Становлення неза
лежної України на міжнародній арені
Основи міжнародної політики незалежної України
Основи міжнародної політики незалежної України визначено в Декларації про державний суверенітет України, у розділі «Міжнародні відносини»:
| · Активне сприяння процесу зміцнення миру й міжнародної безпеки · Дотримання норм міжнародного права · Закріплення й розвиток України як незалежної демократичної держави · Забезпечення стабільності міжнародного становища України · Збереження територіальної цілісності держави й недоторканості її кордонів · Входження національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу · Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном · Створення умов для підтримки контактів із закордонними українцями і вихідцями з України · Поширення у світі іміджу України як надійного й передбачуваного партнера · Розвиток співробітництва й добросусідства із країнами світу, уникаючи залежності від окремих держав або груп держав · Республіка не висуває ніяких територіальних претензій до своїх сусідів і не визнає ніяких територіальних претензій до себе · Участь у різних формах загальноєвропейського процесу · Україна проголосила себе нейтральною державою, яка не бере участі у воєнних блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти, не розташовувати ядерну зброю · Україна будує міжнародні відносини з іншими країнами й міжнародними організаціями, виходячи з національних інтересів · В 1993 р. Верховна Рада ухвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України», у яких були закріплені основи міжнародної політики країни, що проголошені в Декларації про державний суверенітет України |
Досягнення міжнародної політики України
| Політичні кроки | Суть |
| Визнання статусу України як незалежної держави | · Україна визнана як незалежна держава 150 країнами світу · Більше 100 країн світу встановили з Україною дипломатичні відносини · Україна змогла успішно розвивати взаємини із Францією, Англією, Німеччиною, США, Канадою, Австралією, Туреччиною, Іраном, Ізраїлем, Польщею, Словаччиною, Чехією, Угорщиною, Китаєм, країнами Латинської Америки |
| Участь у ядерному роззброюванні | · Україна підписала ряд документів, відповідно до яких вона одержала статус без'ядерної країни: ü договір про стратегічні наступальні озброєння (1991 р.) ü Лісабонський протокол до нього (1992 р.) ü договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1994 р.) · Уряд України погодився на без'ядерний статус за умов міжнародних гарантій безпеки, територіальної цілісності держави · В 1994 р. Україна, США, Великобританія, Росія підписали Меморандум про гарантії безпеки України у випадку приєднання її до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї · Налагодження регулярного політичного діалогу із США, що відповідає рівню стратегічного партнерства |
| Розвиток співробітництва, участь у загальноєвропейському процесі | · Україна стала учасником загальноєвропейських процесів · Активне співробітництво з державами СНД, Європейської співдружності, НАТО · Активна робота в ООН й інших міжнародних організаціях · В 1992 р. Україна стала членом Європейського банку реконструкції й розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції · В 1995 р. стала членом Ради Європи, приєдналася до програми «Партнерство заради миру» · В 1992 р. Україна підписала Паризьку хартію, Декларацію Гельсінкської зустрічі на вищому рівні, Декларацію про Чорноморський економічний союз (цю Декларацію підписали 11 країн причорноморського регіону) · Активізація двостороннього співробітництва із західними державами ü зріст інвестицій із ФРН, США ü зріст експорту із Великобританії, Італії, Франції, Австрії, Канади |
Проблеми міжнародної політики України
| Вирішення проблемних питань міжнародних відносин | |
| Росія | · В 1997 р. вдалося нормалізувати відносини України з Росією · Президенти Л.Кучма та Б.