ТАКТИКА ОСВІДУВАННЯ

Одним із способів збирання й перевірки доказів є освідування особи (ст. 241 КПК України). У ході його проведення можуть бути виявлені різноманітні сліди злочину, зокрема, плями крові, сперми, слини та інших виділень людського організму, залишки пально-мастильних матеріалів чи спеціальних фарбників, наркотичних або отруйних речовин, волосся, текстильні волокна, залишки ґрунту тощо, виявлення яких, може мати вирішальне значення у кримінальній справі.

Освідування особи – це самостійна слідча (розшукова) дія, яка полягає в огляді тіла живої людини (підозрюваного, свідка чи потерпілого) з метою виявлення і фіксації наявності або відсутності особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, стану сп’яніння і його ступеня, інших ознак та властивостей, що мають значення для кримінального провадження, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування порушує право на недоторканість та особисту свободу громадян, пов’язане з можливістю розголошення інтимних обставин їх життя. Зважаючи на це, законодавець виділив освідування у самостійну слідчу (розшукову) дію і визначив спеціальні правила його проведення (ст. 241).

Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв’язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров’я.

Про результати освідування складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному освідуванні складають акт, а коли освідування проводить лікар, він видає довідку.

Присутність понятих при освідуванні КПК України не передбачена.

Фактичною підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення яких має значення для встановлення істини у справі. Юридичною – постанова прокурора.

Освідування можна поділити на два види (за суб’єктом проведення):

v слідче (проводиться слідчим для виявлення слідів злочину та особливих прикмет на тілі людини, коли не потрібно спеціальних знань);

v судово-медичне (проводиться судово-медичним експертом або лікарем, коли необхідні спеціальні знання у галузі медицини для локалізації тілесних ушкоджень тощо).

Головним завданням освідування є встановлення наявності чи відсутності слідів злочину або особливих прикмет на тілі живої людини з метою з’ясування обставин учиненого злочину та розшуку злочинців, що переховується від слідства та суду.

Приклад: Так, у м. Дніпропетровську біля нічного клубу “Балатоніус” ударом ножа у живіт було вбито таксиста І. При проведенні огляду місця події на дверцятах автомашини, біля якої був учинений злочин, було виявлено сліди крові, що залишені, як з’ясувалося пізніше, закривавленою рукою злочинця. Під час проведення оперативно-розшукових заходів було затримано підозрюваного Ф., якого освідували відразу ж після затримання. Оскільки руки Ф., були старанно вимиті, то слідчий вилучив у нього відкладення речовин із піднігтьового ложе. При проведенні експертизи було встановлено, що у вмісті, взятому з піднігтьового ложе, була виявлена кров, яка співпадала з групою крові убитого І.

До об’єктів освідування можна віднести:

Ø підозрюваного, на тілі якого можуть бути особливі прикмети (наприклад, татуювання, родимки, родимі плями, рубці, шрами), сліди боротьби, залишені потерпілим, поранення та інші ознаки;

Ø потерпілого, на тілі якого можуть бути різноманітні поранення, тілесні ушкодження і сліди злочину – крові, сперми та інших виділень людини;

Ø свідка, на тілі якого можуть бути сліди, які мають відношення до злочинної події.

У тих випадках, коли вище перелічені особи відмовляються від освідування, дана слідча (розшукова) дія проводиться у примусовому порядку.

Якщо під час проведення освідування у слідчого виникає необхідність оглянути одяг чи інші речі особи, то проводиться огляд речей і документів (ст. 237 КПК) зі складанням окремого протоколу.

Підготовка до освідування включає у себе проведення такої низки організаційно-підготовчих заходів:

прийняття слідчим рішення про проведення даної слідчої (розшукової) дії;

визначення кола питань, які підлягають з’ясуванню під час освідування;

підбір учасників;

обрання часу та місця проведення освідування

підготовка науково-технічних засобів фіксації ходу та результатів освідування;

визначення тактики проведення слідчої (розшукової) дії;

проведення інструктажу серед усіх учасників освідування;

складання плану.

