He answered the telephone – Він зняв слухавку

You are not fit to be in a boat – Тебе не можна пускати в човен

You see one, you have seen them all – Усі ведмеді схожі один з одним.

У цих висловлюваннях більшість слів та синтаксичних структур не знаходить безпосередньої відповідності у тексті перекладу. Разом з тим можна стверджувати, що між джерелом і перекладом цієї групи існує більша спільність змісту, ніж при еквівалентності першого типу. Зіставимо, наприклад, переклади:

(1) That’s a pretty thing to say – Посоромився б!

(2) He answered the telephone – Він знів слухавку.

У (1) йдеться про різні явища, між якими не можна побачити якогось реального зв‘язку. Спільність оригіналу й перекладу полягає лише в тому, що в обох випадках можна зробити однакові висновки про емоційне ставлення мовця до попереднього зауваження його співрозмовника. У (2) незіставні мовні засоби оригіналу й перекладу фактично описують один і той самий вчинок, вказують на однакову реальність, оскільки спілкуватися по телефону можна тільки знявши слухавку. В обох текстах йдеться про різне, але те саме. Про такі висловлювання часто кажуть, що вони “виражають іншими словами одну й ту саму думку”:

Stop, I have a gun! – Стій, стріляти буду!

Reduction on taking a quantity – Оптовим покупцям знижка.

Peter’s face muscles tightened – Питер стиснул зубы.

He left the ship on Tuesday – Он сошел на берег во вторник.

Для відносин перекладацької еквівалентності другого типу характерним є:

(1) непорівнянність лексичного складу та синтаксичної організації;

(2) неможливість зв‘язати лексику й структуру оригіналу й перекладу відносинами семантичного перефразування або синтаксичної трансформації;

(3) збереження у перекладі мети комунікації, оскільки збереження домінантної функції висловлювання є обов‘язковою умовою еквівалентності;

(4) збереження у перекладі вказівки на одну й ту саму ситуацію, що доводиться існуванням між різномовними повідомленнями прямого реального або логічного зв‘язку, який дозволяє стверджувати, що в обох випадках “повідомляється одне й те саме”.

1.3. Третій рівень еквівалентності може бути охарактеризований такимиприкладами:

Scrubbing makes me bad-tempered.

Від миття підлоги у мене псується настрій.

London saw a cold winter last year.

В прошлом году зима в Лондоне была холодной.

That will not be good for you.

Це може погано для вас скінчитися.

Зіставлення оригіналів та перекладів цього типу виявляє наступні особливості:

1) відсутність паралелізму лексичного складу й синтаксичної структури;

2) неможливість зв‘язати структури оригіналу й перекладу відносинами синтаксичної трансформації;

3) збереження у перекладі мети комунікації та ідентифікації тієї ж самої ситуації, щой в оригіналі;

Scrubbing makes me bad-tempered.

4) збереження у перекладі загальних понять, за допомогою яких здійснюється опис ситуації в оригіналі, тобто збереження тієї частини змісту первісного тексту, яка називається “засобом опису ситуації”.

Це положення доводиться можливістю семантичного перефразування повідомлення оригіналу в повідомлення перекладу. Так у 1-му з наведених прикладів в оригіналі і перекладі в основі опису ситуації лежить поняття причинності, але розміщення окремих частин різне. В оригіналі: Scrubbing makes me bad-tempered А каузує В мати С, що має ознаку D. У перекладі: “Від миття підлоги у мене псується настрій” – С, що належить В, набуває ознаки D внаслідок наявності А. Спільність поняттєвої основи означає, що в оригіналі й перекладі ситуація описується шляхом вказання на однакові її ознаки. Зберігання засоба опису ситуації підрозуміває вказання на ту саму ситуацію, а ототожнення описаних ситуацій припускає, що цим досягається і відтворення мети комунікації оригіналу.

Відносини між змістами оригіналу й перекладу в цих випадках класифікуються формально-логічними відносинами між поняттями: рівнозначності, підпорядкування, контрадикторності, перехрещення. Наявність таких зв‘язків слугує додатковим показником більшої смислової спільності з оригіналом порівняно з вищерозглянутими випадками. Ця спільність основних понять означає збереження структури повідомдення, коли для опису ситуації в оригіналі й перекладі обираються одні й ті самі ознаки. Якщо у попередніх типах еквівалентності у перекладі зберігалися відомості відносно того, “для чого повідомлюється зміст оригіналу” та “про що у ньому повідомлюється”, то тут вже передається і “що повідомлюється в оригіналі”,тобто яка сторона ситуації, що описується складає об‘єкт комунікації.