Єльцин підписали Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Російською Федерацією. Укладенню цього договору передував ряд угод, зокрема - щодо Чорноморського флоту: ü РФ визнає цілісність території України, приналежність до неї Севастополя ü РФ визнає право власності України на майно колишнього Чорноморського флоту СРСР ü РФ згодна відшкодувати витрати на базування російських військ на території України (основна база в м. Севастополь) і компенсувати вартість переданих Росії кораблів, судів, плавзасобів ü Україна передає в оренду Росії земельні ділянки й розташовані на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухти в м. Севастополі й Феодосійському порту для базування російського флоту · Вирішується низка принципових питань: ü забезпечується рівноправне й беззастережне визнання один одного як стратегічного партнера в співробітництві у різних сферах ü визнається територіальна цілісність України й підтверджується легітимність і непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією ü забороняється використання сили один проти одного, у тому числі - економічні й інші методи тиску ü підтверджується невтручання у внутрішні справи один одного, дотримання прав людини ü гарантується захист етнічної, культурної, мовної й релігійної самобутності національних меншостей ü урегульовано проблему взаєморозрахунків по зовнішньому боргу України перед РФ (Україні борг практично списаний у рахунок 20-річної оренди військово-морської бази в м. Севастополі) ü забезпечується нормалізація україно-російських торгово-економічних відносин і вирішення питання гарантованого постачання Україні енергоносіїв |
| Румунія | · В 1997 р. Україна підписала широкомасштабний договір у Констанці із Румунією · Договір зняв територіальні претензії Румунії щодо України · Обидві країни визнали непорушність існуючих кордонів, зобов'язалися розвивати співробітництво, забезпечувати національні права українців, що проживають у Румунії та румун, що проживають в Україні · Вирішується проблема о. Зміїний |
| Молдавія | · 23 жовтня 1992 р. підписано Договір про добросусідство, дружбу й співробітництво: ü чітке визначення державного кордону (остаточно в 1996 р.) ü вирішення питання про будівництво порту на р.Дунай поблизу Джуржулешти ü визначення долі 259 об'єктів, які знаходяться на території України, але являються власністю Молдавії ü урегульовано питання із приводу функціонування залізниці (7 ділянок молдавської залізниці проходять через територію України) |
Відносини України з країнами СНД
Переламним став 1995 рік
| Держава | Політика |
| Білорусія | · Дипломатичні відносини встановлено 27 грудня 1991 р. · Взаємини ґрунтуються на більш ніж 60 договорах й угодах різного рівня · Визначено державні кордони · Постійно зростають зовнішньоторговельні зв'язки · В 1999 р. підписано Договір про дружбу, добросусідство, співробітництво · Розгортання процесів взаємного інвестування · Зріст обсягу українсько-білоруських торговельних відносин |
| Туркменістан | · В 1995 р. підписано Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Туркменістаном та Ісламською Республікою Іран |
| Казахстан | · У вересні 1995 р. підписано низку важливих документів: ü міжурядова Угода про співробітництво в галузі науки і технології ü угода між Міністерствами оборони обох країн ü угода між Міністерствами соціального захисту населення обох країн з питань співробітництва в області пенсійного забезпечення |
| Узбекистан | · В червні 1995 р. підписано Договір про поглиблення економічної інтеграції · Договори про співробітництво в області культури, науки, охорони здоров'я, спорту, туризму, інформації |
| Киргизстан | · В червні 1996 р. підписано широкомасштабний Договір про дружбу й співробітництво · Підписано пакет договорів про принципи співробітництва в області виробництва й поставок авіаційної техніки |
Кроки до Європейського Союзу
ü В 2002 р. Україна займала 137-му позицію за індексом економічної свободи
ü В 2005 р. Україна займала 122 місце за індексом економічної свободи
ü 30 грудня 2005 р. Європейський Союз визнав Україну країною з ринковою економікою
ü У випадку антидемпінгових розслідувань проти українських виробників Україна тепер може звертатися до Євросуду з вимогою про захист своїх інтересів
ü Статус України з ринковою економікою у січні 2006 р. надали Україні США. Конгрес США скасував дію дискримінуючої поправки Джексона-Веника і дав згоду на вступ України до Світової організації торгівлі
ü Після Померанчової революції новий Президент України В.Ющенко заявив про необхідність уважного розгляду Угоди про створення ЄЕП і проведення нових переговорів з Росією
ü В.Ющенко визначив за мету інтеграцію в усі європейські структури, а ЄЕП розглядається як торгово-економічний, а не геополітичний проект
Інтеграція у Європейський Союз
Непослідовність української зовнішньоекономічної політики
· 23.02.2003 р. в Москві відбулася неформальна зустріч Президента Росії В.Путіна, Президента України Л.Кучми, Президента Казахстану Н.Назарбаєва і Президента Білорусі О.Лукашенка.
