Форми кредиту. Внутрішній державний борг. Кредитна система

Розрізняють такі форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, іпотечний державний і міжнародний (рис. 2.18).

Комерційний кредит має товарну форму і надається одним підприємцем іншому у формі продажу товарів з відстроченням платежу. Він надається під вексель. Вексель — це боргове зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити борг і процент у певний термін. Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів. Його сфера обмежена, тобто він може надаватися тільки тим суб'єктам, які можуть використати куплений товар.

Банківський кредит надається банками у формі грошових позик. Позичальником може бути фізична або юридична особа. Сфера використання банківського кредиту необмежена. Це значить, що позичені гроші можуть вкладатись у будь-яку галузь.

Споживчий кредит — це така позика, яка надається приватним особам переважно у формі продажу товарів довгострокового користування з відстрочкою платежу.

Рис. 2.18. Основні форми кредиту

Іпотечний кредит — надається переважно іпотечними банками під заставу нерухомого майна — землі, будинків, споруд тощо. У випадку несвоєчасної сплати боргу майно переходить у власність кредитора або продається на торгах. Отже, позичальник втрачає заставлене нерухоме майно.

Державний кредит — це така позика, коли кредитором або позичальником виступає держава або місцеві органи влади. Держава позичає кошти шляхом випуску позик через фінансово-кредитні установи. Державний кредит може виступати в різних формах. Наприклад, у вигляді продажу цінних паперів, облігацій внутрішньої позики, казначейських зобов'язань та інших кредитних документів.

Міжнародний кредит — це позика, яка надається суб'єктами однієї держави суб'єктам іншої.

За термінами розрізняють короткостроковий (до 1 року), середньостроковий ( 1—5 років) і довгостроковий (понад 5 років) кредити.

Система банків та інших кредитних установ, які здійснюють мобілізацію кредитно-грошових ресурсів і надають їх у позику, становить кредитну систему.

Заощадження населення, що зберігаються в державному ощадному банку, суми коштів, що залучені в населення за допомогою позик, кошти, мобілізовані страховою системою, та нагромаджений бюджетний дефіцит становлять внутрішній державний борг.