У межах одного способу опису ситуації можливі такі види семантичного варіювання: 1) ступінь деталізації опису; 2) спосіб об‘єднання у повідомленні ознак, що підлягають опису; 3) напрямок відносин між ознаками; 4) розподіл окремих ознак у повідомленні.

Ступінь деталізації: означає більшу чи меншу експліцитність перекладу порівняно з оригіналом:

I saw there was a question asked. – Я видел в газетах, что был запрос.

They lay watching. – Они лежали и следили за Ферзом.

Як правило, більшу імпліцитність має англійська мова. Ріже у перекладах трапляється і навпаки, що пояснюється прагненням перекладача до більшої лаконічності:

He opened a desk drawer, took out cigarettes and offered them to Christine.

…и достав из стола сигареты, предложил Кристине.

Перекладачі (Т. Голенпольський та В. Паперно) не вважали за необхідне перекладати виділену частину, яка виражає очевидне: аби дістати щось із шухляди, треба її відкрити.

Спосіб об‘єднання ознак у повідомленні: поняття, узагальнюючі обрані ознаки ситуації, сполучуються у повідомленні за певних правил його побудови. Поряд з явищами, загальними для усіх мов, кожна мова накладає свої обмеження на можливості сполучення окремих понять у складі повідомлення. Ці обмеження викликають необхідність семантичного перефразування при перекладі. Так в англ. реченні He was thin and tentative as he slid his birth certificate from Puerto Rico across the desk поєднання постійної (thin) та тимчасової ознак (tentative) сурядним сполучником нетипово для рос. мови (Пор.: “Он был худым и неуверенным, когда протягивал…).

Напрямок відносин між ознаками. При описі ситуації з різних точок зору синонімічні повідомлення можуть пов‘язуватися відносинами конверсивності: “Професор приймає іспит у студентів. – Студенти складають іспит професорові”.Крайнім виявом будуть відносини протилежності, коли синонімічність ґрунтується на твердженні ознаки в одному з них та запереченні протилежної ознаки в іншому: “Він завжди про це пам‘ятає. – Він ніколи про це не забуває ”.

Інколи конверсивне перефразування обирається перекладачем зі стилістичних міркувань:

He drove on. They had their backs to the sunlight now.

Он повел машину дальше. Теперь солнце светило им в спину.

Do I look all right? – У меня приличный вид?

Розподіл окремих ознак у повідомленні. Еквівалентні повідомлення можуть розрізнятися за окремими частинами повідомлення. Можливість поєднанняя та послідовність опису ознак буває неоднаковою в різних мовах. У таких випадках порядок слідування ознак у тексті перекладу може бути іншим ніж в оригіналі, наприклад:

Remarkable constitution, too, and lets you see it: great yachtsman. (J. Galsworthy)

…Он отличный яхтсмен, великолепно сложен и умеет это показать (Пер. Ю. Корнєєва і П. Мелкової).

Окремо слід вказати на можливість перерозподілу ознак між сусідніми повідомленнями. Можливі переміщення деяких ознак у тексті із одного висловлювання в інше в межах опису складнішої ситуації, наприклад:

I haven’t had a joint with you, old man since we went up to Carmarthen Van in that fog before the war. Remember? (J. Galsworthy).

Помнишь, как мы взбирались в тумане на Кармартен Вэн сразу после войны? Это была наша последняя прогулка с тобой, старина.

1.4. Роль функціонально-ситуативного зміста оригіналу

У вищеописаних трьох типах еквівалентності спільність зміста оригіналу й перекладу полягала у збереженні основних елементів зміста тексту. Як одиниця мовленнєвої комунікації текст завжди характеризується комунікативною функціональністю, ситуативною орієнтованістю та вибірністю (избирательностью) способу опису ситуації. Ці ознаки зберігаються і в мінімальній одиниці тексту – висловлюванні. Інакше кажучи, у змісті будь-якого висловлювання виражається якась мета комунікації через опис якоїсь ситуації, який здійснюється певним засобом (шляхом відбору деяких ознак даної ситуації). У першому типі еквівалентності у перекладі зберігається тільки перша з указаних частин зміста оригіналу (мета комунікації), у другому типі – перша й друга (мета комунікації та опис ситуації) у третьому – всі три частини (мета комунікації, опис ситуації та спосіб її опису).

