Void main(). cout<<a.foo()<<"\n";

{

A a;

B b;

cout<<a.foo()<<"\n";

cout<<b.foo()<<"\n";

}

Клас В має дві функції foo(). Одна успадкована від А, інша – власна. При пошуку потрібної функції компілятор перегляне дерево спадкування починаючи з дерева В та використовує "найближчу" до класу функцію.

У прикладі результат відповідно 1 та 2.

У даному випадку ім’я в базовому класі переоголошується в похідному класі. Це одне й те ж, що оголошення змінних у складових операторних блоках: кожний блок має свою версію змінних і внутрішні імена подавлюють зовнішні.

Але є і відмінності. У C++ можна примусити компілятора "бачити" за межами поточної області видимості Це робиться за допомогою оператора дозволу видимості. Загальна форма цього оператору така:

<ім’я класу> :: <ідентифікатор із класу>

Для того, щоб використовувати оператор дозволу видимості, модифікуємо клас В в такий спосіб:

class B: public A

{

public:

int foo() { return А::foo();}

};

Тепер виклик функції В::foo() приведе до виклику foo() класу А. Оператор дозволу видимості використовується не тільки усередині функції класу, але і при виклику функції:

Void main()

{

B b;

B * b1;

int x = b. A::foo();

int y = b1-> A::foo();

}

Використаннядозволу видимості після оператора "."