· Президенти підписали заяву «Про новий етап економічної інтеграції та про початок переговорного процесу щодо формування Єдиного економічного простору і створення єдиної регулюючої міждержавної комісії з торгівлі і тарифів». Так у повсякденне життя увійшло поняття «єдиний економічний простір» (ЄЕП)
· Для реалізації угоди про ЄЕП була створена група «високого рівня», в задачі якої входило формування митного союзу й передача повноважень єдиній регулятивній міждержавній незалежній комісії з торгівлі і тарифів. Від України до неї увійшов перший віце-президент М.Азаров
· На першому плані стояло формування митного й передача повноважень у цій сфері єдиній регулятивній міжнародній незалежній комісії з торгівлі і тарифів
· Митний союз у разі його укладення робив неможливим самостійний вступ України до СОТ, тому що об’єктом переговорів ставав би не уряд і парламент держави, а наддержавні органи митного союзу. Це закрило б перед Україною перспективу створення зони вільної торгівлі з країнами Євросоюзу з подальшим набуттям статусу асоційованого членства в об’єднаній Європі
· Верховна Рада ухвалила ідею ЄЕП та програму діяльності уряду В.Януковича. цей документ починався із заяви про те, що основним завданням уряду на сучасному етапі є створення незалежної бази для набуття Україною повноправного членства в ЄС, вступ до СОТ і формування в суспільстві про європейської більшості
· З ініціативи української делегації до кінцевих документів «групи високого рівня» були внесені положення про можливість різношвидкісної інтеграції, що враховувала б особливості національного законодавства кожної країни-учасниці, але документи допускали різне трактування окремих положень. Наприклад, прем’єр-міністр РФ вказував на те, що головною метою ЄЕП має стати не зона вільної торгівлі без винятків та обмежень (на чому наполягали українці), а митний та валютний союз
· Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції відзначив, що підписання Угоди про утворення ЄЕП зупинить процес входження України в СОТ і перекреслить уже узгоджені з 14-ма країнами протоколи з умовами вступу на український внутрішній ринок
· В міністерстві економіки вважали неприйнятним механізм ухвалення рішень, згідно з яким значення голосу країни-учасниці залежить від її економічного потенціалу
· Низькі внутрішні ціни на енергоносії, на думку міністра економіки В.Хорошковського, гальмують рух країни до Світової організації торгівлі (СОТ), оскільки правила міжнародної торгівлі вимагають створення рівних для всіх конкурентних умов. Ціни, за якими Україна одержувала енергоносії від Росії істотно поступалися європейським. Це збільшувало енергетичну залежність України від РФ, позбавляючи її можливості пошуку альтернативних джерел імпорту палива, законсервовувало б енергомістку українську економіку, яка не мала б потреби підвищувати конкурентоспроможність своїх виробників – за рахунок нових технологій, досконального менеджменту та ін.
· За наявності різних цін на енергоресурси в умовах єдиного ринку або цілком відкритих ринків українські теплові та атомні електростанції ставали неконкурентноспроможними, що могло призвести до скорочення виробництва електроенергії і зниження енергетичної безпеки країни
· Входження України в ЄЕП вимагало кардинального перегляду планів розвитку вітчизняної вугільної галузі. Донбас, який був виснажений інтенсивним видобутком упродовж більше століття і десятиліттями не мав потрібних капіталовкладень, істотно поступався за собівартістю вугільним басейнам Росії і Казахстану. В умовах відкритих ринків це різко загострювало соціальні проблеми на українському Сході
· Якщо ЄЕП розглядати як угоду про вільну торгівлю на всьому пострадянському просторі, то вона мала велике значення для пострадянських народних господарствУкраїни та Білорусі, які могли б безперешкодно користуватися дешевими енергоносіями (нафтою і газом) з РФ і Казахстану
· Але більш високий рівень економічної інтеграції (в напрямі утворення митного та валютного союзів) одразу перетворював народні господарства чотирьох держав в єдиний механізм
· Для України зникала перспектива європейської інтеграції, тому що РФ не збиралася входити в Європейський Союз, а ЄС, в свою чергу, ніколи не розглядав проблему членства Росії
· Виникала перспектива створення в єдиному економічному просторі пострадянських країн конфедеративних або навіть федеративних політичних зв’язків з наступною реставрацією держави, яка вже існувала у вигляді СРСР
· Померанчева революція привела до влади політичні сили, які висловлювалися проти утворення ЄЕП
· Підготовка до парламентських виборів і тривале формування урядової коаліції після виборів фактично «заморозили» проблему євразійської економічної інтеграції
· Натомість російський «Газпром» дав зрозуміти: якщо Україна хоче йти в Європу, вона повинна сплачувати Росії європейську ціну за спожитий газ
№ 74
Складіть розгорнутий план відповіді: «Культурні процеси в незалежній Україні. Досягнення та проблеми»
_____________________________________________________
Культурні процеси в незалежній Україні
Умови розвитку культури незалежної України
| · Культура вперше більш ніж за 70 років позбулася ідеологічного диктату комуністичної партії. · Економічна криза, зменшення можливості держави повною мірою забезпечити розвиток культури поставило її в принизливу залежність від приватного комерційного фінансування. |
Ситуація в культурному й духовному житті суспільства вимагає вживання термінових заходів щодо створення необхідної матеріальної бази, без якої подальший розвиток і збереження культури України стає неможливим.
