Дискреційна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика – свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти: а) державні закупки, які є інструментом прямої дії (збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і ВВП); б) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів (змінюючи чисті податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту). Зазначені фіскальні засоби впливають на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому вилучення в формі податків відображається автоматично в разі зміни доходу як податкової бази і вимірюється через граничний коефіцієнт податків (t). При врахуванні заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільшуються і становлять величину 1-c(1-t). Звідси – формула складного мультиплікатора видатків:

Мультиплікатор податків завжди менше мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання:

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний вплив на дохід державних закупівель або чистих податків, які можуть змінюватися за рахунок зміни податкових ставок або рівня трансфертів:

Тут знаки свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T і Y – обернена. Оскільки mе > mt ,то це означає, що збільшення державних закупок на грошову одиницю викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на грошову одиницю. Крім окремого застосування фіскальних засобів держава може їх застосувати одночасно: