Профілактична медицина,знач.,зв. з лікувальною медициною

Медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профілактика і лікування хворих.Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.Лікувальна медицина- хвора людина,метою – лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страждань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Профілактична медицина-це колективна медицина, або гігієна. Об'єктом вивчення-практично здорові люди.Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індивідуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Завдання профілактичної медицини (гігієни)виконують лікарі й середні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни.2)Профілактика,різновиди,роль для лікаря.Профілактикав медицині-сукупність заходів по зміцненню здоров'я, запобіганню і усуненню причин захворювань людини. Розрізняють індивідуальну і суспільну проф. Індівідуальна проф. передбачає дотримання правив особистої гігієни в побуті і на виробництві,боротьбу з перевантаженням нервової та інших систем,порушенями режиму праці-відпочинку.Суспільна проф. включає систему заходів щодо забезпечення прав людинаи на працю,житло,відпочинок,безкоштовне навчання і лікування. Вміст поняття проф. і конкретні форми її здійснення мінялися на різних етапах історичного розвитку суспільства залежно від умов суспільного і державного устрою і рівня розвитку науки. розробка наукових основ П. почалася лише в 19 ст становленню науковою проф. сприяли вивчення ролі зовнішнього середовища у виникненні хвороб, досягнення епідеміології, гігієна і фізіології, широке поширення суспільних ідей в клінічній медицині.Сучасне поняття Проф-система комплексних державних, суспільних і медичних заходів, що мають на меті усунення чинників, людей, що шкідливо діють на здоров'ї, а також забезпечення всестороннього розвитку фізичних і духовних сил людини.. В області медицини це — заходи, застережливі хвороби (наприклад, імунізація ), що зберігають здоров'я і що подовжують життя. Лікар,наприклад,здійснює щеплення проти інфекційних захворювань, розробляє заходи щодо виникнення професійних отруєнь і захворювань тощо.3) Гігієна як наукова дисципліна,мета,об,завдання.Слово "гігієна" походить від грецького "bуgіеіnоs"-"той, що приносить здоров'я".Гігієна - це наука, що вивчає закони впливу на організм окремих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм, здійснює на ційпідставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію чи зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чинників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства(Горбачевський,Гончарук). Об'єктом вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соціальні функції. Гігієна займається індивідуальним та громадським здоров'ям.Мета гігієни полягає у збереженні й зміцненні здоров'я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства у цілому. Завдання гігієни виконують лікарі й середні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни.4)Санітарія,як практичне застос. Положень гігієни.Санітарія-це практичне застосування розроблених гігієнічною наукою нормативів,санітарних правил та рекомендацій,що забезпечують оптимізацію умов навчання,виховання,побуту,праці,відпочинку,харчування людей з метою зміцнення та збереження їх здоров. Забезпечується санітарними та протиепідемічними заходами завдяки державним органам, підприємствам, профспілками, громадськими організаціями. Види:шкільна,житлово-комунальна,виробнича,харчова. Розрізняють чотири основних специфічних для гігієни методів: епідеміологічний, санітарного обстеження, натурного гігієнічного експерименту, санітарної експертизи. Епідеміологічнийметод є одним із провідних методів гігієни, він дозволяє вивчити здоров'я населення під впливом різних ендогенних і екзогенних, соціальних і природних чинників. Метод санітарного обстеження-вивчення чинників середовища, які впливають на здоров'я і санітарно-побутові умови життя людини. Метод натурного гігієнічного експерименту полягає у вивченні чинників навколишнього середовища (повітря, води, харчових продуктів, грунту, соціальних умов), якісній і кількісній гігієнічній характеристиці й можливому їх впливу на здоров'я і санітарно-побутові умови життя людей. Метод лабораторного гігієнічного експерименту на математичних, кібернетичних моделях вимірюють нормативи: ГДК (гранично допустима концентрація), МДР (максимально допустимий рівень), ОБРВ (орієнтовно безпечний рівень впливу), ГДВ(гранично допустимі викиди), БЗК (безпечних залишкових кількостей)Проводять: 1) шляхом лабораторного гігієнічного експерименту на людях-добровольцях; 2)лабораторного експерименту на тваринах з наступною екстраполяцією одержаних результатів на людину. Метод санітарної експертизи - це дослідження і вирішення яких-небудь питань особами, які мають медичні знання та спеціальну підготовку,досвід роботи в певній галузі медицини.Санітарній експертизі підлягають питна вода,харчові продукти,упакування з полімерних матеріалів, дитячі іграшки, книги, одяг, підприємства різних промисловостей, житлові будинки, проекти планування, забудови.5)Становлення та досягнення емпіричної гігієни у країнах Стародавнього Сходу,Риму.Емпірична гігієна -період використання різних профілактичних приписів, що грунтувались на спостереженнях і життєвому досвіді людей,та науково-експериментальна гігієна -період, започаткований формуванням гігієни як галузі сучасної медичної науки в ХУП-ХІХ століттях. У релігійних вченнях давніх народів передбачували деякі правила поведінки в Інтересах здоров'я. У Давній Індії задовго до нашої ери було розповсюджено багато гігієнічних правил, які потім ввійшли в ряд законів Ману.Давня китайська медицина також визнавала необхідність профілактики захворювань. У Китаї були поширені правила дієтичного харчування, впроваджувались водні процедури, сонячні ванни, лікувальна гімнастика як заходи для укріплення здоров'я і підвищення опірності організму. В Єгипті задовго до нашої ери проводили роботи з осушення грунту, існували правила з благоустрою вулиць, споруджувались водогони. Велика роль у розвитку гігієнічних знань належить лікарям античної Греції-сновоположник Гіппократ-узагальнив знання і досвід у галузі лікувальної медицини, але і зробив спробу оцінити значення навколишнього середовища вжитті й діяльності людини-" Про повітря, воду і грунт," "Про здоровий спосіб життя" тощо.Епоха феодалізму- в Європі були забуті зачатки античної культури і санітарії. 6)Санітарна культура Київської Русі.В "Історії" Геродота (485-425 рр. до н. е.) є відомості про те, що в цей час у Київській Русі були відомі парові лазні, милоподібні речовини, використання з дезінфекційною метою сірки, техніка бальзамування. У рукописних та інших джерелах, що дійшли до наших днів і в яких описано побут населення Древньої Русі, відзначається увага, яку приділяли питанням гігієни. Онучка Володимира Мономаха Євпраксії (XII ст.)-медичний тракт, який містить 29 розділів (…"Про спосіб життя в різні пори року","Про їжу, питво, сон і спокій", "Пролазню"…).У "Житті Феодосія Печерського"є свідчення про те, що вже в ХІ-ХІІ столітті при Києво-Печерському монастирі у Києві існувала одна з перших лікарень (лікаря Феодосія). вказується на те, що поряд з наданням медичної допомоги ченцями монастиря приділялась велика увага санітарним питанням повсякденного побуту, харчування, використанню питної води, видаленню відходів тощо. До наших днів у ближніх печерах збереглася мумія одного з найвідоміших і шанованих ченцІв-медиків Києво-Печерського монастиря преподобного Агапіта (початок XII ст.)- Великого поширення в той час набуло миття в лазнях. 7)Становлення наук-експер. гігієни ,розвиток гіг. в Україні. Перший медичний навчальний заклад в Україні (СоПе^іит Мєсіісит) був заснований у 1773 році у Львові за наказом Марії-Терези. У 1841 році був заснований медичний факультет при Київському університеті Св. Володимира,викладання гігієни на кафедрі державного лікарознавства-ідея Пирогова. Першим керівником кафедри державного лікарознавства був І,Ф. Леонов. 16 жовтня 1863 року Рада медичного факультету Київського університетуСв. Володимира прийняла рішення про створення на факультеті окремої кафедри гігієни. Першу кафедру гігієни очолив В.А, Субботін(комунальна, гігієна харчування,фізіології праці)У 1883р-В.Д.-Орлов(гігієні житла). Діяльність гігієнічних кафедр Київського медичного інституту була перервана Великою Вітчизняною війною. Лише кафедра загальної гігієни, очолювана професором П.ї. Баранником, проводила викладання на лікувальному факультеті. З 1968- Р.Д. Габович. Після нього певний період кафедрою керували доцент Г.О. Степаненко (1979-1981), професор М.І. Омельянець (1981-1986), зараз -професор В.Г. Бардов.8)Становлення та розвиток кафедри гігієни в НМУ.Першу кафедру гігієни очолив В.А, Субботін(комунальна, гігієна харчування,фізіології праці)У 1883р-В.Д.-Орлов(гігієні житла). Діяльність гігієнічних кафедр Київського медичного інституту була перервана Великою Вітчизняною війною. Лише кафедра загальної гігієни, очолювана професором П.ї. Баранником, проводила викладання на лікувальному факультеті. З 1968- Р.Д. Габович. Після нього певний період кафедрою керували доцент Г.О. Степаненко (1979-1981), професор М.І. Омельянець (1981-1986), зараз -професор В.Г. Бардов.

