КОНТАКТ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ДІАЛОЗІ

Як будується діалог? Через контактну взаємодію Контакт у спілку­ванні — це знакообмін між особистостями, який визначає їхню поведін­ку² Причому знакообмін характеризується взаємною спрямованістю партнерів (за К Бюллером) Тому контактом доцільно називати не будь який знакообмін, а той, що зумовлює спільність психічного стану люди ни з іншою людиною Цей стан супроводжується взаємною зацікавленістю сторін, взаємним довір'ям³

¹ Див Хараги А У Межличностный контакт как исходное понятие психоло
гии устной пропаганди // Вопр психологии — 1977 — № 4 — С 58

² Див Добрович А Б Воспитателю о психологии й психогигиене общения
Кн для учите та й родителей — М 1987 — С 69

³ Див Зимняя Й А Психологические вопросы лекционной пропаганди //
Основы лекторского мастерства — М 1978 — С 74

Контакт у педагогічному діалозі — це особливий стан єднан­ня педагога та учнів, який характеризується взаєморозумінням, спів переживанням і готовністю до взаємодії

Ознаками того, що в процесі спілкування в учителя є контакт з учнями, їхніми батьками, е

— взаємне особистісне сприйняття вчителя та учнів, відкритість у
стосунках і відвертість у висловлюваннях,

— згода з головними змістовими положеннями взаємодії сприй­
няття думок педагога та учнів як значущих, розвиток їх у подальшому
спілкуванні,

— єдність оцінних суджень,

— наявність емоційного резонансу,

— збереження інтересу до подальшої взаємодії,

— високий рівень контакту очей у бесіді,

— узгодженість поз, міміки та інтонації в діалозі

Досягнення контакту як психологічної згоди можливе за умови, коли педагог вибирає доцільну рольову позицію, що приймається партнером у конкретній ситуації Позицією у спілкуванні називатимемо стійку усві­домлену сукупність ставлень учителя до учнів (батьків, колег), що реа­лізуються в процесі взаємодії¹ За концепцією Е Берна, звертаючись до іншої людини, ми зазвичай несвідомо обираємо один із трьох станів нашого «Я» позицію Батька, Дорослого чи Дитини Незважаючи на те що цей вибір здійснюється мимовільно, спілкування у кожній з трьох позицій відбувається за своїми правилами

Назви позицій умовні й не пов’язані з віком людини, яка характери­зується Ці позиції можна стисло викласти так²

позиція Батька у спілкуванні — система реалізації певних став­лень особистості до співрозмовника, в якій демонструються незалежність, впевненість, навіть агресивність, бажання взяти всю відповідальність на себе,

позиція Дорослого у спілкуванні — система реалізації певних став­лень особистості до співрозмовника, в якій демонструються коректність

¹Див Психологічний словник / За ред В І Войтка — К , 1982 — С 125

² Подається за кн Добрович А Б Воспитателю о психологии й психогигиене общения Кн для учителя и родителей — С 70

і стриманість, уміння зважати на ситуацію, розуміти інтереси інших і розподіляти відповідальність між усіма,

позиція Дитини у спілкуванні — система реалізації певних став­лень особистості до співрозмовника, в якій демонструються залежність, підпорядкованість, невпевненість, небажання брати відповідальність на себе

Звичайна позиція педагога — Дорослий, налаштований на ділову взаємодію Саме ця позиція проектує в учневі рівноправного партнера, створює атмосферу довіри Прийоми її реалізації можуть бути такі «Я хочу порадитися з вами », «Давайте обміркуємо, вирішимо » тощо Водночас педагог нерідко використовує і позицію Дитини у своїй по­ведінці (не слід боятися цього!) Це стосується ситуацій, коли потрібно, щоб учень вчився виявляти самостійність, спостережливість, сміливість (наприклад, учитель навмисно робить помилку на дошці, виявляє сум ніви стосовно можливостей виконання певної справи) Позиція Дити­ни в поведінці вчителя доцільна і в грі

А тепер поміркуймо щодо позиції Батька, яка, здавалося б, органічна для педагогічної діяльності Проте вона не може бути єдиною на всьому шляху виховання школяра, оскільки передбачає діалогічну взаємодію лише в тому разі, коли вихованець постійно перебуває в ролі Дитини А це гальмує розвиток особистості і, коли учень починає вважати себе Дорослим, призводить до конфлікту Щоб узагальнити усвідомлення ро­льової структури спілкування вчителя з учнями, скористаймося схемою¹