Вираз «частина змісту» не означає, «частина висловлювання» чи «зміст частини висловлювання». Частини змісту не розміщені у змісті лінійно, таким чином, щоб в одній частині виражалася мета комунікації, а в іншій – опис ситуації. Вони висловлюються усім складом висловлювання, одна через іншу.

2.1. Власне мовні аспекти змісту висловлювання. Четвертий рівень еквівалентності. Використання у перекладі синонімічних структур, порядку слів, типів речень.

Аби два висловлювання в оригіналі й перекладі були повністю тотожними, необхідно, щоб повністю збігалися не тільки мета комунікації опис ситуації, але і їхні лексичні одиниці (слова), а також синтаксичні відношення між ними. Зміст висловлювання не існує повз значення мовних одиниць, що його складають. Вони не тільки сумісно виражають функціонально-ситуативні аспекти змісту висловлювання, але й вносять у цей зміст і додатковий зміст, який також входить у повідомлення.

У різних умовах комунікації на перший план виступають окремі смислові елементи висловлювань, і в такому разі вибір того чи іншого слова або синтаксичної структури набуває важливої ролі у змісті всього повідомлення.

Якщо у перших трьох типах еквівалентності елементи смислу зберігалися при незначному співпадінні мовних засобів, то в четвертому типі еквівалентності відтворюється і значна частина значень синтаксичних структур оригіналу. Тут вже зберігаються відомості не тільки «для чого», «про що» й «що» говориться у тексті оригіналу, але, частково і «як це говориться». Максимально можливе збереження синтаксичної структури оригіналу й перекладу називають синтаксичним паралелізмом.

Відношення між оригіналом та перекладом четвертого типу еквівалентності характеризуються такими особливостями:

1) значний, хоча і неповний паралелізм лексичного складу – для більшості слів оригіналу можна підібрати відповідні слова в перекладі з близьким змістом;

2) використання у перекладі синтаксичних структур, які аналогічні структурам оригіналу або пов‘язані з ними відносинами синтаксичного варіювання;

3) зберігання у перекладі трьох частин зміста оригіналу і мети комунікації, вказання на ситуацію й спосіб її опису.

Якщо не можна повністю відтворити синтаксичну структуру оригіналу при використанні четвертого типу еквівалентності, перекладач застосовує синтаксичне варіювання, якого існує три види:

1) використання синонімічних структур, пов‘язаних відносинами прямої чи зворотної трансформації;

2) використання аналогічних структур зі зміненням порядку слів;

3) використання аналогічних структур зі зміненнім типу зв‘язку між ними.

Зміст висловлювання має значну спільність, відрізняючись лише додатковою інформацією, що міститься у кожній окремій структурі:

I told him what I thought of her. – Я сказал ему свое мнение о ней.

He was never tired of old songs. – Старые песни ему никогда не надоедали.

It is very strange this domination of our intellect by our digestive organs.

Странно, до какой степени пищеварительные органы властвуют над нашим рассудком.

У кожній мові є синонімічні структури, які можна вивести з “ядерної” за допомогою синтаксичних трансформацій: That he went there was a mistake. – It was a mistake that he went there. Серед них – прийменниковий зворот (“При описании данной теории…”), дієприслівниковий зворот (“Описывая данную теорию…»), підрядне речення (“Когда описывается данная теория…») тощо.

Порядок слів має важливе значення при четвертому типі еквівалентності, тому що використання аналогічної структури нерідко стає можливим лише за умови змінення порядку слідування слів у даній структурі.

Порядок слів у висловлюванні виконує одну з трьох основних функцій: слугує засобом оформлення певної граматичної категорії, забезпечує смисловий зв‘язок між частинами висловлювання і між сусідніми висловлюваннями, вказує на емоційний характер висловлювання.