9) Сонячна радіація – це інтегральний потік корпускулярних частинок (протони, альфа-частинки,електрони, нейтрони, нейтрино) та електромагнітного (фотонного) випромінювання (інфрачервоного, видимого, УФ, рентгенівського, гамма).

Гігієнічне значення:

Біогенний вплив:

Еритемна дія (загально стимулююча)

D-вітаміноутв. Дія

Пігментоутв.

Абіогенний вплив

Бактерицидна дія

Канцерогенна дія

опіки

фотодерматоз

Фото токсикоз

Фото алергія

Птеригій і рак ока

Фото кератит, катаракта, кератоконюнктивіт

10)Спектральний склад сонячної радіації :

Діапазон радіочастот(>100000 нм)

Далека інфрачервона ділянка (100000-10000 нм)

інфрачервона діл.(10000-760 нм), теплова дія, покращує обмін речовин в шкірі, посилює дію ультрафіолетового випромінювання;

видиме В.(760 – 400 нм), теплова, слабка фотохімічна Д., дає відчуття світла, тонізує;

Ультрафіолетова ділянка (400-120 нм)

Крайня УФ-діл. (120-10 нм)

М’яке рентгенівське випр. (10-0,1 нм)

Жорстке рентгенівське випр.(<0,1 нм)

Ультрафіолетове В.:

а) область А(400-315 нм), фотохімічна дія, слабка стимулююча дія, пігментотуворення; б)область Б(315-280), фотохім., сильна стимулююча , слабка бактерицидна дія, синтез холекальциферолу;

в )область С(280 – 10 нм), фотохімічна, загальностимулююча, сильна бактерицидна дія, синтез холекальциферолу.

<12 3 4 5 6 7 >

Дата добавления: 2016-05-11; просмотров: 651;