Загальні риси розвитку культури
| Позитивні | Негативні |
| · Подолання само ізольованості культури. · Відновлення історичної пам’яті народу. · Розкріпачення суспільної свідомості. · Відновлення і поширення релігійної культури. · Звільнення від догматів, стереотипів радянських часів. · Поява нових жанрів, типів, напрямів мистецтва і загалом культури. · «Повернення» емігрантської культури на батьківщину, зв'язок з діаспорою. | · Непродумане руйнування цінностей радянського періоду. · Залежність культурного розвитку від примх ринку, комерціалізація культури. · Згортання до мінімуму державного фінансування культури. · Звуження поля діяльності установ культури. · Поширення і засилля масової культури. · Криміналізація сфери культури. · Агресивність деяких релігійних сект. · Поляризація. |
Основні фактори, що впливають на розвиток сучасної української культури
| Фактори внутрішнього розвитку | · Економічна модель розвитку, стан економіки. · Зміни в соціальній структурі населення. · Зміни в державній структурі. · Політичний режим. |
| Історичні фактори | · Менталітет населення. · Особливості розвитку культури в радянський період. · Система духовних цінностей, на яких виховувалось сучасне покоління. |
| Зовнішні фактори | · Вплив загальносвітових культурних процесів. · Вестернізація масової культури. · Вплив російської культури. |
Нові тенденції в культурному й духовному житті України
| Тенденції | Суть |
| Утвердження принципів плюралізму в культурі | · Звільнення культури від диктату комуністичної ідеології. · Орієнтація на загальнолюдські цінності. · Свобода духовного розвитку людини. · Розмаїтість художньої творчості, духовного життя суспільства. · Визнання новаторських форм у мистецтві, авангардизму. |
| Національне відродження культури | · В 1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи законодавства про культуру», де передбачалося: ü Програма розвитку культури; ü Національно-духовне відродження через демократизацію культурного процесу і припинення його денаціоналізації; ü Створення відповідної матеріальної бази. · Ліквідація «білих плям» в українській історії, культурі. · Утворено Комітет Національної премії ім.Т.Шевченка. · Відкриваються нові музеї, історико-культурні центри (у м. Батурін, Глухів, Збараж). · Створено спеціальну урядову комісію, яка займається поверненням вивезених з України цінностей: ü В Україну повернулися копії документів Державного архіву Швеції, які відображають зв'язки України та Швеції в XVIII ст.; ü Особисті архіви О.Олеся, О.Ольжиця; ü Архівні матеріали уряду УНР у вигнанні. · Повернення читачам раніше заборонених творів - романів В.Винниченко, М.Хвильового, М.Куліша, Й.Багряного, В.Барки, Є.Воза, С.Гординського, М.Зерова, поезії Є.Плужника, та ін. · Виходять журнали: «Київська старовина», «Літературно-науковий вісник». · Читачі України змогли познайомитися із творами письменників-дисидентів: В.Стуса, Й.Світличного, Є.Сверстюка та ін. · Визнання творчості багатьох майстрів мистецтва: художника Г.Синиці, композиторів Г.Таранова, И.Белзи, та ін. · Активізується народна творчість: ü Проводяться різні фестивалі («Червона Рута»); ü Конкурси («Сорочинський ярмарок», авторської пісні «Золоті ворота», «Таврійські ігри»); ü Відроджуються раніше заборонені види народного мистецтва - наприклад, писанкарство (виготовлення писанок). · Українізація. · Поширення сфери вживання української мови. · В 1996 р. за Указом Президента України було створено Всеукраїнський фонд відродження відомих пам'ятників історико-архітектурної спадщини ім.