Тест-опитування №3

1. Однією з характерних ознак флори і фауни супраліторалі, літоралі, субліторалі є адаптаційно набута та генетично закріплена висока життєздатність витримувати значні коливання t, S‰, W, різні зміни гідродинамічного навантаження водних мас тощо.

2. Геотропізм – це просторове положення морських організмів у різних зонах чи широтах Світового океану, обумовлене відмінностями в рівнях солоності води.

3. Прикладом тварин, для яких характерний принцип реактивного руху, є деякі види акул і, в першу чергу, – найбільші з них: китова акула, велетенська акула, тигрова акула.

4. Баренцове море, яке є частково морем Російської Федерації, можна вважати частиною природного екологічного коридору між Атлантичним та Тихим океаном.

5. Як приклад, види що входять до домінуючого комплексу нектону Білого моря: сардини, скумбрії, кефаль, тунець; а Балтійського моря: сьосминський оселедець.

6. Згідно теорії Л. А. Зінкевича, симетрією флори і фауни Світового океану називають такий їхній просторовий розподіл, коли якісні та кількісні характеристики організмів у рівній мірі розміщуються навколо якогось (як правило, віртуального) центру.

7. Екваторіальна площина розділяє флору і фауну Тихого і Атлантичного океанів на дві частини, які, згідно теорії Л. А. Зінкевича, за своєю структурною організацією є «дзеркально симетричними».

8. Високе таксономічне різноманіття екваторіальної біоти, зокрема її фауни, обумовлене наступними чинниками: великою кількістю біотопів, значною величиною контактних зон «суша ↔ вода», домінуванням мілководних масивів, цілорічним вегетаційним циклом, температурним режимом тощо.

9. Для приполярних зон (як арктичної, так і антарктичної) характерний біціклічний тип розвитку планктону, а для помірної зони, де екологічні чинники (зокрема t, W вміст N, P, C, гідрологічний режим) є більш оптимальними для вегетації планктонних рослин і тварин, характерний моноциклічний тип розвитку.

10. Мадрепорові корали, неорганічним компонентом яких є вапно, виступають організмом-едифікатором коралових рифів; при цьому історія стверджує, що вперше коралові рифи розділив на берегові та бар’єрні рифи Ч. Дарвін, і найбільший з бар’єрних рифів розміщується вздовж східного берега Аргентини і складає близько 2500 км.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і науки УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”

Кафедраекології

IX. Залікові завдання

з курсу “Гідрологія з основами екології водойм”