Маржинальний дохід. Основною категорією маржинального аналізу є маржинальний дохід

Основною категорією маржинального аналізу є маржинальний дохід. Маржинальний дохід (прибуток) — це різниця між виторгом від реалізації (без урахування ПДВ і акцизів) та змінними витратами. Іноді маржинальний дохід називають такожсумою покриття — це та частина виторгу, яка залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку. Чим вище рівень маржинального доходу, тим швидше відшкодовуються постійні витрати, і організація має можливість отримувати прибуток.

Маржинальний дохід (М) розраховується за формулою:

M = S - V

де S — виторг від реалізації; V — сукупні змінні витрати.

Маржинальний дохід можна розрахувати не тільки на весь обсяг випуску, але і на одиницю продукції кожного виду (питомий маржинальний дохід). Економічне значення цього показника — приріст прибутку від випуску кожної додаткової одиниці продукції:

M = (S-V) / Q = p -v

де M — питомий маржинальний дохід; Q — обсяг реалізації; р — ціна одиниці продукції; v — змінні витрати на одиницю продукції.

Маржинальний дохід — це дохід, який отримує фірма при продажі останньої (крайньої) додаткової одиниці продукції. Якщо продукцію вдається реалізувати за незмінною ціною, то дохід від продажу кожної додаткової одиниці дорівнює цій ціні. Звичайно ж фірмі приходиться згодом знижувати ціну, щоб підвищити обсяг попиту (відповідно до закону попиту), тому в міру продажу нових одиниць продукції маржинальний дохід знижується. Економічна наука затверджує, що для максимізації валовогоприбутку фірмі варто продовжувати виробництво даного виду продукції доти, доки маржинальний дохід не зрівняється з додатковими витратами.