Склад та елементи фінансової звітності, порядок її складання і подання

Суб’єкти підприємницької діяльності згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинні давати різні види фінансової звітності.

Для суб’єктів малого підприємництва та представництв інозем­них суб’єктів встановлена скорочена за показниками фінансова звітність, їх звіт складається з Балансу (форма № 1—М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2—М).

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними Положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею та оцінка статі може бути достовірно визначена.

За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні. Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року, до моменту ліквідації.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку року у складі двох форм — Балансу і Звіту про фінансові результати. Звітність підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду.

Підприємства, що мають в своєму складі виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, крім фінансової звітності про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Форми фінансової звітності (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Держкомстатом України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів державного казначейства України з виконанням бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків і порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.

Складання звітів — завершальний етап облікового процесу, тому до початку складання звітів проводиться значна підготовча робота.

Датою подання фінансової звітності вважається день її фактич­ної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою — дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата. У разі, якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Підприємства зобов’язані подавати фінансову звітність: органам, до сфери управління яких вони належать; власникам (засновникам), відповідно до установчих документів; трудовим колективам на їх вимогу; органам виконавчої влади та іншим користувачам, відповід­но до законодавства.

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансової звітності може бути поділений на кілька етапів (рис. 15.4).

Рис. 15.4. Основні етапи підготовки фінансової звітності

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звітності. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 2 «Баланс».

В П(с)БО 2 використовуються такі терміни: активи, власний капітал, довгострокові зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’я­зання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні активи, оборотні активи, операційний цикл.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб’єк­та господарювання, наскільки є надійно і ефективно вкладати у нього інвестиції, придбавати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів: вступний, періодичний, річний, об’єднувальний, розподільчий, санований, ліквідаційний, зведений, консолідований.

Вступний баланс складають на початку діяльності підприємст­ва. Він відображає активи і пасиви, які сформовані його засновниками на дату створення суб’єкта господарювання.

Періодичний баланс складається протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал).

Річний баланс відображає фінансовий стан підприємства на кінець звітного року.

Об’єднувальний баланс складається у разі злиття кількох підприємств в єдине об’єднання на правах юридичної особи.

Розподільний баланс складається в разі реструктуризації великих підприємств, поділу їх на декілька менших за обсягом підприємств з правами юридичної особи.

Санований баланс найчастіше складається у тих випадках, коли підприємству загрожує банкрутство. Його складають із залученням незалежного аудитора ще до закінчення звітного періоду з метою показати реальний фінансовий стан підприємства.

Ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації підприємства.

Зведений баланс складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс.

Консолідований баланс передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Необхідно пам’ятати, що згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповід­ними П(С)БО. Зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Структура П(С)БО 3:загальні положення; визначення доходів і витрат; визначення прибутку (збитку) за звітний період; елементи операційних витрат; розрахунок показників прибутковості акцій.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку. Фінансові результати у звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльнос­ті та надзвичайних подій.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибут­ку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Розділ І «Фінансові результати» подає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства.

Розділ ІІ «Елементи операційних витрат» надає інформацію для аналізу структури витрати за економічними елементами.

Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Сфери дії П(С)БО 4 стосується Звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про рух грошових коштів.

У П(С)БО 4 використовуються такі терміни: грошові кошти, група, еквіваленти грошових коштів, негрошові операції, інвестиційна діяльність, операційна діяльність, рух грошових коштів, фінансова діяльність.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах та їх еквівалентах за звітний період.

Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються.

Структура звіту складається із одної таблиці, яка має такі три розділи: рух коштів у результаті операційної діяльності; рух коштів у результаті інвестиційної діяльності; рух коштів у результаті фінансової діяльності.

У світовій практиці звіт про рух грошових коштів складається за двома методами: прямий, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати; непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який полягає у визначенні суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності послідовним коригуванням показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у Звіті про фінансові результати.

Рух грошових коштів у разі інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу Балансу «Необорот­ні активи» та статті «Поточні фінансові інвестиції».

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях Балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов’язаних з фінансовою діяльністю у розділах Балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов’язання» і «Поточні зобов’язання» (статті «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобо­в’язаннями», «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками»).

Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів: збір і підготовка необхідної інформації; визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності; визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності; визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності; визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації: Баланс; Звіт про фінансові результати; примітки; Головна книга; аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського обліку.

Зміст і форма Звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Сфера дії цього Положення (стандарту) стосується підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про власний капітал.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інфор­мації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльною аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.

У статтях «Залишок на початок року» та «Залишок на кінець року» показують суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду.

У статтях «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок» та «Інші зміни» відображаються суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У статті «Скоригований залишок» показується залишок власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань.

У статтях розділу «Переоцінка активів» наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

У статті «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» показуєть­ся сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати.

У статтях розділу «Розподіл прибутку» наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, ре­зервного капіталу тощо.

У статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

У статтях розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про змен­шення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

У статтях розділу «Інші зміни в капіталі» наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невід­шкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни. У статті «Разом змін у капіталі» наводиться підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума скоригованого залишку власного капіталу на початок року та всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, вико­ристання чистого прибутку, вилучення капіталу та інших змін.

Дані в графах 3—11 наводяться зі знаком «+» або «–», що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елемен­та власного капіталу.

Алгебраїчна сума, що відображає початковий залишок (сальдо) з урахуванням змін за кожним видом власного капіталу повин­на дорівнювати залишку на кінець періоду (сальдо), що відображено в Балансі.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації: Баланс; Звіт про фінансові результати; установчі документи; аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського обліку.

За принципом повного висвітлення фінансова звітність повин­на містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.ХІ.2000 р. № 302 «Про примітки до річної фінансової звітності» затверджена типова форма фінансової звітності 5 «Примітки до річної фінансової звітності»

Примітки до річної фінансової звітності складаються з десяти розділів

Фінансову звітність суб’єкти малого підприємництва складають відповідно до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Звітність (річна і квартальна) складається з двох форм:

Баланс (ф. № 1—М);

Звіт про фінансові результати (ф. № 2—М).

Обидві форми значно скорочені порівняно з формами фінансової звітності, які здають підприємства, що не підпадають під визначення суб’єктів малого підприємництва. Скорочення здійснено шляхом об’єднання кількох статей в одну, при цьому коди рядків збережені

Рис. 15.5.Структура приміток до річної фінансової звітності

* Додаток № 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».

* Визначається як добуток залишку заборгованості орендаря на попередню дату платежу та орендної ставки відсотка за період (24 % : 2 = 12 %).

** Визначається як різниця між сумою орендного платежу та фінансового доходу.

*** Визначається з урахуванням залишку заборгованості орендаря (40000 – 35).