Можливо при перекладі і варіювання між простими, складно-сурядними й складно-підрядними реченнями. Різниця між типами речень має певну комунікативну значущість. Наприклад, різниця у значеннях таких речень, як “Почався дощ. Ми пішли додому”, “Почався дощ і ми пішли додому”, “Ми пішли додому, тому що почався дощ” полягає в неоднаковому характері причинного зв‘язку, у ступені їх самостійності, у ступені експресивності викладення тощо. Збереження смислу й стилістики при перекладі вимагає підчас змінення типу й кількості самостійних речень:

There might be some small pickings left, from those who would be willing to continue, and later it would be necessary to decide if they were worth while.

Кое-что ему еще, наверное, останется – от тех, кто захочет продолжать дело. А дальше уже придется решать, стоит ли этим заниматься.

Стилю англійських газет та публіцистичних матеріалів властиве поєднання в одному реченні різнорідних, відносно незалежних ідей. Це не є властивим для мови перекладу. Тому при перекладі таких речень збільшується їхня кількість.

Водночас змінення кількості речень може здійснюватися і у бік зменшення:

Despite all opposition these sections have organized a powerful trade-union movement. The mass of the Civil Servants have successfully established important political rights for themselves.

Несмотря на все противодействие, эти слои государственных служащих организовали мощное профсоюзное движение, и большая часть государственных служащих добилась для себя значительных политических прав.

2.2. П‘ятий рівень еквівалентності. Можливі розбіжності у предметно-логічному значенні.

У п‘ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь близькості зміста оригіналу й перекладу, яка може існувати між текстами різних мов:

I saw him at the theatre. – Я видел его в театре.

The house was sold for 10 thousand dollars. – Дом был продан за 10 тысяч долларов.

He was sure we should both fall ill. – Он был уверен, что мы оба заболеем.

Для відношень між оригіналами й перекладами цього типу характерно:

1) високий ступінь паралелізму в структурній організації тексту;

2) максимальна співвіднесеність лексичного складу: в перекладі є відповідності усім повнозначним словам оригіналу;

3) зберігання у перекладі усіх основних частин зміста оригіналу. Отже, до чотирьох частин змісту, що зберігалися в четвертому типі еквівалентності, додається максимально можлива спільність окремих сем, що входять у значення співвіднесених слів оригіналу й перекладу. Ступінь такої спільності визначається можливістю відтворення в перекладі окремих компонентів значення слів оригіналу.

Семантика слів, що входять у висловлювання, складає найважливішу частину його змісту. Як основна одиниця мови, слово фіксує у своєму значенні складний інформативний комплекс, який відображає різні ознаки об‘єктів (предметно-логічне значення), відношення до них членів колективу (конотативне значення) і семантичні зв‘язки слова з іншими одиницями словникового складу мови (внутрішньолінгвістичне значення слова). Інформація, що складає семантику слова, таким чином, неоднорідна, і підлягає розділенню на компоненти. Кожний з компонентів може окремо відтворюватися засобами іншої мови. Нерідко одночасове передання в перекладі усієї інформації, що міститься в слові, неможлива. Зберігання в перекладі деяких частин семантики слова може досягатися лише за рахунок втрати інших її частин. Незначні втрати інформації при п‘ятому типі еквівалентності фіксуються в кожному з трьох основних аспектів семантики слова: предметно-логічному (денотативному), конотативному і внутрішньолінгвістичному.

Прямі значення російського “ошибка” та англійського error часто виступають як еквівалентні при перекладі, але error підрозуміває відхилення від якогось правила, принципу чи закону, чим відрізняється від mistake, яке означає так само помилку, але зв‘язане з випадковим непорозумінням.

Англійські kill, assassinate, murder, slay – еквівалентні українському “вбити”, але kill означає припинення існування як живих, так і неживих об‘єктів (to kill an article, a plan, injustice, war), assassinate передбачає зрадницьке вбивство офіційної особи, murder – навмисне вбивство з кримінальним, злочинним мотивом, slay – навмисне і насильницьке, але не обов‘язково злочинне. Порівняйте так само to swim, to sail, to float.

Закріплюючи в значеннях слів різні ознаки предметів, кожна мова створює свою “картину світу”: якщо англійською муха “стоїть” на стіні (A fly stands on the wall), то в рідній – “сидить”, годинник англійською “бігає”, рідною – “ходить” і т.і.

