Соціальні стосунки в суспільстві кроманьйонців. Суспільний поділ праці дав розумній істоті, вже в тому числі й людині сучасного виду, ще дві важливі речі

Суспільний поділ праці дав розумній істоті, вже в тому числі й людині сучасного виду, ще дві важливі речі. Найперше маємо на увазі стоянку мисливців, або первісний табір. Він слугував тим місцем, куди люди поверталися після довгої відсутності (перш за все, чоловіки-мисливці), де були ті, яких вони вважали своїми. Стоянка – це і місце відпочинку, і школа, і кухня. Наявність постійного табору дозволяла краще вивчити місцевість, дізнатися про всі її біоресурси й ефективніше їх використовувати. За мігруючого способу життя йде переміщення за певним маршрутом, мало відхиляючись убік і користуючись лише тим, що знаходиться під ногами. Табір давав радіальне охоплення: люди могли дільниця за дільницею обстежувати всю навколишню площу, нічого не пропускаючи, а потім повернутися на місце, щоб зранку знов відновити обстеження. Як тільки всі ресурси місцевості вичерпувалися, табір згортали й переносили кудись в інше місце. Постійний табір укріплював і стосунки між поколіннями. Жінка спостерігала за дітьми, залучала до підмоги підлітків, спілкувалася з ними, передаючи їм у розмовах свій досвід життя. За бродячого способу життя жінка дозволяла собі народжувати раз на 5 – 6 років, коли попередня дитина вже може самостійно пересуватися на далекі відстані. Постійні поселення різко змінили ситуацію. Для землеробів, а також і для кочівників, які мають в’ючних тварин, це обмеження знімається, а тому у жінки виникає можливість повністю реалізувати свої репродуктивні здатності. А це означало, що приріст населення у осілих виробничих суспільств, їх здатність до демографічної експансії ставали у 5 – 6 разів вище, ніж у блукаючих привласнюючих груп.

Поділ праці – це закріплення людей за виконанням певних задач. Чим глибше поділ праці, тим вужчі задачі, закріплені за кожною особою, тим більша ймовірність, що вона виконає їх якісніше. Але чим вище якість виконання задач, перш за усе економічних, тим вищий загальний рівень культури групи. Ось чому антропологи твердять, що суспільний поділ праці є локомотивом соціального й культурного життя суспільства.

Отже, першопочатково одноманітне суспільство все чіткіше ділилося на групи й соціальні шари. Всі були повноправними членами такого суспільства, навіть діти. Про особливість соціальної структури судять по розповсюдженим у Центральній Європі довгих домах – в них жило одночасно 30 – 60 чол., які спільно будували укріплення й працювали на полях. Це була головно кровна рідня. Вони ще не знали приватної власності, в їх часи вона тільки зароджувалася. Найбільші зміни в соціальні стосунки землеробів привнесли війни. Насилля існувало й в часи мисливців і збирачів, але тільки поява власності, проблеми її набуття, примноження й захисту сприяли розвитку специфічно військового мислення. Вперше в історії ремісники стали виготовляти зброю й інші мисливські засоби для боротьби людини з людиною. Змінився й характер наповнення поховань. Чоловіків частіш ховали зі зброєю, особливо якщо це був відомий воїн. До ІІІ тис. до н.е. глибокі соціальні зміни призвели до появи інституту царської влади. В Єгипті вже чітко помітна межа між царем та іншими членами суспільства: царя, до цього лише багату і впливову людину, що грала провідну роль в житті суспільства, стали прирівнювати до божества. Від інших людей його відділяла вже прірва, що її створила релігія. В Месопотамії царства формувалися навколо шумерських міст, центрами яких були храми. Приналежність практично всієї землі в місті місцевому божеству й усеохоплююче підкорення управління, господарства і культури храму дозволяло жерцям представлять царя як намісника Бога на землі. Дуже скоро суспільство почне вже чітко ділитися на аристократію, вільних людей і рабів.

ВИСНОВОК.

Ґенеза форм суспільного життя людини має назву соціоґенези,до суспільств соціальних тварин застосовується назва морфоґенеза. Термін «соціальність» доречніше вживати щодо людського суспільства; щодо ж суспільств соціальних тварин правильніше користуватися терміном «евсоціальність». Соціоґенеза викладалась нами за еволюційною теорією (бо на ній побудовані всі нинішні підручникиз антропології), відповідно до якої в соціоґенезі виділяються такі ранні стадії: «стадо гомінід» та «праобщина».

«Стадо гомінід» (або долюдське стадо) – умовна назва початкового етапу первісного суспільства, його дородової стадії, який відносився до епохи нижнього палеоліту. Згідно з еволюційною теорією, це – період становлення людини і суспільства. Перехід від стада до роду завершує формування людського суспільства.

«Людське стадо» – це дуже специфічна категорія-метафора, яка відображає: а) найбільш ранню стадію розвитку суспільства і б) аморфний соціальний стан великої групи людей. Цей термін, на наш погляд, НЕПРАВИЛЬНИЙ уже по відношенню навіть до еректусів, не говорячи вже про неандертальця. Краще вживати термін «праобщина».

Те, що наука називає «людським стадом», уважається таким проміжним станом, в якому біологічний і культурний початки людини знаходились у неподільності, не маючи переваг один над іншим. Саме в цей час соціальний початок переміг і еволюція набула незворотного напрямку. Єдине виключення в лінії цієї еволюції складає сам Homo sapiens sapiens (кроманьйонець), який не має прямого зв’язку з передуючими йому видами розумних істот, що населяли у свій час нашу планету. Він одразу жив родовою общиною, яка є першою фазою традиційного людського суспільства. Шлях її еволюції – це шлях до державних форм співжиття людей, тобто – до того, що наука зве терміном «цивілізація».

Ключові поняття: гомініди, анонімна згуртованість, інстинкт, зграя, стадо, тандем, гарем, протосім’я, екзогамія, ендогамія, популяція, дем, антропоґеоценоз, господарсько-культурний тип, ієрархія, вожацтво, самець-домінант, лідер, вожак, «порядок клювання», проміскуїтет, патрилокальність, матрилокальність, праобщина, родова община, сусідська община, держава, побутовий звичай, традиція, горизонтальний тип зв’язків групи, вертикальний тип зв’язків групи, соціальна норма, табу, самоконтроль, інфантицид, геронтоцид, тотем, тотемізм, магія, вірування, ритуал, суспільний поділ праці.

Контрольні питання:

1. Що таке морфо- і соціоґенеза? Що визнаєте про соціальність і евсоціальність?
2. Чому еволюційна теорія зважає за можливе вживати термін «суспільні тварини» та говорити про існування у них суспільств?
3. Охарактеризуйте бджолиний суспільний устрій.
4. Здійсніть аналіз мурашиних мегаполісів.
5. Якими є види господарської діяльності мурах?
6. Чи можна вважати грабіжництво й рабовласництво серед мурах видами їхньої господарської діяльності? Чому? Відповідь обґрунтуйте.
7. Надайте визначення та розкрийте зміст терміну «драбина соціальної еволюції».
8. Роз’ясніть, як у рамках соціоґенези виглядає ґенеза людського суспільства. В чому, на ваш погляд, сильні, а в чому слабкі сторони цієї концепції?
9. Надайте характеристику соціальної структури біологічних людських суспільств.
10. У чому полягає загальне й особливе в соціальній організації палеоантропів у порівнянні з суспільною організацією ранніх гомінід?
11. Охарактеризуйте соціальні стосунки в суспільстві кроманьйонців. У чому, на ваш погляд, їхня якісна відмінність від соціальних стосунків більш ранніх форм розумних істот?