Епоха Середньовіччя

Релігійно християнська мораль стала пануючою. Основою морального життя – десять заповідей Старого заповіту та Нагірної проповіді Ісуса Христа. Пріоритет релігії та церкви. Світська мораль – ієрархічна дробина. В її рамках, склалася лицарська мораль та придворний етикет.

Кодекс лицарської честі. Шляхетність – головна чеснота лицаря. Найважливіша складова кодексу – ставлення до Ворога та Жінки, повага суперника, мужність у бою, ні за яких умов не проявити себе боягузом. “Куртуазна любов” – служіння Прекрасній Дамі, що робило виклик церковному аскетизму.

Наріжним каменем Кодексу лицарської честі була сама Честь – поняття, яке як би уособлює весь моральний кодекс, який проголошував, що душа лицаря належить Богу, життя – Королю, серце – Прекрасній Дамі, але честь свою він не віддасть нікому.

Епоха Відродження (XIV - XVI ст.)

Головним принципом був не прояв любові до Бога, а любов до людини – гуманізм, який проявлявся в орієнтації на самостійність і свободу людської особистості. Замість аскетизму – життєлюбність, свобода поведінки, індивідуальність кожної особистості.

Реформація (XVI ст.)

Реформація (ХVI ст.) – внесла корективи у зв’язку із становленням протестантської ідеології М. Лютера та Ж. Кальвіна – спасіння людей у їх власних руках. Поштовх набув принцип індивідуалізму “Кожен сам за себе, один Бог за всіх”. Вимоги пуританської моралі – спокутувати людську гріховність наполегливою працею та праведністю.

Новий час (ХVII – перша половина ХІХ ст.)

У якості позитивних моральних орієнтирів виділяються протестантські цінності громадянського суспільства: праця, ощадливість, скромність, чесність, витримка. Ідеал – енергійна, діяльність людини, яка здатна власними зусиллями досягти багатства та становища у суспільстві.

Новітній час

Культ індивідуалізму, як позитивна риса – впевненість у власних силах. Критерієм моральності стає успіх, а головним життєвим принципом – прагматизм. “Успіх і невдача – суть первинні категорії життя”.

Мораль ХХ ст.

Розподіл людей за расовими, класовими ознаками (фашизм, комунізм), фізична і моральна страта мільйонів людей породили страх, підозрілість, озлоблення у стосунках між людьми. Страх перед ядерною та іншими видами масової зброї, тероризм призводять до усвідомлення абсурдності людського існування. Швидка зміна моральних орієнтирів призводить до моральної кризи суспільства.

Тенденції:

1. Демократизація;

2. Плюралізм;

3. Персоніфікація

4. Громадянськість;

5. Гуманізація;

6. Екологізація

7. Нові моральні цінності

Контрольні питання до заняття:

1. Сформулюйте причини виникнення моралі.

2. Чим характерний гуманізм?

3. Характеристика етичної і моральної діяльності.

4. Охарактеризуйте моральні принципи.

5. Чи існувала мораль в первісно-родовому суспільстві?

6. Що таке «моральний ідеал»?

7. Охарактеризуйте категорії етики.

8. Теорії походження моралі.

9. Поняття про «добро і зло».

10. Дайте характеристику морально-позитивних і – негативних якостей людей в суспільстві.

11. Зіставте основні принципи моралі в архаїчний період і античну епоху.

12. Зіставте основні принципи моралі в період Середньовіччя і епоху Відродження.

13. Зіставте основні принципи моралі в епоху Реформації і XVII- XVIII ст.

14. Представте основні принципи моралі в Новітній час.

15. «Зло має ланцюгову реакцію». Обґрунтуйте відповідь.

Теми рефератів:

1. Етика представників сучасної філософії.

2. Гуманізм як ідея моральності. Етика і ненасильство.

3. Характеристика основних принципів і категорій етики.

4. Теорії походження моралі. Золоте правило моральності.

Література:

1. Гусейнов А.А., Апресян. Этика. - М.. 2000.

2. Гусейнов А.А. Золотое правило нравственности. - М.. 1989.

3. Ильин И.А. О сопротивлении злу силою. - М..1993.

4. Кондрашов В.А., Чичина Е.А. Этика. Эстетика. – Ростов-на-Дону, 2000.

5. Этика и эстетика: Учебное пособие для самостоятельного изучения дисциплины / Сост., Пальм Н.Д., Гетало Т.Е., Тарасенко И.В. и др. – Х., 2004.

План заняття по темі : Проблеми функціонування моралі як цілісної системи.

1. Моральна свідомість і її форми

2. Історичний характер моралі

3. Мораль і політика, мораль і право, мораль і релігія. Моральний аспект правового примусу

4. Моральні колізії та тенденції розвитку моралі на початку ХХІ ст.

Моральна оцінка, її мета, природа і особливості. Поняття Платона і Аристотеля про мораль. Мораль і християнська чеснота.

Суб'єкт і об'єкт моральної оцінки, характер і форма їх виразу. Форми і модифікація моральної оцінки, самооцінка. Мораль в епоху науково-технічної революції.