О.Гончара . · Відомі пам'ятники були включені в список світової спадщини ЮНЕСКО: ü Ансамблі Софійського собору і Києво-Печерської лаври; ü Побудови і пам'ятники м. Львова. · Проводиться робота з відродження історичної спадщини в регіонах України. · Відновлено Михайлівський Золотоверхий собор, відроджується Успенський собор Києво-Печерської лаври. · Розвиток національного театру. · Високий рівень творчості багатьох діячів літератури і мистецтва - поетів В.Голобородько, Й.Світличного; письменників І.Чендея, А.Лупий художників А.Антонюка, Ю.Герц та ін. · Розвивається новаторський стиль у літературі та мистецтві: ü Група молодих письменників опублікували свої твори в нових українських журналах «Хортиця», «Степ», «Холодний Яр»; ü Художник Г.Синиця; ü Композитори М.Гозенпуд, Г.Таранов, И.Белза та ін. · Активно розвиваються міжнародні зв'язки, що сприяє поширенню української культури у світі. |
| Система освіти України | Рівень економічного, науково-технічного і соціального розвитку держави тісно пов'язаний з розвитком системи освіти. Конституція України гарантує кожному громадянинові право на освіту.
· Система освіти в Україні включає:
ü Дошкільне виховання;
ü Загальну середню освіту;
ü Професійну освіту;
ü Вищу освіту.
· Освіту визнано пріоритетною сферою розвитку суспільства, яка має позачергово забезпечуватися відповідними коштами і ресурсами.
· Головною ланкою середньої освіти є школи різних типів:
ü Ліцеї;
ü Гімназії;
ü Школи із поглибленим вивчанням певних дисциплін;
ü Приватні школи;
ü Відбувається деідеологізація навчального процесу.
· Професійнаосвіта:
ü Здійснюють професійно-технічні училища;
ü Крім загальноосвітніх знань вони забезпечують професійну підготовку, надають певної спеціальності.
· Позашкільні установи:
ü Будинки і Палаци дитячої творчості;
ü Станції юних техніків;
ü Центри туристсько-краєзнавчої й екологічної роботи;
ü Дитячі спортивні школи та ін.
· Зміни в діяльності Вузів:
ü Вищу освіту одержують у технікумах, коледжах, інститутах, університетах, академіях;
ü Відкриття нових Вузів. Найбільш авторитетний серед них - Києво-Могилянська академія;
ü Відкриття комерційних Вузів;
ü Введення контрактної (платної) форми навчання;
ü Введення системи державного ліцензування Вузів (надання права на освітню діяльність) і акредитації (визначення рівня освітньої діяльності Вузів);
ü Гуманізація освіти - зміни у викладанні суспільних наук за обсягом, формою, змістом із метою освоєння студентами загальнолюдських цінностей.
· Зв'язок освіти з національною історією, культурою і традиціями.
· В 1988 р. розпочата й триває реформа системи освіти за принципами демократизації всього навчально-виховного процесу.
· Дозволено використовувати в навчальному процесі різноманітні підручники й навчальні програми.
· Освіта в Україні світська. Релігійні дисципліни в державних навчальних закладах поки що не викладаються, але робота в цьому напрямку проводиться.
· Забезпечення свободи творчості педагогам-новаторам.
· Поступове утвердження в сфері освіти української мови.
· Проблеми освіти:
ü Зберігається принцип залишкового фінансування;
ü Невідповідність матеріальної бази освіти оптимальним нормам і потребам суспільства;
ü Падіння соціального престижу педагогічної діяльності;
ü Різке загострення кадрової проблеми.
