Міжнародні стандарти

Міжнародні стандарти аудиту (далі МСА) розроблені і затверджені Міжнародною Федерацією бухгалтерів. Орієнтовний перелік міжнародних норм аудиту ( далі МНА), їх зміст та використання під час проведення аудиту наведено у табл.3.2.

Таблиця 3.2.

Міжнародні стандарти аудиту

Продовження таблиці 3.2

Продовження таблиці 3.2

Продовження таблиці 3.2

Продовження таблиці 3.2

До основних принципів аудиту відносять:

• цілісність, об'єктивність, незалежність, конфіденційність, знання і компетентність;

• правила використання результаті в робіт, виконаних іншими аудиторами;

• документальне оформлення, планування, одержання доказів аудитором;

• перевірка систем обліку і внутрішнього контролю;

• аналіз аудиторського висновку і складання звіту аудитором.

Кожний стандарт визначає певну частину аудиторської роботи, має бути коротким, але з достатньою повнотою міг би описати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.

МНА мають єдину внутрішню структуру. Вони містять: вступ, мету аудиту, відповідальність за фінансові звіти, обсяг аудиту, етику, планування, роботу, виконану іншими аудиторами, документацію, висновок і звіт.

Так, стосовно МНА № 1 «Мета і основні принципи проведення аудиту» надається зміст кожного розділу стандарту.

У вступі визначається загальна мета аудиту та основні принципи, що застосовуються для професійної значущості аудиту і застосовуються при аудиті фінансової звітності.

Мета аудиту — визначається достовірність фінансової звітності. Відповідальність за фінансові звіти— визначається відповідальність за достовірність фінансової звітності будь-якого об'єкта.

Обсяг аудиту — містить інформацію, необхідну для оцінки фінансової звітності.

Етика — визначає основні правила поведінки професійного аудитора, тобто: його чесність і об'єктивність; повну незалежність; додержання правил конфіденційності, яка необхідна для надання професійних послуг; відповідність роботи аудитора професійним стандартам та нормативам бухгалтерського обліку і аудиту.

Планування - необхідність планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів, що дають змогу якісно виконувати замовлення клієнта.

Робота, виконана іншими аудиторами — перевірка аудитором роботи, яку виконували інші аудитори чи фахівці, що були йому підпорядковані.

Документація — робота аудитора повинна базуватися на документах підприємства, що необхідні для оцінки її якості та відповідності стандартам бухгалтерського обліку і аудиту.

Очевидність аудиту— отримання необхідних показників ефективності і бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій згідно з контрольними тестами.

Висновок і звіт — висновок повинен бути обгрунтованим фінансовою звітністю за вимогами її достовірності та адекватності даним бухгалтерського та податкового обліку.

У звіті необхідно висвітлити причинні наслідки аудиторської перевірки фінансової звітності.

Отже, в МНА передбачають основні напрями аудиту (планування, відображення результатів виконаної роботи тощо).

Отримані аудитором у ході перевірки дані повинні бути достовірними і достатніми для обгрунтування висновків з питань дослідження аудиту.

Деякі країни (Кіпр, Малайзія, Нігерія, Шрі-Ланка) також не розробляють самостійно національні стандарти, а приймають міжнародні стандарти як національні.

Провідні країни світу (Канада, Великобританія, США) використовують власні, національні стандарти аудиту, а міжнародні стандарти професійної організації приймають лише до відома.

В Україні використовують міжнародні стандарти аудиту.

Крім міжнародних стандартів, доцільно розробляти внутрішні фірмові аудиторські стандарти. До таких стандартів (нормативів) належать практичні методики проведення конкретних аудиторських процедур.

До них можна віднести також:

• порядок організації ознайомлення співробітників фірми із змінами в законодавстві і професійних стандартах;

• складання і затвердження на зборах провідних спеціалістів і керівництва фірми програм аудиторських перевірок;

• формування груп аудиторів і спеціалістів для перевірки конкретного підприємства;

• порядок обговорення результатів перевірки;

• організацію документообігу інформації.

Питання для самоконтролю

1. Якими законодавчими та нормативними актами регулюється аудиторська діяльність в Україні?

2. Наведіть принципову структуру стандартів (нормативів) з аудиту.

