з досягненнями давньої думки сучасні люди, навіть теологи, не можуть справитися зі складністю «Об’явлення». Тому всі сьогоднішні трактовки Апокаліпсиса не можна вважати серйозними й вичерпними.

Інша символіка християнства сформувалася вже в процесі розвитку релігійного вчення, є дуже складною, обширною за описанням, і її вивчення представлене в ряді Енциклопедій символів, які людство видавало протягом ХІХ – ХХ ст., видає й зараз.