|
| Розвиток науки | · Загальна чисельність наукових кадрів у республіці в 1994 р. була вдвічі більшою, ніж у Франції і становила близько 300 тис. чоловік, з яких 80 тис. - доктори і кандидати наук. · Найбільш авторитетним науковим центром залишається Академія наук України, яка в 1994 р. одержала статус Національної. · Формування Міністерства України з питань науки і технологій, формування низки галузевих академій сприяло активізації наукового пошуку. · Більш ніж в 20 разів зросла кількість прямих договорів про співробітництво між закордонними та українськими науковими центрами. · В США, Німеччині та інших державах вийшло безліч монографій вчених НАН України. · Провідним науковим центром є НАН України, де Президентом - Б.Патон: ü Тут ведуться дослідження в області математики, матеріалознавства, кібернетики, фізики, астрономії, фізіології, біології, гуманітарних наук. Ø Б.Патон та провідні вчені в листопаді 1998 р. з нагоди 80-річчя НАН були нагороджені орденами та медалями. · Разом з НАН України діють й інші наукові установи, академії педагогічних, сільськогосподарських, медичних, юридичних, інженерних та інших наук, науково-дослідницькі інститути, центри, лабораторії. Негативні тенденції: · Постійне зниження витрат на науку у внутрішньому валовому продукті. · Недостатня матеріальна база. Безліч наукових установ призупинили свої дослідження через недолік фінансування · Обмежений доступ до новітньої наукової інформації. · Відсутність достатнього фінансування обумовило відставання українських науково-дослідницьких установ за оснащеністю засобами автоматизації, науковими приладами, матеріалами, літературою від однопрофільних організацій розвинених держав світу щонайменше - на 15 років. · Зниження ефективності функціонування наукових установ: ü Пріоритет прикладних досліджень на шкоду фундаментальним; ü Понад 90% технологічних розробок не впроваджується у виробництво; ü Втрата провідних позицій низки фундаментальних досліджень; ü Відставання від Заходу за рівнем наукових розробок; ü Відчутно знизився рівень винахідництва; · Криза друкарства (зменшення тиражів видань і підвищення цін на навчальну літературу). · Як і політики, вчені несуть відповідальність перед народом за катастрофу в Чорнобилі, за створення штучних морів, за стан атмосфери, землі, лісів тощо. · «Відтік розумів» - українські вчені їдуть за кордон у пошуках роботи. Це призводить до катастрофічних наслідків для нашої науки та майбутнього країни. |
Висновок: освіта і наука мають стати гарантом динамічного розвитку, престижу та безпеки України. Для цього органи державної влади повинні зупинити руйнівні процеси в сферах духовного життя суспільства, надати серйозної допомоги в їхньому реформуванні та перетворити освіту і науку в пріоритетні галузі економіки.
Гуманістична спрямованість культурних досягнень покликана формувати духовність, національну самосвідомість громадян України. При цьому існує чимало проблем, обумовлених, у тому числі економічним становищем у країні, недостатньою увагою держави та відповідних структур.
№ 75
Визначте характерні риси та проблеми релігійного життя незалежної України
Релігійне життя в незалежній Україні
Найбільш великі релігійні організації України
| · Українська православна церква (підлегла Московському патріархату) · Українська православна церква (підлегла Київському патріархату) · Українська автокефальна православна церква · Українська Греко-католицька православна церква · Римсько-католицька церква · Союз євангельських християн-баптистів · Союз християн віри євангельської (п'ятидесятники) · Церква адвентистів сьомого дня · Релігійна організація Свідків Ієгови · Релігійні громади християн євангельської віри поза союзами · Реформаторська церква Закарпаття · Релігійні громади іудейського віросповідання · Релігійні громади мусульман · Німецька євангелістсько-лютеранська церква · Корейська методистська церква · Релігійні громади суспільства усвідомлення Кришни · Громади буддистів · Громади віри Бахаї · Громади даосистів · Громади ведантистів |
Основні принципи і проблеми релігійної політики держави