3. У чому полягає значення аудиторських міжнародних стандартів?

4. Назвіть та охарактеризуйте нормативи з аудиту, що діють в Україні.

5. Наведіть основні міжнародні стандарти, що стосуються ризику аудиту.

6. Перелічіть основні розділи міжнародних стандартів.

7. Розкрийте структуру міжнародних стандартів з аудиту.

8. Що відносять до першого, другого та третього рівня нормативно – правового забезпечення аудиторської діяльності?

Тема 4 ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ

4.1 Необхідність планування аудиторської діяльності

Обов'язковою умовою успішної діяльності будь-якого підприємства є планування. Це стосується не тільки аудиторських фірм, а й окремих аудиторів, котрі проводять аудиторську діяльність як приватні підприємці.

Нормативна база з аудиту (МСА 300 "Планування") регламентує лише порядок планування аудиторської перевірки, визначає порядок підготовки загального плану і розроблення програми проведення аудиту і не визначає порядок планування аудиторської діяльності. У літературі з аудиту питання планування аудиторської діяльності, на наш погляд висвітлюється. Зарубіжні науковці Ф. Я. Дефліз, Г.Р.Дженік, В.М.О'Рейллі, М.Б.Хірш у книзі "Аудит Монтгомері" дають таке визначення: "Планування- це процес реалізації рішень обраної аудиторської стратегії". Ідеться про планування аудиторської перевірки, а не про планування аудиторської діяльності, оскільки аудиторська діяльність не обмежується лише аудитом. В.С Рудницький у своїй монографії «Методологія і організація аудиту» поділяє процес планування на два види: планування аудиторської діяльності та плануваня аудиту й інших видів послуг. Проте першому виду планування приділено досить мало уваги, але більш детально в монографії висвітлені питання планування аудиторської перевірки.

Нагадаємо, що аудиторська діяльність - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність із надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку.

Для виконання досягнутої мети суб'єкти аудиторської діяльності повинні отримати відповідь на такі запитання:

· Де на ринку послуг знаходиться на даний момент суб'єкт аудиторської діяльності, які результати й умови його діяльності?

· Яка його стратегічна мета?

· Куди і як він збирається рухатися на ринку послуг?

· Як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті стратегічні й поточні цілі суб'єкта аудиторської діяльності?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно: здійснити аналіз стану фірми і конкурентного середовища; визначити місію фірми і її стратегію; визначитися, за допомогою залучення яких додаткових ресурсів буде досягнута поставлена мета, тобто необхідно правильно спланувати діяльність аудиторської компанії.

Планування - це один із методів управління, який полягає в розробці й практичному здійсненні планів, котрі визначають майбутній стан економічного суб'єкта, шляхи, способи і засоби його досягнення.

Відсутність планування може поставити суб'єкти аудиторської діяльності в таке несприятливе становище, коли вони:

· не розуміють майбутніх завдань;

· не вміють розглядати господарювання як безперервний процес, де поточні дії органічно пов'язані з майбутніми;

· втрачають орієнтацію в конкурентному середовищі, тому, що керуються тільки своєчасними, короткостроковими інтересами і не розуміють загально - концептуального змісту подій, які відбуваються;

· не в змозі визначити основні потреби ринку аудиторських послуг;

· виявляються в більш слабкій позиції порівняно з іншими учасниками ринкової діяльності;

· не в змозі забезпечити персонал регулярною роботою через сезонність обов'язкового аудиту.

Застосування планування в аудиторській діяльності створює вагомі переваги, особливо в умовах ринку, коли фірми працюють у конкурентному середовищі, а саме:

· дає можливість підготуватися до використання майбутніх сприятливих умов;

· вирішує проблеми, які виникли;

· готує фірму і її працівників до раптових змін у зовнішньому середовищі;

· стимулює керівників до реалізації рішень у подальшій роботі;

· поліпшує координацію дій в аудиторській фірмі;

· створює передумови для підвищення освітньої підготовки та перепідготовки аудиторів;

· збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною інформацією;

· сприяє раціональнішому розподілу трудових ресурсів;

· чітко формує обов'язки і визначає відповідальність аудиторів;

· поліпшує контроль якості аудиторських послуг.

