Загрози економічній безпеці – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

Рис .1.3. Класифікація національних економічних інтересів

Для створення надійної системи забезпечення економічної безпеки держави потрібен ефективний механізм визначення загроз національним інтересам, що створюють безпосередню небезпеку економічній системі, порушуючи цим самим процес суспільного відтворення.

Загрози економічній безпеці видозмінюються в залежності від стану та рівня розвитку економічної системи і для кожної окремо взятої держави відрізняються характером та рівнем гостроти. В узагальненому вигляді класифікацію загроз економічній безпеці можна провести за такими параметрами (див. рис. 1.4.).

Усі чинники ризику, небезпеки і загроз можуть бути згруповані за різними класифікаційними ознаками. Так, за можливістю їх прогнозування слід виділити небезпеки або загрози, які можна передбачати, і непередбачувані. До передбачуваних належать ті, котрі, як правило, виникають у певних умовах, тобто відомі з досвіду господарської діяльності, своєчасно виявлені й узагальнені економічною наукою.

Небезпеки і загрози економічній безпеці підприємства залежно від джерела виникнення поділяють на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні виникають без участі й без волі підприємства або його службовців і не залежать від ухвалених рішень, дій менеджера. Це стан фінансової кон’юнктури, наукові відкриття, форс-мажорні обставини і та ін. Їх потрібно розпізнавати і обов’язково враховувати в управлінських рішеннях. Суб’єктивні загрози зумовлені умисними або ненавмисними діями людей, різних органів і організацій, зокрема державних і міжнародних підприємств-конкурентів. Тому запобігання їм багато в чому пов’язане з дією на суб’єктів економічних відносин.

За можливістю запобігання виділяють чинники форсмажорні і нефорсмажорні. Форс-мажорні вирізняються непереборною дією (війни, катастрофи, надзвичайні лиха, які примушують вирішувати і діяти всупереч наміру). Нефорсмажорним можна запобігти своєчасними і правильними діями. За вірогідністю настання всі деструктивні чинники (поява зони ризику, виклик, небезпека, загроза) можна поділити на явні (що реально існують), видимі й латентні (приховані, ретельно замасковані, такі, які важко виявити). Вони можуть виявитися раптово. Тому у разі їх виникнення потрібно вжити термінових заходів, докладати додаткових зусиль, використовувати додаткові засоби.

Небезпеки і загрози можна також класифікувати за об’єктами посягання (персонал, майно, інформація, технології, ділове реноме тощо).

За природою виникнення можна виокремити небезпеки: політичні, економічні, техногенні, правові, кримінальні, екологічні, конкурентні, контрагентські та ін.

За обсягом втрат або збитків, до яких може призвести деструктивний чинник, небезпеки і загрози можна поділити на зухвалі труднощі, значні й катастрофічні; за ступенем вірогідності – неймовірні, маловірогідні, вірогідні, вельми вірогідні, цілком вірогідні. Деякі науковці розрізняють загрози за ознакою віддаленості їх за часом: безпосередня, близька (до 1 року), далека (понад 1 рік) і в просторі: на території підприємства; на території, прилеглій до підприємства; на території регіону, країни; на зарубіжній території.

Найбільш поширена в науці класифікація небезпек за сферою їх виникнення. За цією ознакою розрізняють внутрішні і зовнішні небезпеки. Зовнішні небезпеки і загрози виникають за межами підприємства, не пов’язані з його виробничою діяльністю. Як правило, це така зміна навколишнього середовища, яка може завдати підприємству збитків. Внутрішні чинники пов’язані з господарською діяльністю підприємства, його персоналу. Вони зумовлені процесами, що виникають у виробництві й під час реалізації продукції і можуть вплинути на результати бізнесу. Найбільш значними з них є: якість планування і ухвалення рішень, дотримання технології, організація праці і робота з персоналом, фінансова політика підприємства, дисципліна та ін.

Як внутрішніх, так і зовнішніх чинників ризику багато. Це зумовлено передусім тією різноманітністю зв’язків і відносин, в які обов’язково вступає підприємство. При здійсненні матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових та інших зв’язків відбуваються обмін, споживання і переміщення сировини, матеріалів, комплектуючих, машин, устаткування, інвестицій, технологій, грошових коштів та ін. Усі ці зв’язки та відносини виникають у конкретних політичних, соціально-економічних, природно-кліматичних та інших умовах, які склалися як у масштабах усієї країни, так і на рівні певного регіону. Саме конкретна ситуація в тому чи іншому населеному пункті, регіоні, де діє підприємство, може істотно впливати на результати господарської діяльності.