Електронний ресурс.

1. Історія української культури. – К. : Наукова думка, 2001 / http://litopys.org.ua/istkult2/ikult2.htm

2. Універсальні виміри української культури. – Одеса : Друк, 2000 / http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/uvuk/index.html

3. Історія української культури. За загальною редакцією І. Крип’якевича – К. : Либідь, 2002 (за виданням 1937 року) / http://litopys.org.ua/krypcult/krcult.htm

4. Онлайн энциклопедия / http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/izobrazitelnoe_iskusstvo/

5. О.Гриценко, М.Стріха. Культурна полiтика України: короткий iсторичний огляд та оцінки / http://xyz.org.ua/discussion/history_cult1.html

6. Бокань В. Польовий Л. Історія культури України. – К. : МАУП / http://chitalka.info/gp_07/gp_07index.htm

7. Справочник-Словарь по изобразительному искусству, графике, керамике, декоративно-прикладному искусству / http://www.artap.ru/slovar_suprematizm.htm

Підручники та посібники з курсу:

1. Абрамович С.Д. Світова та українська культура: Навчальний посібник. – Львів : Світ, 2004.

2. Історія українського мистецтва. В 5 томах. – К. : Наукова думка, 1966-70.

3. Історія української культури у п’яти томах. Т.1 Історія культури давнього населення України. Асєєв Ю.С., Баран В.Д., Баранов І.А. – К. : Наукова думка, 2001.

4. Історія української культури у п’яти томах. Т.2. Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІІ століть. Александрович В.С., Балушок В.Г., Боянівська М.Б. – К. : Наукова думка, 2001.

5. Історія української культури у п’яти томах. Т.3. Українська культура другої половини ХVІІ – ХVІІІ століть. – Александрович В.С., Борисенко В.Й., Виврот Т.М. – К. : Наукова думка, 2003.

6. Культура України (під ред. М.Дяченка). – К., 1994.

7. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. : Генеза, 1996.

8. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К. : Абрис, 1991.

9. Попович М. В. Нарис історії культури України. – К. : «АртЕк», 1998.

10. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К. : Знання, 2003.

11. Шейко В.М. Історія української культури. – Х. : ХДАК, 2001.

Джерела до курсу:

1. «Русалка Дністрова». Документи і матеріали. – К. : Наукова думка, 1989.

2. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. – К. : Глобус, 1992.

3. Довженко О. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповісті, оповідання, листи, документи. – Харків : Фоліо, 1994.

4. Історія України VІІІ-ХVІІІ ст. Першоджерела та інтерпретації / www.izbornyk.org.ua

5. Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К. : Вища школа, 2000.

6. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У14 т. – К. : Поліграф, 1978-80.

7. Культурне будівництво в УРСР 1917-1927 рр.: Збірка документів і матеріалів. – К. : Наукова думка, 1979.

8. Літопис Руський. – К. : Дніпро, 1989.

9. Національні відносини в Україні у ХХ ст. : Збірник документів і матеріалів. – К. : Наукова думка, 1994.

10. Самостійна Україна: Збірник програм політичних партій початку ХХ ст. – Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991.

Статті та монографії:

1. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. – 1990. – №7.

2. Бойко Ю. Деякі думки про сучасне мистецтво в Україні // Сучасність. – 1996. – №9.

3. Горбачев Д. Український авангард, 1910-30 рр. – К., 1996.

4. Гординський С. Українські художники у Канаді // Всесвіт. – 1991. – №11.

5. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М. : Интрада, 1996.

6. Історія української музики: В 6-ти т. / АН України; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Т.Рильського; Ред. колегія тому Л.О.Пархоменко, О.У.Литвинова, Б.М.Фільц. – К. : Наукова думка, 1992.

7. Культурне відродження в Україні За ред. Сілаєвої Т.О. – Львів: Астериск, 1993.

8. Маланюк Е.Ф. Нариси з історії нашої культури. – К. : АТ «Обереги», 1992.

9. Малевич К. Розділи з автобіографії художника // Хроніка 2000. – 1993. – №3-4.

10.Мистецтво України. Біографічний довідник. – За редакцією А.В. Кудрицького. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1997.

11.Нариси української інтелігенції: У 3 т. – К., 1994.

12.Нариси української популярної культури. – К. : УЦКД, 1998.

13.Новиченко Л.М. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє. – К. : Знання, 1990.

14.Реалізм та соцреалізм в українському живопису радянського часу: Історія, колекція, експеримент. – К. : «LK Maker», 1998.

15.Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – початок ХХ ст.): Нариси. – К. : Рад.школа, 1991.

16.«Руська трійця» в історії суспільно-політичного руху і культури України. – К. : Наукова думка, 1987.

17.Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

18.Скляренко Г. Сучасне мистецтво України // Золоті ворота. – 1994. – №3.

19.Стебельський Б. Біля джерел українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ. ст. // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1.

20.Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть. – К. : Либідь, 1996.

21. Українська культура: Історія і сучасність – Львів : Світ, 1994.

22. Рубан В.В. Український портретний живопис Х1Х-поч. ХХ ст. – К. : Наук. думка, 1986.

23. Флакер О. Авангард на Україні // Всесвіт. – 1992. – №3-4.

24. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. – Львів, 1910. Передрук: Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1984. – Т. 41.

25. Шевченко Тарас. Живопис, графіка. Альбом / Авт.-упор. Д.Степовик. – К. : Мистецтво, 1984.

26.Шпандрій М. Модернізм, авангард і естетика М.Бойчука // Сучасність. – 1995. – №9.

27.Ясиевич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. – К. : Будівельник, 1988.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Культура – це концентрований досвід попередніх поколінь, що дає можливість кожному індивіду засвоювати цей досвід і приймати участь у його примноженні.

Матеріальна культура – перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання, а також набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює й задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення; включає такі елементи, як будівлі й споруди, знаряддя праці, житло, одяг тощо.

Духовна культура – продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує й задовольняє інтелектуальні та емоційні потреби людини. У вузькому значенні – духовні цінності людства, цінності в галузі освіти, науки, художньої культури, моралі.

Релігія – духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним.

Мистецтво – різновид людської діяльності, що об’єднує в якості художньо-образних форм відбиття дійсності. Розуміється як художня творчість у цілому: література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танок, кіно та ін. Мистецтво – це одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежить образне відтворення дійсності, естетичне освоєння світу.

ЗМІСТ ТЕМ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ:

ТЕМА 1. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – 2 год.

1. Джерела вивчення культури Київської Русі.

2. Суспільно-історичні передумови формування держави східних слов’ян.

3. Вплив християнства на формування нового типу руської культури.

4. Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі.

Література:

1. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К. : Наукова Думка, 1989.

2. Ричка В.М. Київська Русь: проблема етноконфесійного розвитку (конфесійний аспект). – К. : ін.-т історії України НАН України, 1994.

3. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

4. Толочко П.П. Древняя Русь. – К. : Наукова думка, 1987.

Конспект лекції:

Історичні джерела – це носії історичної інформації, що виникли як продукт розвитку природи й культури та відображають той чи інший бік людської діяльності. Їх можна поділити на такі типи: