Архітектура та будівництво Скіфії

Кочівний спосіб життя скіфів на початках їх перебування в районі степової зони України і зумовлював характер їхнього буття.

Характерним для Степової Скіфії городищем було Каменське, що виникло на Нижньому Дніпрі в IV ст. до н.е. і розташовувалось у вигідній природній ситуації на лівому березі Дніпра. Результати археологічних розкопок городища дають змогу стверджувати, що тут розміщувалося поселення великої кількості ремісників — металургів, виплавників заліза, ковалів, бронзоливарників. Кочівний спосіб життя скіфського суспільства не сприяв розвиткові металургійних процесів, які вимагали осілого способу життя, технічно обладнаних професійних майстерень тощо.

Археологи відкрили тут низку наземних жител, напівземлянок і господарських приміщень. Розкопано житла з декількома приміщеннями і збереженими ямами для ватри з рештками вугілля та попелу. Поруч із житлами виявлено майстерні з металургійним обладнанням для ковалів, ливарників, незавершеними предметами металевих виробів — зброї, знарядь праці, металевих прикрас, одягу тощо. Ремісники Каменського городища займалися і золотарським мистецтвом.

Звісно, в лісистих місцевостях античною світу, для житлового та храмового будівництва широко використовувалося дерево. Це простежується в легких тендітних формах архітектурних мотивів, такими частими на античних вазах, привезених із Греції чи виконаних в містах Північного Причорномор'я. Археологи з'ясували, що рештками цього колосального м. Гелона є Нільське городище на Полтавщині. Воно розташоване на міжріччі рік Ворскли і Сухої Груші, площа його сягає 4 тис. га, а протяжність укріплень, тобто рештків валів, — близько 34 км.

Окремий вид монументального будівництва скіфського періоду становлять монументальні кургани скіфської знаті. Найбільші й найбагатші за поховальним інвентарем скіфські "царські" кургани. Не виключено, що курганні насипи прикрашались скульптурними зображеннями воїнів чи скіфських божеств. Верхівка кургану здебільшого становила площину, яка використовувалась для поминальних ритуалів — тризн. Внутрішня "підземна" структура системи поховальних камер для осіб, котрих жертвувано для потреб "потойбічного життя" померлого, зумовлювалася кількістю передбачених людських і тваринних жертв. Будова внутрішніх камер мала виключно функціональний характер.