РОБОТА ПАРАШУТНОЇ СИСТЕМИ

а) ДЕЙСТВИЕ СОЛЕЙ ТЯЖЕЛЫХ МЕТАЛЛОВ. Образуют соединения с SH-группами белков. Ядовиты для человека и животных. В медицинской практике применяются способы детоксикации при отравлениях тяжелыми металлами. В этих случаях для обезвреживания этих металлов дают внутрь молоко или другие белковые растворы.

б) КИПЯЧЕНИЕ (или просто нагревание до высоких температур) - усиливается тепловое движение молекул, ослабляются слабые типы связей, теряется нативность, белковая молекула “разворачивается”, гидрофобные структуры выходят наружу. Это приводит к потере гидратной оболочки, молекулы сближаются и взаимодействуют друг с другом. Это приводит к тому, что белок выпадает в осадок. При охлаждении нативность не восстанавливается.

При кипячении белок не всегда выпадает в осадок. Если нагревать белок в любой среде (сильно кислой, сильно щелочной или нейтральной средах), то денатурация белка происходит обязательно, белковые молекулы теряют гидратную оболочку. Но в сильно кислой или в сильно щелочной средах молекулы белка в осадок не выпадают, потому что у них остается один из факторов стабилизации - заряд. Сохранение заряда не позволяет молекулам белка сблизиться друг с другом - агрегация полипептидных цепей не происходит. Даже если раствор белка охладить - осадок все равно не выпадает - это будет коллоидный раствор денатурированного белка. Если приблизить затем рН среды к изоэлектрической точке белка (например, добавлением кислоты или щелочи), то белок выпадет в осадок, потому что будет лишен обоих факторов стабильности в растворе - и заряда, и гидратной оболочки.

РОБОТА ПАРАШУТНОЇ СИСТЕМИ

Конструкція основного парашута передбачає два способи введення його в дію при нормально працюючій стабілізуючій системі: парашутним приладом АД-3У-Д (ППК-УД) або ланкою ручного розкриття.

При здійсненні стрибків з літаків Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-70, Ил-76, вертольота Мі-8 камера стабілізуючої системи своїм карабіном кріпиться безпосередньо за трос ПРП у літаку, при здійсненні стрибків з літака Ан-2, вертольота Мі-6 цей карабін кріпиться за сергу перехідного ланки-подовжувача довжиною 1 м. По команді „Приготовиться” парашутисти встають і стають обличчям до люка, або двері літака. Взятися за ручку правого клапана ранця попереду стоячого парашутиста, відтягнути з її допомогою правий клапан на себе й заправити під нього слабину, що утворилася, ланки стабілізуючого парашута. (рис. 1).

Після відділення від літака ланка стабілізуючої системи витягається на повну довжину, при цьому гнучка шпилька висмикується із затвора парашутного приладу АД-3У-Д і він вводиться в дію. Рветься контровочний шнур ШХБ-20, яким зав'язані кільця камери стабілізуючої системи й кільця пір'я стабілізатора, з камери стабілізуючої системи послідовно виходять стабілізатор, стропи й купол стабілізуючої системи, а камера стабілізуючої системи залишається в літаку.

Купол стабілізуючої системи, потрапивши в повітряний потік (рис. 2), наповнюється повітрям, його найшвидшому наповненню сприяють кишені на основі купола. Починається стабілізоване зниження парашутиста. Припинення стабілізації здійснюється після розкриття двоконусного замка. Його розкриття може проводитись двома способами: після спрацьовування парашутного приладу або висмикування парашутистом ланки ручного розкриття.

Після розкриття двоконусного замка, силові стрічки виходять через вікна ранця й звільняють кільця клапанів ранця. Стабілізуюча система витягає з розкритого ранця камеру з куполом основного парашута й віддаляє її разом з вільними кінцями підвісної системи від парашутиста. При цьому зі стільник камери послідовно виходять стропи, які при натягу розчековують гумові стільники, які зачековують фартух камери, витягаються пучки строп і далі звільняється нижня кромка купола основного парашута. Стабілізуюча система витягає камеру з купола основного парашута.

Під дією потоку повітря купол основного парашута розкривається й різко сповільнює швидкість зниження. Стабілізуюча система зі своєю ланкою й камерою основного парашута залишаються на вершині розкритого купола основного парашута, не заважаючи його нормальній роботі.

Керування парашутною системою здійснюється стропами керування, при цьому горизонтальне переміщення вперед та назад виконується за допомогою перетягання вільних кінців.

У випадку приземлення в сильний вітер парашутист від'єднує праву ланку підвіски (з метою гасіння купола) шляхом висмикування расчековочного пристрою.

До складу основної парашутної системи входять:

Камера стабілізуючого парашута

Камера стабілізуючого парашута призначена для укладки в неї купола, строп і верхньої частини стабілізатора стабілізуючого парашута.

Рис. 3