Неправильно правильно.

8.6 Особливості використання прийменників у ділових паперах

Сфери вживання прийменників у діловій мові необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах – прямувати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних підношень:

– просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, (і)з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і)з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами, (і)з-за гори;

– часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у)впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і)з часу створення,у(в) радянський період, протягом ночі, через день,об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;

– причинових: у(в) силу обставин, (і)з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обставинах, у зв’язку з відпусткою, (у)внаслідок пожежі;

– мети: задля успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради усміху, заради спільної мети;

– допустовості: (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, помимо правил, у(в)разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі відповідно до умов, при нагоді та інші.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів.

Наприклад, прийменник по в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків та найперше позначає розподільне (дистрибутивне) відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції: тричленна структура по + З. відмінок числівника + Р. відмінок іменника та по + М. відмінок іменника. Ці моделі, утворюючи один взірець зі спільним значенням, слугують визначенням міри при процесі розподілу чогось на певну кількість чи між декількома особами, предметами, наприклад: розпаювати по три гектари, визбирувати по зернині, заплатити по тисячі гривень, придбати по кілька примірників.

Відтінок згаданого значення помітний у конструкціях, що виражають просторові відношення, зокрема місцеперебування. Прийменниково-відмінкова форма може визначати поширення дії па певному просторі або ж її повторюваність, а також розташування об’єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об’єктів, наприклад: порядкує по господі, снігопади пройшли по області, обговорюють по кабінетах. Ця ж конструкція вживається для вказівки па рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в’ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, їхав по шосе.

У деяких словосполученнях (без зміни значення) паралельно з іншими прийменниками, що виступають синтаксичними синонімами або без них (по завершенні навчання – після завершення навчання, стріляти по мішені – стріляти в мішень, простувати по слідах – простувати слідами, пересуватися по пустелі – пересуватися пустелею). У конструкціях з іменниками в З.відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по фари – загрузла до фар, резервуари були повні по краї – повні до країв, степи до Дніпра – степи по Дніпро, відпочивати до цього часу – по цей час).

Нормативними є також поєднання прийменника по:

1) у складних прислівниках з іншими чистинами мови:

– з іменниками (по можливості, по суті, по батькові та под.);

– із прикметниками (по-госпадарськи, по-домашньому та под.),

– із займенниками (по-нашому, по-своїми та под.);

– із числівниками (по троє, один по одному, по-друге та под.);

2) з іменниками в М. відмінку:

– зі значенням мети (послали по інструктора, пішли по воду);

– зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма розповзлася по стелі., трансляція по телебаченню);

– зі значенням певних стосунків, взаємин (товариш по парті, дядько по батькові);

– зі значенням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по міді);

– зі значенням, розподільності (усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарували по букету пролісків);

3) із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю та под,).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, вія, під, у(а), як, через, щодо та ін. або взагалі, безприйменникові конструкції залежно від контексту.

Російські словосполучення з прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями.

Порушення синтаксичної норми також виникає, через невмотивоване вживання прийменника при.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, – прийменниками за, під час: за царювання Романових – під час царювання Романових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

1) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-небудь: При університеті працює дослідна станція; “Янкі при дворі короля Артура”; Служу при штабі дивізії;

2) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Сьогодні я при зброї; Після гри залишився при своїх (грошах); Не можна лаятися при дітях;

3) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: Роздивитися при світлі сірника; При нульовій температурі випав сніг; При швидкості вітру 20 км/год; Проголосували при повному мовчанні; Зателефоную при першій нагоді, При раптовій появі болю; Зроблю при бажанні; При виявленні кричущих порушень.

Значно ширший обсяг значень прийменника прив російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад:

Тема 9
Синтаксичні засоби і прийоми їх відбору як граматичний спосіб стандартизації текстів ділової української мови

1. Особливості синтаксису ділового мовлення

• Висока частотність у використанні і повторюванні стійких словосполучень-кліше;

• Відсутність зайвих слів;

• Вживання значної кількості однорідних членів речення;

• Наявність дієприслівникових зворотів (як правило, знаходяться на початку речення);

• Перевага віддається простим реченням, в яких зберігаються прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення – перед означуваним словом тощо;

• Використання серед складних речень, складнопідрядних речень з однією підрядною частиною;

• Вживання у складнопідрядних реченнях сполучників щоб, де, унаслідок того щоб, якщо, який, за умови;

• Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану;

• Речення і текст мають розповідний характер, в письмових текстах питальні і окличні речення майже не використовуються;

• Письмовий текст має форму монологу;

• Закріпленість у письмових текстах частин за певним місцем на аркуші і виділення їх особливими засобами (абзац, підступ, шрифт, параграф).

Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменниками, наприклад:

У письмових текстах його частини закріплені за певним місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному – можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин.

Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не виключає діалогових і навіть полілогових варіантів.

Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:

Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення – перед означуваним словом:

Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень (кліше) і водночас відсутність зайвих слів, які ускладнюють сприйняття:

Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:

Негативно впливають на мову зайві слова й тавтологія:

Неможна будувати речення з одночасним підпорядкуванням одного слова двом стрижневим.

Узгодження присудка з підметом.

Іноді в ОДС присудок не узгоджений із підметом за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі складні моменти узгодження.

1.Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев’ятсот тридцять один і под.), потребує присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, наприклад:

2.Присудок у реченні має стояти у множині, якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири, наприклад:

Обидва пристрої вийшли з ладу.

Три автомобілі потребували ремонту.

Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, ‑то, присудок має стояти в однині:

Було розглянуто три перших варіанти.

3.Якщо до підмета входять числівники п’ять і більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета.

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад:

Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:

Шість аспірантів склали іспит достроково.

4.Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад:

Багато теплих слів почули сьогодні паші ветерани.

Частина контейнерів були в непридатному для транспортування стані.

Більшість виборців віддали свої голоси за молодого кандидата.

5.Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджуваний із ним присудок ставиться лише в однині, наприклад:

Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати поставлене завдання.

Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.

6.Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад:

Ви уклали річний кошторис?

Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини:

Ви призначені (призначений) на цю посаду.

Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині:

На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.

Не є нормативним в ОДС форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад:

Типові порушення як писемної, так і усної синтаксичної норми в побудові словосполучень є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови або впливу іншої мови тощо:

згідно з... (чим), але відповідно до... (чого)

ім.’я Леся, але звуть Лесею.