4.2. Планування аудиторської діяльності

Аудиторська фірма - це суб'єкт підприємницької діяльності, тому її роботі притаманні загальноприйняті методологія, методика і техніка планування.

Методологія планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, що відповідають сучасним вимогам ринку і перевірені практикою.

Методика планування визначає перелік застосовуваних на тому чи іншому підприємстві методів, способів і прийомів обгрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру і порядок розробки плану.

Технологія планування - регламентація строків, необхідного змісту, вимог до послідовного виконання процедур щодо складання різних розділів плану, а також регулювання механізму взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів і планових служб при реалізації технології планування.

Виділяють два підходи в плануванні: формальний та інтуїтивний. Серед практикуючих аудиторів, особливо в невеликих фірмах, поширена думка, що в умовах різкої зміни ринкової кон'юнктури перевагу варто віддавати інтуїтивному плануванню.Інтуїція - це здатність безпосереднього пізнання істини без обгрунтувань та доказів.

Для прийняття управлінських рішень на інтуїтивному рівні необхідно добре розуміти стан ринкових відносин на сучасному етапі, складну взаємодію їх елементів, які регулюють процеси формування попиту і пропозиції. При цьому треба враховувати, що клієнти аудиторських фірм досить різні, сам ринок аудиторських послуг неоднорідний, характеризується сезонністю роботи (обов'язковий аудит фінансової річної звітності). Залежно від співвідношення між суб'єктами аудиту і їхніми клієнтами визначається тип конкурентної ринкової структури, який теж не однаковий у різних регіонах країни.

Тому вивчення об'єктивних процесів, що відбуваються на ринку аудиторських послуг, дає змогу зрозуміти процеси формування попиту і пропозиції, встановлення рівноважної ціни і т. ін. При цьому треба чітко усвідомлювати, що процеси, які відбуваються на рівні ринку в цілому, не можуть бути точно відображені в інформації на рівні окремої фірми. Тому аудиторів слід застерегти від спроб використання цих закономірностей безпосередньо у формальному плануванні на рівні окремих фірм. Підформальним плануванням зазвичай мається на увазі свідомо організоване планування, яке дає змогу за допомогою особливих методів одержати досить точні показники для прийняття управлінських рішень. Формальне планування базується на чітких розрахунках із використанням відповідної нормативної бази.

Основою раціональної організації і планування діяльності аудиторської фірми є створення техніко-економічних норм і нормативів, а також нормативної бази.

Зниження рівня планової роботи в цілому по Україні позначилося і на зменшенні уваги до планування роботи аудиторських фірм. Певною мірою це пов'язано із формуванням загальної думки про те, що швидке зростання й успіх будь-якої фірми часто пов'язані не з формальним плануванням, а, скоріше, є наслідком підприємницького таланту енергійного й рішучого керівника фірми. Звичайно, роль підприємця, тим більше підприємця-аудитора, в успіху фірми важко переоцінити. В умовах ринкової невизначеності зовнішнього середовища, а отже – невизначеності потреб в аудиті, значна роль належить неформальному, інтуїтивному плануванню. Але для закріплення досягнутого успіху і забезпечення стабільної роботи аудиторської фірми необхідне поєднання інтуїтивного і формального планування, а основою науково обгрунтованого планування є нормативна база, яка законодавчо в Україні не передбачена.

Нормативна база фірми складається із системи норм і нормативів, що регламентують різні сторони аудиторської діяльності: норми трудовитрат при наданні різних аудиторських послуг; норми витрат часу; розцінки на аудиторські послуги тощо.

Для успішного функціонування на ринку в аудиторських фірмах повинні бути розроблені, затверджені й доведені до зацікавлених осіб прийняті норми і нормативи, що діють на фірмі.

У формальному плануванні такі методи розроблення норм і нормативів передбачені.

Дослідні норми і нормативи встановлюються на основі аналізу експериментальних даних з урахуванням досягнутих передових методів і всебічного аналізу резервів фірми.

Звітно-статистичні методи розроблення нормативів і норм формуються на основі звітно-статистичних даних за минулий період. Вони не відображають планових досягнень науково-технічного прогресу, не стимулюють використання резервів фірми і застосовуються лише в тих випадках, коли неможливо визначити норму більш обгрунтованими методами.