Значення будь-якого слова є частиною семантичної системи мови, і воно залежить не тільки від того, які ознаки об‘єктів у ньому безпосередньо відображені, але й від наявності інших слів, що означають ті самі об‘єкти. Російське “лошадь” не ідентичне англійському horse, бо воно поділяє інформацію про цей об‘єкт зі словом “конь”. Англійське dog не є тотжним російському “собака”, оскільки воно охоплює і зміст російського “пес”.

Внаслідок розбіжностей у нормі й узусі МД та МП відмова від використання у перекладі найближчого за змістом відповідника фіксується регулярно, перешкоджаючи повній реалізації еквівалентності п‘ятого типу. Ось приклад: She knew that he had risked his neck to help her. По-російськи ризикують не шиєю, а головою.

2.3. Конотативний аспект значення слова

Еквівалентність окремих слів в оригіналі та перекладі передбачає максимально можливу близькість не тільки предметно-логічного, а й конотативного значення співвіднесених слів, що відображають характер сприйняття мовцями тієї інформації, що міститься у слові. Найбільшу роль у передачі конотативного аспекту семантики слова оригіналу відіграють його емоційний, стилістичний та образний компоненти.

Емоційна характеристика значення слова може бути позитивною чи негативною. У будь-якій мові існують слова, що співпадають з предметно-логічним значенням, але розрізняються за наявністю або характером емоційного компонента в семантиці слова. Наведемо пари англійських та російських слів, перше з яких нейтральне, а друге – емоційно марковане: dog – doggie, cat – pussy, womanly – womanish, smell – fragrance; кошка – кошечка, буржуа – буржуй, сидеть – рассесться. Як правило, загальний характер емоційності може зберігатися при перекладі, тобто можливо підібрати у МП таке слово, яке відображає таке саме схвальне чи несхвальне відношення мовця до предмету, як і в МД:

Sometimes I feel I’m here all by myself, no one else on the whole damn planet.

Иной раз мне сдается, что я один-одинешенек, на всей этой проклятойпланете больше ни души.

Передання емоційного характеру полегшується завдяки тому, що реалізація значення у висловлюванні розповсюджує відповідну характеристику на висловлювання цілком: робить висловлювання емоційним, стилістично забарвленим або образним. Ось чому в перекладі цей елемент змісту може бути відтворений нелокально, тобто в іншому місці висловлювання, в семантиці іншого слова:

Sometimes I feel about eight years old, my body squeezed up and everything else tall.

А иногда покажется, что я – восьмилетний мальчишка, сам махонький,а все кругом здоровенное.

Збереження у перекладі емоційної характеристики висловлювання шляхом використання слів з відповідним конотативним значенням є виключно важливим у досягненні еквівалентності. Недотримання цієї вимоги може зробити переклад цілком нееквівалентним:

Tom was in agony. At last he was satisfied that time had ceased and theeternity began (M. Twain).

Том переживал мучительные минуты. В конце концов, он с удовольствием почувствовал, что время исчезло…(Пер. К. Чуковського).

Емоційна характеристика дієслова to satisfy, вжитого в оригіналі у нейтральному значенні “не сомневаться, вполне увериться” є тут переданою невірно. Вона викривала увесь сенс висловлювання. Цілком очевидно, що насмерть наляканий Том Сойєр ніяк не міг відчувати задоволення від думки, що його страждання ніколи не скінчаться.

Так само еквівалентність п‘ятого типу передбачає збереження у перекладі стилістичної характеристики оригіналу. Найпростішим з цієї точки зору є переклад термінів, які мають термінологічні відповідники у МП. Але з рештою слів усе набагато складніше, бо вони можуть бути нейтральними чи емоційно забарвленими, з чого випливає питання їх доречності/недоречності у відповідних висловлюваннях. Тут так само можна знайти пари слів, у яких збігається предметно-логічне значення, але розрізняється стилістична характеристика: to end – to terminate, bloody – sanguinary, final – ultimate, wife – spouse; спать – почивать, идти – шествовать, слушать – внимать і т.д.

