Постать Михайла Ханенка в історії України.

Геть­ман Правобережної України (1669-74). Походив з козацько-старшинської родини Ханенків. Брав участь у Національно-визвольної війні україн­ського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57. З 1656 - полковник Уманського полку.

Належав до тієї частини козацької старшини, яка виступала проти укладення гетьманом Ю. Хмель­ницьким Переяславських статей 1659 з Мос­ковським царством. 1661 отримав від польського короля Яна 11 Казимира шляхетський титул. Підтримував П. Суховія в його боротьбі проти геть­мана П. Дорошенка. Після П. Суховія став одним з претендентів на гетьманську булаву.

У вересні 1669 на раді під Уманню, в якій взяли участь козаки Уманського, Кальницького, Паволоцького й Кор- сунського полків, X. проголошено гетьманом Пра­вобережної України.

1670-71 X. разом з кошовим отаманом І. Сірком здійснив успішні походи на Крим і в турецькі володіння - на міста Аслан, Джакерман та ін. У вересні 1670 X. разом із запорожцями, ук­лавши з польськ. представниками договір в Острозі, перейшов під протекторат Польщі.

З осені 1670 X. спільно з І. Сірком розпочав кількарічну боротьбу за владу в Правобережній Україні проти гетьмана П. Дорошенка. Влітку 1672 загони X. та запорожці були розбиті полками гетьмана П. Дорошенка біля Четвертинівки неподалік Ладижина (тепер Вінниць­ка обл.). Деякий час X. жив на Волині.

1673 знову розпочав за підтримки польськ. військ боротьбу проти Дорошенка. Зазнав поразки у бою біля Стеб­лова й змушений шукати порятунку у гетьмана І. Самойловича. На Переяславській раді 19.3.1674 X. зрікся влади і присягнув на вірність Москві. От­римав від моск. царя маєтності у Лівобережній Ук­раїні. Останні роки життя провів у Козельці, Лохвиці й Києві. 1677-78 перебував в ув'язненні за зви­нуваченням у встановленні таємних контактів з Польщею.

З 1656 полковник уманський, прихильник пропольської орієнтації, підтримував Юрія Хмельницького і Павла Тетерю.

За підтримки частини козаків, кримського хана та польської влади, Xаненко намагався 1668 року усунути гетьмана Петра Дорошенка і на його місце поставити Петра Суховія. У липні 1669 р. у боротьбі проти Дорошенка Суховій зазнав поразки, а його козаки трьох правобережних полків на раді в Умані проголосили гетьманом Xаненка.

Xаненко продовжував боротьбу проти П. Дорошенка, зазнавши поразки у битві під Стеблевом (29. 10. 1669). У своїй політиці він спирався на Польщу і 2. 9. 1670 уклав з польськими делеґатами договір в Острозі, на основі якого Польща визнала Xаненка гетьманом Правобережжя, а він погоджувався на підданство польської королеві на умовах автономії лише для козацької верстви.

У війні з П. Дорошенком, Xаненко зазнав кілька поразок і 1674, коли війська гетьмана Івана Самойловича перейшли Дніпро і більшість правобережних полків перейшли на бік лівобережного гетьмана, Xаненко склав булаву, за що був наділений маєтностями на Лівобережній Україні.

Але Xаненко не припинив політ. діяльності. 1677—1678 був обвинувачений у зносинах з Польщею, й Самойлович, на наказ Москви, тримав його ув'язненим у Батурині. Але Xаненку, мабуть, пощастило довести свою невинність, а незабаром він помер.