Визначення учасників слідчої (розшукової) дії, вибір місця та технічних засобів мають свою специфіку. Так, при розслідуванні злочинів, пов’язаних із незаконними обігом наркотиків, освідування доцільно проводити за участю судового медика. Оскільки йому може знадобитися медичне обладнання, зрозуміло що найкращим місцем для проведення цієї слідчої (розшукової) дії буде медичний заклад;

Під час проведення даної слідчої (розшукової) дії слідчий повинен обирати найбільш раціональну послідовність виконання дій по освідуванню. У залежності від виду учиненого злочину, характеру розшукуваних об’єктів чи особливих прикмет, а також фактичних даних, отриманих під час проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, освідування може проводиться суцільним або вибірковим методом.

Виявлені під час освідування сліди, повинні бути детально описані у протоколі (зокрема, кількість, форма, розмір, колір, частина тіла на якій виявлено тощо), зафіксовані за допомогою фотозйомки або відеозапису чи складання схем, малюнків та по можливості вилучені й приєднані до матеріалів кримінального провадження.

ВИСНОВКИ З П’ЯТОГО ПИТАННЯ:

Освідування особи – це самостійна слідча (розшукова) дія, яка полягає в огляді тіла живої людини (підозрюваного, свідка чи потерпілого) з метою виявлення і фіксації наявності або відсутності особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, стану сп’яніння і його ступеня, інших ознак та властивостей, що мають значення для кримінального провадження, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Фактичною підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення яких має значення для встановлення істини у справі. Юридичною – постанова прокурора.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що досягнення мети огляду можливе за умови своєчасного його проведення, використання різноманітних тактичних прийомів та методів. Для визначення послідовності проведення огляду необхідно враховувати слідчу ситуацію, що склалася, і використовувати наявну інформацію про учинений злочин, визначаючи найбільш ймовірні місця знаходження слідів злочину та інших речових доказів.

Огляд можна вважати позитивним, якщо досягнута кінцева мета даної слідчої (розшукової) дії – виявлені сліди злочину, є достатня інформація для висунення загальних і окремих слідчих версій, отримані достатні відомості для організації розшуку й затримання злочинців та викраденого майна, встановлення потерпілих, свідків тощо.

Останнім часом розслідування злочинів, як правило, супроводжується формуванням несприятливих ситуацій, які суттєво перешкоджають швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочинів, а також викриттю усіх винних у їх вчиненні та притягненню їх до кримінальної відповідальності. До таких ситуацій можна віднести наявність незначного обсягу інформації про подію злочину, відсутність слідів злочину, нечисленність свідків, відмова потерпілих від попередніх показань, негативний вплив та тиск на учасників кримінального провадження з боку злочинців, активна протидія розслідуванню та ін. Вказане вимагає від працівників слідчих та оперативних підрозділів вчасного вжиття необхідних, адекватних та оригінальних організаційно-тактичних заходів, а також обрання найбільш ефективної тактики провадження досудового розслідування в цілому.

Тактика діяльності слідчого – це вміння переграти суперника, який опирається досягненню мети досудового розслідування. З урахуванням цього необхідно чітко розмежувати практичні аспекти організації і тактики проведення слідчих (розшукових) дій через те, що перші – це, насамперед, правила виконання роботи, які не складні для засвоєння й оволодіння, а тактика – це те, що вимагає творчого підходу до оцінки специфічної слідчої ситуації, здібності підібрати відповідні прийоми і засоби її вирішення (нерідко в умовах тактичного ризику) і швидко скорегувати їх у випадку застосування неправильних прийомів, а також уміння розгадати та нейтралізувати тактичні ходи противника. Отже, ефективність проведення досудового розслідування прямо пропорційна якості професійної підготовки і практичного досвіду працівників правоохоронних органів.