Імпульсно-хвильовий.

Насправді,під час роботи ударного механізму завжди наявні як ударна, так і хвильова фаза, томутака класифікація, введена М.І. Корабельниковим і С.С.Григоряном, деякою мірою умовна.

Але така класифікація дуже зручна, тому що ці два режими визначаються розміщенням ударного механізму верхнього бою в аварійній компоновці, а відтак і напрямком динамічних навантажень на зону прихвату.

● В ударному режимі роботи ударний механізм верхнього бою виконує своє пряме призначення — створює удар на зону прихвату з напрямком уверх. До складу аварійної компо­новки в ударному режимі входять: безпечний перехідник (роз'єднувач колони), ударний механізм, ОБТ, бурильні труби.

Після натягу колони із певною силою замковий пристрій ударного механізму розряджується і колона труб починає скорочуватися. Це так звана фаза розгону бойка.На цій фазі швидкість бойка залежить від жорсткості аварійної компоновки, ходу бойка ударного механізму, сили натягу, сил опору в свердловині. Після фази розгону відбувається удар, який спричинює перерозподіл коливальних процесів в аварійній і прихопленій ком­поновках, — так звана післяударна фаза.

Основними критеріями вибору ударного механізму і параметрів технології ліквідації прихвату в ударному режимі є забезпечення максимуму за абсолютною величиною імпульсу коливальної системи в момент удару або максимуму внутрішньої сили в зоні прихвату. Це досягається передусім шляхом максималізації сили розрядження замкової пари та якомога ближчого розташування ударного механізму до зони прихвату.

● В імпульсно-хвильовому режимі роботи ударний механізм тільки роз'єднує дві частини аварійної колони, а удару не створює. На зону прихвату діють динамічні навантаження від скорочення тієї частини аварійної колони, яка розміщена під ударним механізмом.

Ударний механізм розміщують на деякій відстані (сотні метрів) від зони прихвату. У літературі

трапляються рекомендації від виразів «якомога вище» до «межі у 500—1500 м». Такі нечіткі рекомендації пов'язані з тим, що ударний механізм у такому режимі має розтягувати з певним зусиллям колону труб, яка розміщена внизу, під ним, а це зі збільшенням довжини колони потребує високих силових характеристик замкової пари ударного механізму, що не завжди можна забезпечити з допомогою сучасних конструкцій ударних механізмів. Після роз'єднання замкової пари ударний імпульс буде спрямований униз на зону прихвату.

Вибір технології імпульсно-хвильового режиму ліквідації прихвату зводиться до визначення місця розташування ударного механізму у взаємозв'язку з іншими режимно-техноло­гічними параметрами, за яких на верхній межі прихвату забезпечуються спрямовані вниз динамічні навантаження.

Результати досліджень динамічних характеристик свідчать про неможливість створення універсальної конструкції ударного механізму з фіксованими параметрами, яка б забезпечувала максимальні силу удару, їх розмах чи імпульс коливальної системи у різних умовах ліквідації прихвату. Для ефективного використання ударних механізмів слід мати набір конструкцій з різними довжинами робочих ходів бойка або конструкцію, яка б давала змогу оперативно регулювати робочий хід бойка.

Успіх ліквідації прихватів ударними механізмами (в тому числі і в компоновці з акселераторами) ґрунтується на: