Внутрішня і зовнішня політика І. Виговського.

Гадяцький договір. Після обрання гетьманом І. Виговський дотримувався зовнішньополітичного курсу, вибраного Б. Хмельницьким. Він підтримував союзницькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою.

Подвійна політика Москви остаточно переконала І. Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Із весни 1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік від Гадяча було схвалено україно-польську угоду, за якою:

1.Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Руське князівство входила до складу Речі

Посполитої як третя складова федерації — поряд із Польським королівством і Великим князівством Литовським;

2. федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох держав;

3. на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із чотирьох кандидатів, які були представниками козацької

старшини. Гетьман обирався довічно;

4. гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з іншими державами;

5. польські й литовські війська не мали права перебувати в Україні;

6. козацький реєстр повинен був становити 30 тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетської гідності;

7.церковна унія мала бути скасована. Водночас п'ять православних ієрархів отримували місце в сенаті;

8. дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й необмежену кількість гімназій, шкіл і друкарень.

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), виконувати умови договору поляки не збиралися.