Додамо контакт порушується, коли позиції неузгоджені вчитель у позиції Дорослого звертається до колеги, а той, як Батько, повчає його, спричинюючи природне невдоволення (адже він не Дитина) Або вчи тель організовує дидактичну гру на уроці, що має на меті створити позицію Дитина — Дитина Учні прийняли її, а педагог не виходить із ролі Дорослого, і це руйнує контактну взаємодію Тому важливо, відчу­ваючи власну позицію, бачити позицію партнера і прагнути до їх узго­дження, взаємоприйняття Це і започатковує контакт

Глибше усвідомити рольову позицію у спілкуванні дає змогу теат­ральна педагогіка Щоправда, тут використовують поняття «пристосу­вання» (як більш широке) і «прибудова» В педагогічний обіг ці понят­тя переніс В Кан Калик

¹ Воробьев Г Г Школа будущего начинается сегодня Кн для учителя — М , 1991 -С 54

Пристосування в педагогічному спілкуванні розглядається як сис­тема прийомів (психологічних, мімічних, пантомімічних, мовних, рухо­вих тощо) для організації структури спілкування, адекватної завданню, що вирішується Використовуються «м'язова мобілізованість», прибу­дови, зміна тональності мовлення, дистанції, форми взаємодії і т ін ¹

Прибудова — мимовільне пристосування людиною свого тіла для впливу на зовнішній об'єкт, щоб підпорядкувати його своїм потребам Отже, прибудова стає зовнішнім виявом рольової позиції у контакті Теоретик театру П Єршов обґрунтовує використання трьох прибудов для впливу на людину знизу, згори, поруч

Прибудова знизу властива людям, які звикли підкорятися, соціальне не захищені Водночас, прибудовуючись знизу у спілкуванні, людина пояснює, очікуючи розуміння, підбадьорює, просить

Прибудова згори властива людям, які звикли давати вказівки, само­стійним, самовпевненим Прибудовуючись згори, людина пояснює, не цікав­лячись, як п слухають, докоряє, диктує, наказує

Прибудова поруч — дія нарівні В такій позиції людина пізнає, ствер­джує Чітку технологію організації поведінки за допомогою різних при­будов можна знайти в спеціальній літературі²

Урахування рольової позиції вчителя особливо важливе в органі­зації індивідуальної бесіди Брак контакту через неузгодженість наста­нов у взаємодії руйнує атмосферу взаємосприйняття і перекреслює можливість подальшого продуктивного спілкування

Крім неправильно обраної позиції, педагогові у спілкуванні можуть заважати різні бар'єри — перешкоди, що зумовлюють опір партнера впливові співрозмовника Це бар'єри фізичні (простір, дистанція, час, якими вчитель віддаляє себе від учнів, «закриває» себе), соціальні (по­стійне підкреслювання своїх переваг), гностичні (коли педагог не адап­тує своє мовлення до рівня розуміння школярів, висловлюється велики­ми реченнями — понад 17 слів, надто швидко — понад 2,5 слова за секунду, недоказово), естетичні (несприйняття співрозмовником есте­тики зовнішнього вигляду, особливостей міміки), емоційні (невідпо­відність настрою, негативні емоції, що деформують сприймання), психо­логічні (у вигляді негативних установок, що виникли на підставі попе­реднього досвіду, незбіг інтересів тощо)

Нейтралізувати, усунути ці бар'єри можна Тут допомагає психоло­гічне налаштування вчителя на взаємодію Фізичний бар'єр пом'як­шується скороченням дистанції, відкритістю у спілкуванні, соціальний — прагненням не протиставляти себе, а підносити учнів до свого рівня, не нав'язувати, а радити, гностичний — уважним спостереженням за реак

¹ Див Кан Калик В А , Никандров Н Д Педагогическое творчество — М
1990 - С 116

² Див Ершов П М Режиссура как практическая психология — М 1976 —
С 157—188, Ильев В А Технология театральной педагогики в формировании й
реализации замысла школьного урока — М , 1993 — С 77 — 105

цією слухача і перебудовою мовлення; естетичний — самоконтролем поведінки; емоційний — прагненням зігріти спілкування сяйвом успі­ху; психологічний — перенесенням уваги на інтерес до роботи, пошу­ком «емоційного ядра» у спілкуванні, оптимістичним прогнозуванням педагогічної діяльності.