Void cure(int health, int ammo)

{

this->health += health; // Використання this

monstr::ammo += ammo; // Використання операції ::

}

1.3 Інкапсуляція та приховування інформації

1.3.1. Приховані дані

Мета об’єктно-орієнтованого програмування – відокремити реалізацію об’єкта від його використання. Це можна зробити за допомогою приховування даних.

Приховування даних перешкоджає прямому доступу до даних-членів класу з боку програм, що використовують цей об’єкт. Використання механізму приховування даних забезпечує такі переваги:

– користувачі класу ізолюються від реального представлення даних;

– розроблювачі класу можуть змінювати представлення і джерело надходження даних, не змінюючи структури програми, в котрій цей клас використовується.

Для одержання цих переваг необхідно володіти поняттям видимості членів класу. Видимість дає можливість визначати, до яких членів класу можна одержати доступ. Якщо всі дані-члени класу приховані, як це робиться звичайно, ви повинні визначити ряд функцій-членів, використовуваних для доступу, зміни й опрацювання даних-членів. Ці функції-члени, доступні для користувача, називаються загальним інтерфейсом класу.

Щоб створити клас, використовуючи приховані дані, треба спочатку зрозуміти, як робити члени класу прихованими або видимими поза класом.

Головна мета класу – сховати якнайбільше інформації. Це накладає деякі обмеження на використання даних або коду усередині класу.

Існує три види використання класу:

– самий клас;

– звичайні користувачі;

– похідні класи.

Кожне оголошення усередині класу неявно визначає привілеї доступу, у залежності від того, у якій секції воно з’являється. Існує три привілеї доступу (специфікатора доступу):

1. private;

2. public;

3. protected.

Перші два специфікатори були розглянуті раніше.

Кожна секція в класі починається з приведених вище ключових слів.

Приклад: