Встановлення шахтного направлення

Комплекс робіт, починаючи з підготовки майданчика під бурову і закінчуючи демонтажем бурового устаткування, перевезенням його на нову точку і рекультивацією земельних угідь, називають циклом будівництва свердловин.

Усі види робіт, які входять у цикл будівництва свердловин поділяються на:

▬ підготовчі роботи до монтажу бурового обладнання (планування майданчика під бурову, проведення під'їздних доріг, прокладення водопроводу, підвід електроліній, телефонного зв'язку);

▬ монтаж бурового обладнання (встановлення фундаментів і блоків обладнання на них, обв'язка обладнання, захист вишки та обладнання, встановлення ємностей і побутових приміщень);

▬ підготовчі роботи до буріння свердловини (встановлення направлення; оснащення талевої системи; буріння під шурф встановлення в ньому труби; монтаж і випробування пристосувань малої механізації, що прискорюють і полегшують процес виконання робіт; приєднання бурового шланга до вертлюга і стояка; підвішування машинних ключів; перевірка приладів; центрування вишки, перевірка горизонтальності ротора);

▬ буріння свердловини, кріплення її стінок обсадними колонами розмежування пластів;

▬ вторинне розкриття продуктивного пласта (при перекритому колоною пласті), випробування, освоєння і здача свердловини в експлуатацію;

▬ демонтаж бурового обладнання;

▬ перевезення обладнання на нову точку.

Усі види робіт на етапах 1,2,3,6 і 7 виконуються вишкомонтажниками, на етапі 4 — буровими бригадами, а на етапі 5 — бригада для дослідження та освоєння свердловин.

А) б)

а - схема монтажу; б – загальний вигляд Рисунок 3.6 – Автоматичний стаціонарний буровий ключ АКБ – 3МА2

У системі керування автоматичним ключем повинна бути передбачена можливість повного його відключення від систем живлення, а також блокування з метою запобігання випадковому включенню.

Пневматичні клини ротора призначені (рис.3.7) для утримання бурильних труб при СПО і обсадних труб при спуску їх в свердловину. При роботі з автоматичним елеватором економиться час на СПО, а також полегшується праця помічника бурильника.

ПКР зблокований з приводом ротора так, що при піднятих клинах включити ротор не можна.

1- траверза; 2- клини; 3- важель; 4- вкладиші стола; 5- втулка; 6 - стійка;7- плашка; 8 - кільцева рама; 9 – ролик; 10- вилкоподібний важіль; 11- пневмоциліндр; 12- станина; 13- центратор Рисунок 3.7 – Пневматичні клини ротора

2.2. Центрування вежі

Для успішного ведення робіт по проводці свердловини (попередження викривлення свердловини, збереження різьбових з'єднань бурильних труб і т. п.) велике значення має відцентрованість вежі. Після оснащення талевої системи приступають до центрування вежі.

Вежу центрують наступним чином. До бурового гака при допомозі елеватора підвішують турбобур або обважнену бурильну трубу і перевіряють чи цей підвішаний вантаж знаходиться точно над отвором стола ротора. Допускається відхилення до 50мм.

Баштові вежі центрують домкратами при послаблених відтяжках. Потрібну ногу припіднімають домкратом і підставляють під неї металеві підкладки по розмірах і формі опорної плити, потім ноги вежі прикріплюють разом з підкладками до основи. Домкрати встановлюють під приварені до ніг вежі спеціальні полиці. Центрувати вежу відтяжками забороняється.

А – подібні вежі в одній площині центруються підкосами або порталами, а в другій площині підніманням відповідної ноги за допомогою домкрата. Під опорний шарнір ставлять домкрат, припіднімають, ставлять підкладку з обов’язковим її кріпленням.

Вежі центрують тільки в денний час.

Коли свердловина поглиблена на 40—50 м, рекомендується ще раз перевірити центрування вежі.

В процесі буріння свердловини технічний стан вежі перевіряє буровий майстер і механік один раз у два місяці.

При цьому перевіряється:

· відцентрованість вежі;

· надійність кріплення рами кронблоку до підкронблочних балок;

· всі з’єднання ;

· кріплення відтяжок до якорів;

· стан маршевих драбин, перил, балконів.

Крім цього технічний стан вежі перевіряється:

· після сильного вітру ;

· перед спуском обсадних колон;

· перед і після перетягування;

· перед і після проведення ловильних робіт;

· після закінчення робіт пов’язаних з ліквідацією нафтогазоводопроявів (НГВП).

На підприємствах повинні бути створені також бригади для перевірки стану веж ( БОБВ). Ця бригада перевіряє вежу раз на рік. Вежа також перевіряється на статичну міцність при допомозі гідравлічного домкрата.

Встановлення шахтного направлення

Будівництво свердловини часто починають з установки шахтного направлення, яке запобігає обвалюванню гірських порід і розмиву устя свердловини буровим розчином при забурюванні свердловини та направляє буровий розчин в жолобну систему.

Якщо буріння свердловини повинно починатися в стійких породах, то шахтне направлення встановлюють в процесі робіт по споруді вежі.

Для цього копають шахту завглибшки 1,0—1,5м і перетином 2x2м, в якій встановлюють направлення з труби (рис. 3.8). Центр направлення повинен співпадати з центром вежі по нижній її рамі. Для того можна орієнтуватися по столу ротора, а при його відсутності – по балках на яких повинен встановлюватися ротор, та середині барабана лебідки (співпадає з віссю свердловини).

Крім того, направлення повинно бути вивірене на вертикальність за допомогою виска. Після установки направлення шахту засипають битим каменем і заливають цементним розчином.

У тих випадках, коли з поверхні залягають нестійкі породи, бурять під направлення за допомогою ротора до глибини 15—50 м. Після цього в пробурену свердловину спускають направлення з труб, центрують його і заливають простір між стінками свердловини і направленням цементом. Верхній кінець направлення встановлюють під ротор, та приварюють зливний патрубок, по якому буровий розчин, витікаючий з свердловини, прямує в циркуляційну систему.

В багатьох випадках шахтне направлення може зовсім не встановлюватись. В такому випадку під буровою в шахту встановлюють шламовий насос із під’єднаним старим буровим шлангом для відкачування бурового розчину в жолобну систему під час буріння.

1- зливний патрубок; 2- шахтове направлення (труба); 3- цементний розчин Рисунок 3.8 – Схема встановлення шахтового направлення

Центр ротора повинен строго співпадати з центром вежі і центром направлення. Необхідно, щоб ротор був встановлений горизонтально (перевіряється рівнеміром), а роторний вал — паралельно трансмісійному валу лебідки. Крім того, необхідно, щоб ланцюгове колесо на роторному валу і ланцюгове колесо на трансмісійному валу лебідки для передачі обертання ротору були розташовані в одній вертикальній площині, інакше ланцюг часто зіскакуватиме і рватиметься. Встановлений на місце ротор надійно зміцнюється і обшивається дошками.

Дата добавления: 2014-12-29; просмотров: 1460;