Вимірювання вітру на вогневій позиції

4 Вимірювання вітру виконують спеціально навчені солдати або сержанти (метеоспостерігачі) зі складу батареї за допомогою десантного метеорологічного комплекту (ДМК), вітрової рушниці або вітроміра.

5 Місце для установлення приладів вибирають на відстані до 20 м від крайньої бойової машини, як правило, з боку, звідки віє вітер. ДМК (вітромір) орієнтують за допомогою перископічної артилерійської бусолі (компаса) так, щоб букви Пн на датчику і щоглі ДМК (на лімбу вітроміра) були направлені на північ.

Район розташування вітрової рушниці повинен знаходитися поблизу вогневої позиції на безпечній відстані від БМ, пального, будівель та іншого легкозаймистого майна і мати по можливості відкриті ділянки місцевості в імовірних напрямках зносу куль, що дозволить вести спостереження за їх падінням.

6 Напрямок і швидкість вітру визначають як середнє арифметичне значення з 10-и відліків напрямку і 10-и відліків швидкості вітру (з округленням до 1-00 та 1 м/с). Відліки зчитують через 15 с по черзі - відлік напрямку, відлік швидкості і т.д.

Послідовність роботи з ВР-2 визначена в таблицях стрільби осколково-фугасними реактивними снарядами М-21ОФ (ТС-74, ТС-74М, ТС-74Б).

7 По команді старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) “Вітер” метеоспостерігач доповідає йому розрахований кут вітру відносно основного напрямку стрільби у поділках кутоміра і швидкість вітру у м/с: “Кут10, швидкість 5”.Для розрахунку кута вітру (A_w) відносно основного напрямку стрільби з дирекційного кута основного напрямку стрільби (a_OH) віднімають дирекційний кут напрямку вітру (a_W) : A_w = a_он - a_w; якщо дирекційний кут основного напрямку менше від дирекційного кута напрямку вітру, то до його значення необхідно додати 60-00.