Очевидно, що на рівні розробки стратегічного плану, враховуючи високий ступінь невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища, доцільним буде поєднання інтуїтивного і формального планування з пріоритетом першого. При розробленні поточного (річного) плану перевагу треба віддати формальному плануванню, що дає змогу досить точно (принцип точності) визначити витрати фірми, потребу в матеріальних і трудових ресурсах.

Застосування форми планування тісно пов'язане зі ступенем невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища. У внутрішньофірмовому плануванні події, що відбуваються, мають високий ступінь визначеності, оскільки майже цілком залежать від внутрішнього середовища.

Системи планування, які діють у цілком передбачуваному середовищі, називають детермінованими. Природно, що в цих умовах не тільки можливе, а й необхідне застосування формального планування. Це дає змогу достатньо точно кількісно пов'язати всі розділи плану за формою в цілому.

За межами фірми у взаємовідносинах із клієнтами діє ступінь невизначеності зовнішнього середовища, що теж необхідно враховувати при плануванні. Беручи до уваги всі необхідні чинники, аудиторська фірма планує свою роботу на перспективу, на поточний період (рік, квартал), а також планує проведення кожної конкретної перевірки. На рис. 4.1 показані види планування аудиторської діяльності.

Рис. 4.1. Схема організації планування аудиторської діяльності

§ Стратегічний план - довгостроковий план на 5-15 років, у якому формуються основні цілі фірми на перспективу, конкретні завдання, прив'язані за часом до ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей. Стратегічне планування - це по суті, перспективне планування, але в нього вкладений зовсім інший зміст і методика розроблення. Це і визначення місії фірми — якою вона повинна бути через 5-10 років, і визначення стратегічного становища фірми, аналіз її конкурентного середовища, визначення стратегічних альтернатив і, нарешті, формалізації самої стратегії з урахуванням зовнішнього середовища і внутрішніх особливостей підприємства.

§ Поточні плани - плани, у яких пов'язуються всі напрямки діяльності фірми і робота всіх функціональних підрозділів на поточний фінансовий рік. Поточне планування охоплює річний період і є сукупністю планів за різними напрямами аудиторської діяльності фірми. Поточне планування розглядається як етап реалізації стратегічного плану.

§ Оперативні плани — детальні плани перевірки конкретного підприємства в короткостроковий період. Мають вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризуються різноманітністю прийомів і методів. Розроблення і реалізація цих планів майже не залежить від ринкової кон'юнктури, і тут може широко використовуватися досвід цієї роботи в умовах централізованого планування.

План обсягу аудиторських послуг.

У ринкових умовах розробці плану аудиторських послуг передують маркетингові дослідження, які дають змогу на основі вивчення кон'юнктури ринку виявити потенційний попит на аудиторські послуги, які може з вигодою для себе надати суб'єкт аудиту. Під час маркетингових досліджень прогнозується ціна аудиторських послуг. План надання аудиторських послуг повинен мати два розділи: робота з постійними клієнтами і робота з новими клієнтами.

Серед аудиторських послуг, за даними АПУ, 21% має аудит звітності. Ця робота може плануватися в період з 1 лютого до 30 березня залежно від готовності річної фінансової звітності. Планування аудиту фінансового стану, який займає в обсязі послуг 11% та 68% супутніх аудиту послуг, базується на набутій практиці, тривалої роботи фірми на ринку аудиторських послуг.

Для складання плану обсягів аудиторських послуг для постійних клієнтів необхідно мати договори з ними на проведення аудиторських послуг, або договори намірів, або листи-прохання на проведення таких послуг. Обсяг робіт, строки виконання і вартість послуг планується за допомовленістю із клієнтами.

Робота аудиторської фірми зумовлена бажаною можливістю отримувати нові замовлення і нових клієнтів. Маючи план роботи з постійними клієнтами і розрахувавши свою спроможність, керівник аудиторської фірми може прийняти рішення про укладання нових договорів. Точкою відліку в складанні поточних планів є надання аудиторських послуг у поточному періоді. В умовах невизначеної і часто змінюваної ринкової кон'юнктури база розрахунків основних розділів поточного плану також може змінюватися. За цих умов плани надання аудиторських послуг на рік щоквартально можуть істотно відрізнятися від реальної дійсності. Тому розділи плану на рік повинні складатися за укрупненими показниками. Це, скоріше, прогноз реалізації цілей стратегічного плану на поточний рік, а основним розділом планування має стати план на поточний квартал із подальшим аналізом виконання і внесенням корегувань в план наступного кварталу з урахуванням зміни кон'юнктури ринку. Тобто плани мають бути гнучкими, при цьому бажано розраховувати його альтернативні варіанти.