| · Релігійний плюралізм · Терпимість до представників іншого віросповідання · Прийнято закони, щоб забезпечити громадянам реальну свободу совісті, віросповідання · Закони України не дозволяють діяльність таких організацій нетрадиційної релігії, які проповідують антигуманні ідеї або використання жорстоких методів при відправленні релігійних обрядів (наприклад, так зване Біле братерство). Вони однозначно підлягають розпуску · Коли держава тільки надає пільги й фінанси, це лише розбещує, залучає кон'юнктурників і пройдисвітів. При такій ситуації виграють не духовно розвинені пастирі, а ті, хто спритніший та знаходиться ближче до годівниці. Перемагає не той прихід, що очолює високодуховний настоятель, а той, котрий зумів одержати фінансування |
Це допомогло зберегти релігійний мир в Україні, хоча між релігійними конфесіями виникали конфліктні ситуації
Конфлікт і проблеми православних конфесій
| · Після проголошення незалежності України стала популярною ідея створення відокремленої від Московського патріархату української Церкви · Митрополит Київський і Галицький Філарет розпочав цю роботу, одержавши ухвалу Президента Л.Кравчука · Патріарх Олексій II виступив проти · За рішенням архієрейського Собору 1992 р. Філарета було знято з посади · Прихильники Філарета створили в 1992 р. Українську православну церкву Київського патріархату, до складу якої увійшла Українська автокефальна православна церква · В 1993р. Українську Автокефальну Православну церкву було відновлено противниками її об'єднання із православною церквою Київського патріархату · Українське православ'я розкололося на три галузі, між якими є протиріччя, але з кінця 90-х рр. вони не виходять за законодавчі, морально-етичні рамки · Так звані «сектоборці», займаючись викриттям вигаданих ними «сект» від імені Церкви, фактично критикували і висміювали Російську Православну Церкву. Таким чином, Церква зазнала серйозного удару · Відкриття кілька десятків тисяч церков виявилося можливим, але на виховання декількох десятків тисяч високодуховних священнослужителів, істинно здатних до розради й вихованню людей, необхідні сторіччя й певні умови · Корисливість і сріблолюбство священнослужителів |
Українська греко-католицька церква (УГКЦ) була узаконена в 1989 році. Єпископат УГКЦ одержав у Львові собор Святого Юра і зробив його своєю резиденцією
Висновок: територіальна нерівномірність поширення релігії, тривала роз'єднаність наклали відбиток на ступінь інтенсивності релігійного життя. Для України, як і для будь-якої іншої багатонаціональної країни, характерна багато релігійність. Релігія в Україні стає важливим фактором не тільки духовної сфери, але й всього громадського життя.
№ 76
Схарактеризуйте міжнаціональні відносини в незалежній Україні
Міжнаціональні відносини
Національний склад населення України
| Група | Чисельність | Неукраїнське населення |
| I | 11,3 млн. | Росіяни |
| II | Більше 100 тис. | Євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, поляки, угорці, румуни |
| III | Не менш 50 тис., але не досягає 100 тис. | Греки, казанські татари, вірмени, німці |
| IV | Не менш 10 тис., але не досягає 50 тис. | Цигани, гагаузи, грузини |
| V | Не більше 1 тис. |
Відсоткове співвідношення національного складу України
| Національність | % співвідношення |
| Українці | 72,6% (37,4 млн.) |
| Росіяни | 22% |
| Євреї, білоруси, румуни, молдавани, болгари, поляки, угорці, татари | 5,4% |
Принципи міжнаціональних відносин в Україні
| · З перших днів незалежності Україна проголосила рівноправність всіх громадян держави незалежно від їхньої національності · В Україні почалася створюватися законодавча база, яка регулює міжнаціональні відносини · Верховна Рада ухвалила: ü 1 листопада 1991 р. Декларацію прав національностей України, яка гарантує всім народам, національним групам рівні економічні, політичні, соціальні, культурні права ü Закон «Про національні меншості в Україні». Закон передбачає: Ø право кожного народу на створення культурно-національної автономії Ø розвиток національної культури Ø сповідання своєї релігії Ø відродження історико-культурних традицій Ø використання національної символіки тощо · Мирно й цивілізовано були вирішені гострі національні проблеми, які могли перерости в конфлікти: ü повернення в Крим татарського народу ü негативні настрої російського населення у Криму, Донбасі, східних районах України |
Уряд України зумів уникнути гострих міжнаціональних конфліктів
№ 77
Вибори Президента України в 2004 році
Формування двох президентських блоків
Вибори Президента України 2004 р.
