Матеріальні потоки як основний об’єкт логістичного управління
Наприкінці 60-х років XX сторіччя в США було сформоване поняття "матеріальний потік", яке стало базовим поняттям логістики.
Матеріальний потік – сукупність матеріальних елементів (вантажів, матеріальних ресурсів, об’єктів незавершеного виробництва, готових виробів, товарів), які переміщуються між виробниками, посередницькими організаціями та споживачами, а також між постачальними, виробничими та збутовими підрозділами підприємств за одиницю часу.
Таким чином, поняття "матеріальний потік" пов’язується з рухом виробничо-речових елементів, які проходять через фази постачання, виробництва та збуту (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 - Напрями, функції, інтегруючі ознаки організації матеріального потоку на рівні підприємства
| Основні напрями | Основні функції | Інтегруючі ознаки |
| Матеріаль-но-технічне постачання | Планування, органі-зація та реалізація гос-подарських зв’язків. Постачання та скла-дування матеріальних ресурсів. | Зменшення витрат при переміщенні засобів виробництва. Доставка засобів виробництва в узгод-жені строки і в узгод-женому асортименті. Збереження матері-альних ресурсів та їх підготовка до споживання. |
Продовження таблицы 1.1
| Організація виробництва | Планування внут-рішньогалузевих і внутрішньозаводських поставок. Оперативне регулю-вання поставок. Складування деталей, напівфабрикатів. | Своєчасне постачання продукції до місця споживання. Економія праці та коштів на навантажу-вально-розвантажу-вальних операціях. |
| Збут продукції | Вивчення попиту та формування портфелю замовлень. Планування та здій-снення поставок гото-вої продукції. Складування та відвантаження готової продукції. | Зменшення витрат споживачів на транс-портування продукції. Своєчасне постачання продукції. Забезпечення збере-ження продукції. Економія витрат праці при збереженні та від-вантаженні продукції. |
Управління матеріальними потоками передбачає розвиток так званого координаційного управління, що проводиться на основі створення комплексних програм, постійно діючих або тимчасових координаційних органів тощо.
Управління матеріальним потоком – планувально-регулюючі форми та методи організації руху засобів виробництва, праці робітників, використання транспортних засобів, тари при переміщенні та зберіганні продукції.
Для вивчення та управління матеріалопотоками формують економетричні моделі, що характеризують вплив різних факторів на їх величину.
Припустимо, що величина попиту (матеріалопотік) Qd залежить від тарифу за перевезення продукції Рв та сукупного доходу споживача Y. Цю залежність виразимо рівнянням попиту
Qd = D (Рв ; Y). (1.1)
Припустимо також, що матеріалопотік залежить від тарифу на перевезення Рв і ціни на паливно-мастильні матеріали (ПММ) - Pf. Цю залежність виразимо за допомогою рівняння пропозиції:
Qs = S (Рв ; Pf). (1.2)
І, нарешті, припустимо, що перевезення здійснюється так, щоби забезпечувалась рівновага попиту і пропозиції:
Qd = Qs. (1.3)
Ці три рівняння і складають модель матеріалопотоку.
Модель матеріалопотоку можна проілюструвати діаграмою попиту і пропозиції (рис. 1.1), де: S - пропозиція, Q – обсяг матеріалопотоку, D - попит.
Крива попиту показує співвідношення між тарифом на перевезення при постійному рівні сукупного доходу споживача і матеріалопотоком.
Оптимальний обсяг матеріалопотоку визначається у точці А перетину двох кривих (попиту і пропозиції). В цій точці встановлюється рівноважна ціна (тариф) на перевезення продукції та оптимальний матеріалопотік, що відповідає попиту за цією ціною (тарифи). Однак при зростанні сукупного доходу споживачів збільшується попит на матеріалопотік, тобто зміна однієї екзогенної змінної (сукупного доходу Y) впливає на обидві ендогенні змінні: тариф на перевезення і матеріалопотік (рис.1.2):
  |
На рис. 1.2 ми бачимо, що збільшується як матеріалопотік, так і тариф на перевезення продукції.
Аналогічно, при підвищенні ціни ПММ пропозиція на перевезення продукції (матеріалопотік) S зменшується, а ціна за перевезення продукції (матеріалопотік) збільшується (рис. 1.3).
  | |||
|
Таким чином, економетрична модель та графіки попиту і пропозиції наочно демонструють, як зміна сукупного доходу або ціни на ПММ впливають на величину матеріалопотоку.
Однак існують й інші фактори, що можуть вплинути на величину матеріалопотоку. Їх називають неціновими детермінантами. До нецінових детермінант ринкового попиту відносять: 1) смаки або уподобання споживачів; 2) чисельність споживачів на ринку; 3) грошові доходи споживачів тощо. До нецінових детермінант пропозиції відносять: 1) ціни на ресурси; 2) технологію виробництва; 3) податки та дотації; 4) чисельність продавців на ринку і т. ін.
Дата добавления: 2016-02-04; просмотров: 594;