4.3. Стадії, етапи і процедури аудиту

Стадії, етапи і процедури аудиту входять до складу загальної моделі аудиту, яка є схемою проведення аудиту, організаційною послідовністю його обслуговування і характеризується послідовним переліком належних до виконання. Підготовка до проведення аудиту, проведення досліджень, складання і реалізація матеріалів перевірки утворюють собою загальну блок-схему, модель щодо її організації і проведення.

В аудиті, як і в основі економічного контролю, є свої економічні категорії організаційного процесу і його подальшого здійснення. До таких основних категорій аудиту можемо віднести: його стадії і етапи, планування, аудиторські процедури. Характеристики всіх цих дій в аудиті, їх взаємозв'язок в економічній літературі представлені по-різному. У деяких випадках такі поняття як "стадії аудиту", "етапи", "напрями" ідентифікуються.

На наш погляд, окремі економічні категорії, що належать до процесу організації і проведення аудиту, можна зібрати в єдину модель, де кожна функція займе своє місце за її необхідною значимістю, порядком виконання і часом проведення робіт.

У цьому важливому структурному комплексі поняттю «стадії» треба відвести первинну роль, оскільки вона тимчасова, найбільш укрупнена як економічна категорія з переліком певних дій у процесі аудиторської діяльності. До складу попередньої стадії можна включити: планування; вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; вивчення стану активів і пасивів балансу, перевірка відповідності даних звітності даним синтетичного і аналітичного обліку та ін. У цьому випадку використання блочної системи категорій дозволить краще уявити класифікаційну систему як взаємопов'язаний перелік належних до виконання робіт з аудиту (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Основна блок-схема організації проведення аудиту

Щоб провести аудит, необхідно здійснити ряд попередніх (організаційних) робіт, тобто першочергово виконати роботи поредньої стадії аудиту (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Блок-схема попередньої стадії аудиту

До цієї стадії можна включити два укрупнених комплекси робіт-етапів:підготовчий і безпосереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, що перевіряється. Процедури першого етапу аудиту в цьому випадку будуть включати: попереднє ознайомлення з діяльністю підприємства (збір загальної інформації), приймання замовлення і підписання договору, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, конкретизацію основних завдань, розробку загального плану і програми аудиту та ін. Тобто дана стадія об'єднує більш конкретні завдання, які, у свою чергу, складаються з певних елементів виконавчих дій. Вона залежить від обраної форми аудиту й поставлених завдань при його здійсненні.

Наприклад, до обсягу таких робіт можуть увійти: наведення контактів з керівником замовника і головним бухгалтером, оцінка сутності й аудиторського ризику, ознайомлення з системою обліку, внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю, складання плану-зобов'язання та ін.

Розробка загального плану і програми аудиту виконуються одночасно, в рамках однієї процедури. Вона включає систему майбутніх організаційних взаємопов’язаних робіт, а також перелік робіт третього етапу - з проведення фактичного і документального аудиту. Яке ж коло питань плану аудиту? Тут до основних робіт треба віднести лише частину дій підготовчого етапу, оскільки план проведення аудиту краще складати лише після попереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, передбаченого виконанням до здійснення аудиту і приймання замовлення.

У план необхідно внести лише основні види організаційних робіт і найменування організації-клієнта, строки проведення аудиту і закріпити виконавців, визначити вид звітності при завершенні аудиту й ін.

Розділи програми при цьому можна відобразити набором дій щодо виконання основної (дослідницької) частини аудиту: мета і завдання проведення аудиту, перелік необхідних процедур і доказів та ін. До переліку необхідних процедур при виконанні програми відносять ті процедури, що визначаються обраною формою аудиту. Наприклад, при проведенні робіт зі встановлення достовірності фінансової звітності до складу економіко-об'єктних процедур третього етапу включають: вивчення, узагальнення і підтвердження даних про результати проведення інвентаризації; підтвердження результатів про стан бухгалтерського обліку і звітності; відповідність його чинному законодавству і складання висновків про стан внутрішньогосподарського контролю та ін.