і
Померанчева революція
| Дата | Хід подій |
| 31 жовтня | Ø Відбулися вибори Президента України |
| 10 листопада | Ø Оголошено результати голосування: за Ющенка було віддано 39,87% голосів, за Януковича – 39,32 |
| 20 листопада | Ø Діючий президент у телезверненні визнав, що виборча кампанія була брудною
Ø Л.Кучма запевнив, що влада зробить все для того, аби другий тур виборів пройшов спокійно, не переростаючи в революцію
Отже, слово «революція»уперше прозвучало з вуст президента
Ø Протистояння між політичним режимом, який формувався з 1991 р. на основі колишньої компартійно-радянської номенклатури і опозиційними йому силами з кожним днем набувало додаткової гостроти. Разом з тим воно не виходило за рамки цивілізованих форм
|
| 21 листопада | Ø Проведення другого туру виборів Ø Захід і Центр проголосували в основному за В.Ющенка, а Південь і Схід – в основному за В.Януковича Ø Відрив між кандидатами на користь Януковича складав 812 тис. громадян порівняно з першим туром. Тобто підсумки другого туру голосування були визначені голосуванням у Донбасі. Ø Л.Кучма залишався спостерігачем і не задіяв своєї частини «адміністративного ресурсу», щоб допомогти людині, яку він висунув кандидатом в президенти |
| 22 листопада | Ø На майдані Незалежності зібралось до 100 тис.громадян. В.Ющенко, Ю.Тимошенко, О.Мороз і А.Кінах виступали з вимогою відстояти втрачену перемогу конституційним шляхом. Ø Керівником безстрокової акції громадянської непокори було призначено члена фракції СПУ Ю.Луценка Ø З телезверненням до народу виступив В.Янукович. він заявив, що нове керівництво країни зробить все необхідне для збереження єдності суспільства і піддав опозицію критиці за її заклики вийти на барикади |
| 24 листопада | Ø Виступ Л.Кучми з заявою про те, що дії опозиції є вкрай небезпечними і можуть призвести до непередбачуваних наслідків |
| 25 листопада | Ø Одразу після оголошення ЦВК результатів другого туру В.Ющенко звернувся до Верховного Суду України з вимогою визнати недійсними результати голосування по Донецькій і Луганській областях у зв’язку з масовими порушеннями народного волевиявлення. У випадку задоволення скарги він діставав на виборах більше голосів, ніж В.Янукович, тобто ставав Президентом України Ø Верховний Суд призупинив процес передачі влади новообраному президенту |
| 3 грудня | Ø Верховний Суд визнав за необхідне відновити права суб’єкта виборчого процесу шляхом проведення повторного голосування за правилами, визначеними законом про вибори Президента України Ø Повторне голосування другого туру було призначене на 26 грудня |
| 8 грудня | Ø Верховна Рада прийняла без обговорення три закони про політичну реформу і відставку ЦВК Ø Основні положення закону, який вводився в дію з 1 січня 2006 р.: ü Кабінет Міністрів ставав вищим органом у системі органів виконавчої влади ü уряд призначався парламентом за поданням Президента України ü кандидатуру для призначення на посаду прем’єр-міністра Президент України вносив за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, яка становила більшість у парламенті ü Верховна Рада мала працювати не 4, а 5 років ü вибори до парламенту відбувались на пропорційній основі. Президент здобував право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом одного місяця вона не змогла б сформувати парламентську більшість Ø Була сформована нова ЦВК з 15 осіб. Голова ЦВК – Ярослав Давидович |
| 26 грудня | Ø Переголосування другого туру. Ø Підсумки: за Ющенка – 51,99% від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, за Януковича – 44,2% виборців |
Померанчеву революцію ототожнюють з президентськими виборами 2004 р., але вона є тільки частиною виборів і має точні хронологічні межі. Початок її – це ніч на 22 листопада
Кінець – вердикт Верховного Суду 3 грудня 2004 р.
Померанчевою революцією завершився посткомуністичний період у житті українського суспільства.
Померанчева революція для громадян
(підсумки опитування громадян
вченими Інституту соціології НАН України восени 2005 р.)
| Варіанти відповіді | % відповідей |
| Державним переворотом, здійсненим при підтримці Заходу | |
| Державним переворотом, підготовленим політичною опозицією | 12,4 |
| Стихійним протестом населення | 11,80 |
| Свідомою боротьбою громадян, що об’єдналися на захист своїх прав | 33,4 |
| Вагалися з відповіддю | 18,3 |
| У відповідях відчувається поділ суспільства на прибічників і противників В.Ющенка. цілком зрозуміло, що прибічники В.Януковича розглядали Померанчеву революцію як державний переворот, а прибічники В.Ющенка – як усвідомлений або стихійний протест виборців, волю яких влада проігнорувала
|
Дата добавления: 2014-12-21; просмотров: 905;