Модальність суджень, взаємовідношення між ними
До сих під ми розглядали прості судження, а також складні, які утворені з кількох простих. В них щось стверджувалося або заперечувалося про взаємини між предметами, а також про ознаки предметів.
Разом з цим у таких судженнях не встановлюється характер взаємодії між суб’єктом та предикатом (або між простими судженнями – у складних). Цей характер має назву модальності і відповідно визначається у так званих модальних судженнях. Утворимо їх:
“Всі правознавці є знавцями законів”
®
“Безсумнівно, що правознавці є знавцями законів”;
“Якщо буде погана погода, то ми не поїдемо на уїкенд”
®
“Імовірно, що якщо буде погана погода, то ми не поїдемо на уїкенд”
Ми бачимо, що модальні судження не просто заперечують або стверджують щось – натомість вони дають оцінку стосунків між S i P з певної точки зору.
Тобто про предмет А можна сказати, що він має властивість В – це буде так зване асерторичне судження. Проте можна доповнити і уточнити, чи є цей зв’язок між А і В необхідним, чи випадковим, добре це чи погано, чи є доведеним цей зв’язок, чи ні. В результаті таких уточнень ми отримуємо модальні судження різних видів – завдяки так званим модальним операторам. Вони вивчаються у модальній логіці, у якій є такі розділи: епістемологія, деонтична логіка, логіка дії, логіка прийняття рішення, логіка прийняття рішення, логіка надання переваги та інші – у кожній з них існують свої модальності. Нижче у таблиці 3.3. подаються деякі найбільш вивчені їх види.
Таблиця 3.3. Види модальностей (за О.Д.Гетьмановою)
Логічні модальності | Онтологічні модальності |
Логічно необхідно | Онтологічно необхідно |
Логічно випадково | Онтологічно випадково |
Логічно неможливо | Онтологічно неможливо |
Логічно можливо | Онтологічно можливо |
Епістемічні модальності | |||
Знання | Впевненість | Абсолютні | Порівняльні |
Може бути доведено (верифіковано) | Впевненість | Істинно | Імовірніше |
Невирішувано (не може бути перевірено) | Сумнів | Не істинно | Менш імовірніше |
Спростовано (фальсифіковано) | Відкидання | Не визначено | Рівноімовірно |
Припущення |
Деонтичні модальності (нормативні) | Аксіологічні модальності (оціночні) | Часові модальності | ||
Абсолютні | порівняльні | Абсолютні | порівняльні | |
Обов’язково | Добре | Краще | Завжди | Раніше |
Нормативно (байдуже) | Аксіологічно байдуже | Рівноцінно | Тільки іноді | Одночасно |
Заборонено | Погано | Гірше | Ніколи | Пізніше |
Дозволено |
До кожної з груп модальностей входять три основних модальних поняття. Друге називається слабкою характеристикою, перше і третє – відповідно сильною позитивною і сильною негативною характеристиками. Іноді у якості доповнення вводиться четверте модальне поняття, яке може вживатися для означення об’єднання сильного позитивного та нейтрального.
Зазначимо, що логічні модальності вивчалися ще Аристотелем і середньовічними логіками. Детальне дослідження численних груп модальностей почалося у 50-ті роки ХХ ст., хоча перші згадки про них належать до пізньої античності і Середньовіччя.
Взаємовідношення між судженнями
Між судженнями, як і між поняттями, існують взаємовідношення. Вони можуть бути порівнювані (мають загальний суб’єкт або предикат) і непорівнювані. Наприклад, непорівнюваними будуть судження “Україна – незалежна і суверенна держава” і “Деякі з студентів ДонДУУ навчаються за фахом “соціологія”. Порівнювані судження поділяються на сумісні і несумісні за критерієм істинності або неістинності.
Сумісні за істинністю судження виражають одну й ту ж думку повністю або частково. Відношення сумісності поділяють на відношення еквівалентності, логічної підлеглості та часткового співпадіння.
Сумісні еквівалентні судження виражають одну й ту ж думку, однак у різній формі. У таких судженнях однаковий суб’єкт, а предикати різні за формою, але однакові за змістом або навпаки. Також ясно, що еквіваленті судження можуть бути або істинні або не істинні. Наприклад:
“Логіка – наука про закони і форми вірного мислення”
“Наука, яка вивчає закони і форми вірного мислення називається логікою”.
Сумісні судження, що знаходяться у стані логічної підлеглості мають загальний предикат, а їх суб’єкти є поняттями, які знаходяться у стані логічної підлеглості. Наприклад:
“Всі студенти даної навчальної групи є спортсменами”
“Деякі студенти даної навчальної групи є спортсменами”
У відношенні логічної підлеглості знаходяться судження А та І, а також Е та О (дивись “Розподіл термінів у простому судженні”). Зрештою відношення між порівнюваними судженнями можна виразити у вигляді схеми, яка традиційно називається “Логічними квадратом” (див. рисунок 4.1.).
Відзначимо, що за “Логічним квадратом”
- істинність загального судження визначає істинність часткового, підлеглого йому;
- не істинність загального залишає часткове невизначеним;
- істинність часткового судження залишає загальне непідтвердженим (при порушенні цього правила може виникнути логічна помилка “поступове узагальнення”);
- неістинність часткового судження обумовлює неістинність загального.
Таким чином умовивід від загального судження до підлеглого йому часткового завжди буде вести до істинного висновку.
Рисунок 4.1. Логічний квадрат.
У відношенні часткового свіпадіння (субконтрарності) знаходяться судження І та О. Вони мають однакові суб’єкти і предикати, але різняться за якістю. Такі судження сумісні за істинністю (можуть бути істинними одночасно, але не сумісні за неістинністю). Якщо одне неістинне, то інше обов’язково істинне, якщо ж одне з них істинне, то інше може бути або істинним або ні.
Відношення несумісності суджень за істинністю включають: протилежність (контрарність) і протиріччя (контрадикторність).
Наприклад, контрарними є судження загальностверджувальні та загальнозаперечувальні (А і Е). Вони несумісні за істиністю але сумісні за неістинністю. Якщо одне з протилежних суджень істинне, то друге обов’язково буде неістинним. Якщо ж одне є неістинним, то істинність іншогоє невизначеною.
Контрадикторними є судження А і О, а також Е та І. Вона несумісні за істинністю і несумісні за неістинністю. Це значить, що якщо одне з них істинне, то інше – неістинне і навпаки.
Закономірності, які виражають відношення між судженнями мають велике пізнавальне значення і є важливими для визначення ступені істинності певних суджень, допомагаючи уникнути помилок при безпосередніх умовиводах, які виводяться з одного судження.
Дата добавления: 2014-12-24; просмотров: 1138;