Нерідко слова, що відповідають одне одному за основним змістом слова двох мов, належать різним типам мовлення, тому і стилістичний компонент значення слова в оригіналі втрачається в перекладі. Як приклад можна навести цілий ряд англо-російських відповідників, в яких перше слово стилістично марковане, а друге – стилістично нейтральне: slumber – сон, morn – утро, to swap – менять, окрутить – to marry, скоропалительный – hasty, умеючи – skillfully. Ці невідповідності досить легко компенсуються так само за рахунок того, що стилістично забарвлюється не єдине слово, але й висловлювання цілком. Тому і відтворення цього компоненту здійснюється на рівні висловлювання, а інколи і в сусідніх висловлюваннях.

Слід зазначити, що завдяки відносній самостійності стилістичного компоненту семантики слова, стилістична еквівалентність у перекладі може досягатися зовсім іншими засобами вираження, ніж в оригіналі. Це може бути інша частина мови та ін.

Еквівалентність конотативного значення у МД і МП передбачає також і відтворення асоціативно-образного компоненту. Семантика деяких слів включає інформацію, пов‘язану з певними асоціаціями у свідомості мовців. Для мешканців багатьох країн “сніг” – це не просто вид атмосферних опадів, але й еталон білизни, з яким прийнято порівнювати інші білі предмети. Крейда теж біла, але з нею порівнюють лише колір обличчя. Російське “щепка” застосовується для образного опису худоби людини, “баня” – не тільки місце, де миються, але і спека, тоді як англ. bath позбавлене цієї характеристики.

2.4. Еквівалентність при переданні внутрішньолінгвістичних аспектів значення слова

Особливе місце у відносинах між одиницями оригіналу й перекладу в п‘ятому типі еквівалентності займає внутрішньолінгвістичне значення слова, обумовлене в мовній системі. Будь-яке слово знаходиться у складних семантичних відношеннях з іншими словами. Ці зв‘язки відображені в його семантиці. Так українське слово стіл семантично зв‘язане з найменуваннями інших предметів меблів: стілець, крісло і т.і. Інший тип зв‘язку виявляється між цим словом та іншими, які можуть сполучуватись з ним у мовленні: дерев‘яний, круглий, стояти, накривати тощо. Третій тип семантичного зв‘язку виявляє спільні елементи смислу в слові стіл з такими словами як столовий, столоватися, застольний тощо, які об‘єднує спільнокорнева морфема. Лінгвістично обумовлений і зв‘язок між окремими значеннями багатозначних слів. У російській мові між значеннями совет та доска, українській – рада та дошка навряд чи можна побачити якусь спільність, а в англ. мові співвідносяться як значення одного й того самого слова board.

Характер відтворення внутрішньолінгвістичного значення у перекладі відрізняється від передачі денотативних і конотативних значень, розглянутих у попередніх розділах. Насамперед у більшості випадків еквівалентність слів оригіналу й перекладу не залежить від того, чи зберігається внутрішньолінгвістичне значення слів, що перекладаються. Це значення, яке є “нав‘язаним” слову системою мови, містить інформацію, яка зазвичай не входить у наміри Джерела і на яку комуніканти не звертають уваги, бо вважають її елементом оформлення думки, а не самою думкою. Необхідність відтворити клмпоненти внутрішньолінгвістичного значення слова у перекладі виникає лише тоді, коли це значення в оригіналі виступає на перший план, тобто до нього привертається особлива увага. Тим самим її компоненти стають комунікативно значущими, домінантними елементами змісту. У таких випадках передання таких значень є обов‘язковою умовою досягнення еквівалентності.

Одним з таких внутрішньолінгвістичних компонентів є відображення у семантиці слова окремих морфем, що його складають. Слово може представляти складне утворення, побудоване шляхом злиття декількох значущих частин (морфем). Як правило, певне сполучення морфем набуває особливого значення, яке виступає як єдине ціле. Значення слів “пароплав”, “самолёт”, “письменник”, woodman, mashine-gun, aircraft, beatnik і т.і. не зводиться до суми значень його складових. Однак, вони завжди присутні у семантиці і можуть бути висунутими на перший план.

Якщо морфемна структура в оригіналі складає частину змісту, це необхідно відтворити і у перекладі. Але еквівалентне відтворення цього елементу значення можливе лише якщо будова відповідних слів у МП збігається зі словами МД:

He looked surprisingly young to Eric, who had always assumed that the nation’s elderswere really old.

Он выглядел очень молодо к большому удивлению Эрика, который всегда считал, что старейшиныстраны и на самом деле были стариками.

