Сильнi дiєслова. Ряди аблауту

Групу сильних дiєслiв становили в переважнiй бiльшостi дiєслова, спiльнi для всiх германських мов i походженням, i лексичним значенням.

Сильні дієслова утворюють претерит за допомогою зміни кореневого голосного. Уже в епоху давньогерманських пам'яток утворення минулого часу за допомогою аблаута не було живою граматичною категорією, здатною до новоутворень. Залежно від нескладових елементів після кореневого голосного в чотирьох основних формах виділяють сім рядів дієслівного аблаута, і, відповідно сім класів сильних дієслів.

Порівняно з системою чергування голосних в готських сильних дієсловах систему дієслівного аблаута в інших давньогерманських мовах затемнено і ускладнено різного роду фонетичними змінами.

У найбільш прозорій формі, не затемненій пізнішими фонетичними змінами, чергування за аблаутом збереглися в готській мові. Внаслідок цього, як припускають, вони найточніше відібражають загальногерманську систему. Видiлялися 7 рядiв аблауту i вiдповiдно до них 7 класiв сильних дiєслiв. Кожна з германських мов розвинула свої варiанти спiльно-германського аблауту як наслiдок властивих саме їй фонологiчних явищ i процесiв.

Першi п’ять класiв сильних дiєслiв були побудованнi на чергуваннi ĕ/i - ă - нуль. Кожний клас має свiй показник - голосний або приголосний, який iде за голосним чергування: в I класi - голосний “i”, в II - “u”, в III - сонорний+шумний, або подвiйний сонорний, в IV - сонорний, у V - шумний). Чергування а - ō було вiдзнакою VI класу.

Сонорнi r, l, m, n втратили в германських мовах складотворчу функцiю, у нульовому ступенi перед ними з’явився голосний “u”.

B IV i V класах в основi претериту множини з’являється ē. Вважають, що довгий ступінь ē в третій формі сходить до довгого ступіня і.є. перфекта. Порівняйте лат. sēdi «я сидів» (теп. час sedeō), lēgi "літав" (теп.час legō)

Огласовка Дієприкметника II допускає різні тлумачення:

a) u у 4-му класі розглядається як голосний, який розвинувся під впливом сонорного (порівняйте 3 клас), а ĕ (гот. i) в V класі як голосний, обумовлений аналогічним впливом основи інфінітива теперішнього часу.

b) Але походження uв 4 класі і ĕ в V класі можна пояснити як відбиток (отражение)в германськом і є. надкраткого редукованого голосного ь [ə] «шва секундум», який, як вважають, перед сонорними давав u(4 клас), а перед шумними і (5 клас).

VII клас сильних дiєслiв об’єднував коренi рiзної структури. У готськiй мовi при утвореннi претериту використовувалася редуплiкацiя, з аблаутом або без аблауту. Редуплiкацiя була неповною: подвоювався лише перший приголосний кореня, до якого додавався голосний ai [ε] slepan “спати” - претерит однини saislep (без аблауту), letan “дозволяти, пускати” - претерит однини lailot (з аблаутом). Сполучення sk, st не розривались: skaidan “розлучати” - претерит однини skaiskaiþ. Якщо слово починалось з голосного, то в претеритi додавався лише “ai”: aukar “збiльшуватись” - претерит aiauk.

В iнших германських мовах iснували рiзноманiтнi моделi утворення претериту.

Слабка дiєвiдмiна

Ця дiєвiдмiна є специфiчною рисою граматичної будови германських мов. Уже в епоху перших писемних пам’яток цей тип дiєвiдмiни охоплював значну бiльшiсть дiєслiв i був продуктивним на вiдмiну вiд сильної дiєвiдмiни. Число слабких дiєслiв в усiх германських мовах постiйно зростало. Слабкі дiєслова були, в основному, вторинними утвореннями, похiдними вiд iменних i дiєслiвних основ. Порiвняйте: гот. fisks “риба” - fiskōn “ловити рибу”, sitan “сидiти” - satjan “посадити”.

Слабка дiєвiдмiна характеризувалася утворенням претериту i дiєприкметника II за допомогою дентального суфiкса, що мав фонетичнi варiанти в рiзних мовах i типах дiєслiв - d,- t, -þ.

Слабкi дiєслова поділяються на класи за характером суфiкса основи презенсу. У готській мовi було чотири класи слабких дiєслiв, у рештi германських мов - по три. Парадигматичний ряд слабких дiєслiв складався з трьох основних форм - iнфiнiтиву, претериту та дiєприкметника II.

I клас - основа на -ja-:

II клас - основа на - ō -

II клас був продуктивним i притягав до себе новоутворенi та запозиченi з iнших мов дiєслова.

III клас - основа на -ai- . Цей суфiкс виступав лише в готськiй мовi i то тiльки в претеритi та дiєприкметнику II, в основi ж презенсу було чергування a-ai. В iнших германських мовах суфiкс випадав або виступав як -е-:

Цей клас був нечисленним.

IV клас як морфологiчний тип видiляється тiльки в готськiй мовi. Це була група неперехiдних дiєслiв зi значенням початку дiї або стану. Наприклад: gawaknan “прокидатися”, gaskaidnan “роздiлитися”. Вони характеризувалися основотворчим суфiксом -n- ( -na- ) у презенсi та суфiксом -nō- в претеритi:

fullnan “наповнитися” - fullnōda