Неправильно правильно. 14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід ла

14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

8.2. Прикметник. Особливості використання прикметників у ділових паперах

Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.

Ступені порівняння якісних прикметників

Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порівняння – вищий і найвищий.

1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного.

2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи понятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам’яток періоду Київської Русі.

Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степовий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв.

Творення ступенів порівняння прикметників

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (передається одним словом) і складена (передається двома словами).

1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий – тугіший, різкий – різкіший, слизький – слизькіший, здоровий – здоровіший.

Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін:

– суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий – коротший, солодкий – солодший, тонкий – тонший, глибокий – глибший, широкий – ширший, далекий – дальший;

– приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш-змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий – дорожчий, важкий – важчий, дужий – дужчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, вузький – вужчий, низький – нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати.

У прикметниках: легкий – легший, довгий – довший ці зміни не відбуваються;

– приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників є три): високий – вищий, товстий – товщий (і товстіший), красивий – кращий та в похідних: покращити, потовщення;

– приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий – коротший [ короч:иі ], багатий – багатший [ багач:иі ];

– в інших випадках основа залишається без зміни: м’який – м’якший, дешевий – дешевший.

2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший – найтугіший, коротший – найкоротший, вищий – найвищий, багатий – найбагатший.

Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння вищим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання.

Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанніші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепніший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий високоповажаний; головний або найголовніший, а не самий головний.

Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.

Без порівняння велика міра якості передається:

– префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (надто великий), ультрамодний, архіважливий;

– частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;

– суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: значущий, кричущий, нездоланний, незрівнянний;

– за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, надзвичайно, занадто, більш, найбільш, менш, найменш: дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний, більш вдалий.

Зменшена міра якості передасться:

– суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий, синюватий, золотавий, чорнявий;

– прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.

Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни:

який? як?

високий – вищий вище

низький – нижчий нижче

важкий – важчий важче

дорогий – дорожчий дорожче

Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді:

активніше – яке? активніше – як?

найбагатше – яке? найбагатше – як?

Смисл їх з’ясовується контекстом за допомогою питань.

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.