Досягнення еквівалентності тут забезпечується завдяки тому, що англійське elder і російське “старейшина” мають у своїй структурі рівноцінні корньові морфеми old (eld) – “стар”.

Коли гра слів, що базується на значеннях морфем, складає головний зміст висловлювання, для досягнення еквівалентності вона відтворюється шляхом гри морфем інших одиниць інших елементів змісту. Таким чином, еквівалентність забезпечується лише у найважливішій частині зміста оригіналу:

By-and-by, he said: “No sweethearts I b’lieve?” “Sweetmeats did you say, Mr. Barkis?” (Ch. Dickens).

Тут запитується, чи нема коханця у служниці Пеготі, але хлопчик сприймає слово sweetheart як sweetmeat – “цукерка”. Спільність цих двох слів можна передати у перекладі лише відмовляючись від використання їх прямих відповідників, тому що в структурі російських слів “возлюбленный” та “конфета” немає нічого спільного. При цьому в перекладі можуть співпадати не корньові, а афіксальні морфеми, наприклад:

- А нет ли у нее дружочка? – Пирожочка, мистер Баркис?

Ще один спосіб перекладу – це відтворення значень складових морфем у вигляді окремих слів. У романі Дж. Голсуорсі “Біла мавпа” Майкл Монт розмовляє з людиною, яку хоче влаштувати на роботу до себе у видавництво:

“Do you know anything about books?” “Yes, sir, I’m a good bookkeeper.” “Holy Moses! Our job is getting rid of them. My firm are publishers.”

Звичайний відповідник слову bookkeeper – “счетовод” не містить у собі морфеми зі значенням “книга”. Як перекласти? Найбільшого ступеня еквівалентності можна сягнути шляхом перекладу кожної частини англійського слова окремо:

– Вы что-нибудь смыслите в книгах? – Да, сэр, я умею вестиконторские книги. – Ах ты, боже мой! Да у нас надо не вести книги, а избавляться от них. Ведь у нас издательство. (Пер. Р. Райт-Ковальової).

Як видно з наведених прикладів, передання цього компоненту значення слова часто супроводжується певними втратами інформації.

Аналогічні обмеження існують і при переданні в перекладі зв‘язку між окремими значеннями багатозначних слів. Зазвичай слово в оригіналі вживається лише в одному зі своїх значень. Після того, як Рецептор обрав те значення, яке вербалізував Джерело у даному конкретному випадку, наявність у слова інших значень стає нерелевантною. У перекладі речення “The Board decided to expel him” – «Совет решил его исключить» на ступінь еквівалентності слів Board та Совет не впливає наявність у цих слів інших значень, не еквівалентних одне одному.

Завдання відтворити багатозначність виникає лише тоді, коли вона використовується Джерелом для передання якоїсь додаткової інформації:

He says he’ll teach you to take the boards and make a raft of them; but seeing that you know how to do this pretty well already, the offer… seems a superfluous one on his part. (J.K. Jerome).

Он кричит, что покажет вам, как брать без спроса доски и делать из них плот, но поскольку вы и так прекрасно знаете, как это делать, это предложение кажется вам излишним.

Слова в оригіналі належать власникові дошок, який погрожує провчити того, хто взяв ці дошки без дозволу. Дієслова to teach та “показывать” використані одночасово і в прямому, і в переносному смислах. Еквівалентність у перекладі забезпечується тут завдяки існуванню подібних значень як у англійського так і у російського слів. За таких умов вказання на багатозначність слова відтворюється з достатньою повнотою.

Значно меншого ступеня еквівалентності досягається тоді, коли відповідне слово у МП не має необхідної багатозначності. При цьому перекладач мусить відмовитися від відтворення такого компоненту, або відтворювати його у семантиці іншого слова:

He … said he had come for me, and informed me that he was a page. “Go long”, I said, “you ain’t more than a paragraph” (M. Twain).

Російське слово “паж” не має омонімії з назвою якоїсь частини книги. Тому єдиний спосіб передати гру слів оригіналу полягяє у використанні в перекладі іншого слова, яке можна було б віднести і до хлопчика-пажа, і до частини книги. Ось як вирішив цю проблему перекладач Чуковський:

Он сказал, что послан за мной и что он глава пажей. – Какая ты глава, ты одна строчка! – сказал я ему.