Організаційні роботи другого етапу, які належать до попередньої стадії, можна віднести до початку більш конкретного вивчення діяльності підприємства. Ці економіко-об'єктні процедури, як правило, здійснюються на місці (у клієнта). У необхідних випадках проводиться "власна" оперативна інвентаризація. Крім того, робиться економічне обстеження й аналіз основних показників підприємства-замовника, встановлюється ступінь довіри до системи бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського обліку, визначається можливий аудиторський ризик й ін.

Висновки про виконання робіт, що належать до другого етапу, можуть служити або умовою продовження аудиту, або його припинення у зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів з ряду причин.

Увесь процес здійснення третього етапу аудиту залежить як від правильності використання економіко-об'єктних процедур, так і від методичних процедур, які можна згрупувати у чотири основні групи:

• теоретичні;

• документальні;

• економічні;

• практичні.

Теоретичні процедури – це за своєю сутністю філософські методи пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція та ін. Їх застосовують для виявлення як загального стану об'єкта, що вивчається, так і отримання більш конкретної інформації про об’єкт.

При аудиторських перевірках для виявлення потрібних результатів найчастіше застосовують документальні процедури: дослідження документів, нормативне порівняння, зіставлення, зустрічні і взаємні перевірки.

Аудиторські перевірки, як правило, не проводяться без застосування таких практичних процедур як вимірювання, визначення ваги, інвентаризація, хімічний аналіз, контрольний запуск сировини у виробництво та ін.

Заключна стадія проведення аудиту може включати декілька етапів, тобто більш укрупнених видів робіт: складання акта і висновку аудитора, розгляд звітної документації і її підписання, прийняття рішень за результатами аудиторської перевірки, передача звітної інформації за призначенням.

Всю отриману інформацію в аудиторському висновку викласти неможливо. Тому багато аудиторів складають додатково акт аудиторської перевірки. Такий звітний документ можна складати за такою структурою: вступна частина, основна частина, висновки, пропозиції. У вступній частині можна зазначити питання, що перевіряються, назву пред'явлених документів для вивчення, юридичну правомірність досліджуваного підприємства та ін. Структура основної частини акта найчастіше залежить від поставлених на перевірку завдань.

Якщо проводиться аудиторська перевірка достовірності фінансової звітності, до складу основної частини акта включають питання про стан бухгалтерського обліку, обґрунтування достовірності бухгалтерського балансу і звітності фінансово-господарської діяльності, відповідність даних статей балансу даним синтетичного і аналітичного обліку та ін.

Розділи "висновки", "пропозиції" акта носять характер обраного напряму аудиторської перевірки. Форма і зміст аудиторського висновку також залежать від поставлених завдань.

З більшою увагою виконавець і замовник ставляться до порядку оформлення і підписання звітної документації, бо вона повинна відповідати встановленим нормативам і чинному законодавству.

Прийняття рішень за результатами перевірки здійснюється як замовником, так і виконавцем. Якщо виникла необхідність покриття нестач, розтрат чи псування цінностей, то ініціатива з ліквідації таких порушень, у першу чергу, повинна йти від керівництва підприємства, що перевіряється.

Передачу звітної документації за призначенням здійснює замовник, наприклад, до податкової адміністрації. Слідчим органам, якщо виникає така необхідність, звітні матеріали передає аудиторська фірма.

Така методика класифікації необхідного для виконання обсягу аудиторських робіт за відповідною блок-схемою об'єднує їх у струнку систему і є однією із умов успішного їх виконання.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення терміну «аудиторська діяльність».

2. Дайте визначення терміну «планування».

3. Які два підходи виділяють в плануванні?

4. У яких випадках використовується формальне планування?

5. У яких випадках використовується інтуїтивне планування?

6. Охарактеризуйте види планування аудиторської діяльності?

7. Стадії аудиту та їх характеристика.

8. Назвіть основні етапи проведення аудиту.

9. Охарактеризуйте зміст робіт підготовчого етапу та заключної стадії аудиту.