Етичний вчинок і його оцінка. Визначення вчинку як мотиву, наміру і мети дії: мотив - бажання, мотив - стимул.

Характеристика моралі суспільства в процесі його формування. Специфічність моралі і імператив.

Тези лекції

Будь-яка наука, будь-яке вчення – мають свій понятійний апарат, своєрідну “мову”, без якої не можливо виразити їх основні ідеї. Поняття (найбільш загальні з них вихідні, називають категоріями) відіграють важливу роль у пізнанні, духовному освоєнні навколишнього світу. Вони, з одного боку, є інструментом пізнання, а з іншого – ступенями пізнання, адже в їх змісті акумулюються, закріплюється вже досягнуті знання.

Свої поняття має і моральна свідомість: добро і зло, совість, честь, гідність, обов’язок та ін. Через те, що моральна свідомість має складну структуру, використовуються ці поняття на різноманітних її “поверхом” з визначеними відтінками. Так наприклад, повсякденна моральна свідомість такі поняття, як добро і зло, справедливість та ін., трактує з визначеною дозою конкретності, яка пов’язана з інтересами різних груп. Різноманітними є розуміння явищ морального життя в індивідуальній моральній свідомості. Найбільш чітка, глибоко формуються поняття моральної свідомості – етикою (моральною філософією), яка є як ми вже відзначили, теоретичним стрижнем моралі.

Специфіка понять моральної свідомості постає, перш за все у тому, що вони по - своєму виражають моральне життя суспільства і особистості. Крім того, ці поняття використовуються для оцінки самих різноманітних вчинків.

Мораль, як цілісна система характеризується такими ознаками:

1. гуманізмом (людина – найвища цінність),

2. існуванням ідеалів, вищої мети діяльності,

3. вибірковістю у виборі засобів досягнення мети,

4. нормативною регуляцією відносин між людьми,

5. добровільним вибором людьми орієнтації на добро.

Становлення понять моральної свідомості почалося ще у давні часи. Вже перші етики (Платон, Аристотель, Епікур) піддали поглибленому аналізу багато важливих понять моралі (справедливість, благо, різноманітні доброчесності). Одночасно розпочалося намагання проведення класифікації різноманітних понять, виділення серед них найбільш важливих. Здійснювались спроби виокремити базове і на його основі по – своєму побудувати систему понять.

Мораль – звернена до проблем відносин людини і світа, відносин індивіда з ближніми й віддаленими. Тому основоположні поняття (категорії) моральної свідомості не зазнають суттєвих змін. Їх зміст, як і їх кількість відносно стабільні – вони ще з часів античності. Можуть зазнавати змін ті моральні якості, і ті поняття, які напряму пов’язані з подобами, конкретними умовами життя.

Під впливом НТР, стримують особливу актуальність, друге дихання, ті проблеми, які були відомі у минулому, але не мали через різні причини масового злободенного значення, а іноді просто замовчувалися під впливом релігійного догматизму.

Наприклад обговорення проблем припустимості застосування смертної кари, абортів та ін. Та питання, що постають перед вченими за їх відповідальність за свої відкриття. Під впливом НТР виникають такі поняття, як моральна інформація, керування процесом морального виховання.

Моральний обов’язок – це перетворення вимог суспільної моралі у особистий імператив конкретної особи і добровільне його виконання.

Обов’язок – це моральний обов’язок людини, що виконується нею під впливом не тільки зовнішніх вимог, але й внутрішніх моральних спонукань.

Совість – це здатність до активної самосвідомості, самооцінки особистого ставлення до навколишнього, до моральних норм, що діють у суспільстві, функція внутрішнього регулятора.

Честь – зовнішнє суспільне визнання вчинків людини її заслуг, що виявляються у шануванні, авторитеті, славі.

Гідність – внутрішня впевненість у власній цінності, почуття самоповаги.

Шляхетність – моральна велич людської особистості (благородство).

Щастя – ступінь задоволення людини результатами своєї життєдіяльності. Супроводжується почуттям глибокого морального задоволення, переживання повноти буття, не буває абсолютним і вічним. Існує тільки у взаємному спілкуванні, у взаємодії людей. Супроводжується боротьбою – подоланням тих чи інших обставин. Абсолютне щастя неможливе.

Любов – це морально-етичне почуття, що виражається у некорисливому і самозабуттєвому прагненні до свого об’єкта, у потребі і готовності до самовіддачі.

Ерос – захоплена піднесена захопленість, тілесна і духовна пристрасть, буйний потяг до володіння коханою людиною.

Філіа – любов-дружба, більш духовне і спокійне почуття.

Агапе – альтруїстична, духовна любов, повна самопожертви і самозречення

Сторге– любов-ніжність, сімейна любов, повна м’якої уваги до коханого.

Мораль сформувалась в ході:

- виокремлення людини зі світу тварин;

- утворення соціальних спільнот;

- виникнення суспільних відносин.

Моральні стосунки у суспільстві почали формуватися в процесі соціального розташування суспільства:

- розподілу, спеціалізації праці, підвищення її продуктивності;

- майнового розташування громади.

Моральна колізія – рубіжність між тим що проголошується і тим що існує в реальному житті (подвійна мораль, конформізм).