Розвиток українського театра у 19 – на початок 20 ст.

Український театр на початку XIX ст. був представлений кріпацьким, аматорським театром та приватною антрепризою. Хоча кріпацькі театри в Україні з'явилися ще у XVIII ст., чимало з них функціонувало в першій половині XIX ст. у поміщицьких маєтках (Г. Тарновського, Д. Ширая, Д. Трощинського та ін.). Репертуар цих театрів залежав від художніх уподобань їх власників. Важливим художнім явищем у контексті становлення професійного українського театру став аматорський театр. Гуртки акторів-аматорів існували переважно у вищих навчальних закладах і гімназіях Полтави, Харкова, Ніжина, Кременчука та інших міст. Найвідоміший аматорський театр, директором якого став /. Котляревський,було створено в Полтаві 1815 р.

Як у кріпацькому, так і в аматорському театрі постановки творів українських авторів були поодинокими випадками. Так, В. Гоголь-Яновський ставив свої драматургічні твори українською мовою в театрі Д. Трощинського, у полтавському театрі були інсценовані п'єси І. Котляревського "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник". Одночасно з аматорськими існували трупи приватної антрепризи М. Щепкіна, І. Штейна, Л. Млотковського та ін., які мандрували містами і містечками України, знайомили широку глядацьку аудиторію з драматичним і оперним мистецтвом. За часів становлення професійного театру з'явилася нова плеяда українських акторів, найвідомішими серед яких були М. Щепкін та К. Соленик. На другу половину XIX ст. припадає формування українського професійного театру, який був тісно пов'язаний із становленням нової української драматургії, що представляли Г, Квітка-Основ'яненко, Я. Кухаренко, Т. Шевченко ma М. Костомаров. Основоположна роль у створенні національної школи театрального мистецтва, формуванні оригінального вітчизняного репертуару належить М. Кропивницькому та родині Тобілевичів - М. Садовському, П. Саксаганському, І. Карпенку-Карому, М. Садовській-Барілотті.

1881 p. М. Кропивницький заснував у Кременчуці першу українську акторську професійну трупу, яка увійшла в історію вітчизняної культури під назвою "театр корифеїв". Такі трупи в подальшому були організовані МСтарицьким, І. Карпенком-Карим, М. Садовським, П. Саксаганським. Видатними акторами того часу були, зокрема, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька,А. Максимович, М. Садовська-Барілотті, Д. Мова, Л. Манько, Л. Ліницька.

У цей час було створено "золотий фонд" української драматургії: "Дай серцю волю, заведе в неволю", "Дві сім'ї", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай або ж павук", "По ревізії" М. Кропивницького "Бурлака", "Сто тисяч", "Мартин Боруля", "Бондарівна", "Хазяїн", "Сава Чалий" /. Карпенка-Карого, "Не судилося", "Богдан Хмельницький", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Маруся Богуславка", "За двома зайцями" М. Старицького та ін. Завдяки цим п'єсам сформувався і утвердився характерний для українського театру тип драматичного спектаклю, насиченого музичними і танцювальними номерами. Так, трупа М. Кропивницького в Москві, Мінську, Вільнюсі та Києві виконувала оперу "Катерина" М. Аркаса, що свідчить про універсальну підготовку акторів. Здійснюючи численні гастрольні поїздки в Росію, Білорусію, Польщу, Грузію, театральні трупи широко популяризували українське мистецтво за межами України.

У Галичині український професійний театр народжується у другій половині XIX ст. У Львові, Коломиї, Перемишлі на театральній ниві працювали І. Вітошинський, Й. Левицький, М. Полянський, С. Петрушевич та ін.1864р. у Львові було створено перший постійний український театр з постійною трупою "Руська бесіда" на чолі зО. Бачинським. Згодом було створено трупи Т. Романович, І. Біберовича та І. Гриневецького. їх репертуар ґрунтувався переважно на п'єсах /. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка та ін.

Слід відзначити, що український театр того часу був музично-драматичним (зі співами, танцями), міцно пов'язаним з народною творчістю. Основу п'єс складали побутові оповіді про народне життя. Тільки на початку XX ст. в Україні з'являються нові театральні явища -"театр настрою" Лесі Українки, соціально-психологічний театр В. Винниченка та символічний театр О. Олеся.