УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ

1. Доба,що тривала від 40-х рр. XIV ст. до 40 рр. XVII ст. - це триста років, оповитих серпанком забуття, сповнених таємниць, навколо якої не вщухають дискусії . А XIV ст. через брак історичних джерел реконструювати досить важко .

В XIV ст. в період політико-економічного і культурного занепаду українських земель почали підноситися їх сусіди - Литва, Польща та Московія, які прагнуть їх захопити. Через роздробленість та ослабленість монголо-татарським пануванням українських земель, вони стають легкою здобиччю агресивних сусідів .

Входження до складу Литовської держави.Велике князівство Литовське (ВКЛ) виникло в XIII ст. між Віслою та Західною Двіною. Об'єднав литовські племена князь Міндовг. При князях Гедеміні і Ольгерді литовці розповсюдили свою владу на Білорусію та українські землі - Волинь, Полісся, Поділля, Чернігівщину, Подніпров'я, а в 1362 р. захопили Київ. В період цього наступу Литва зіткнулася з Золотою Ордою (1362 - битва на Синіх Водах, 1399 - битва на р. Ворскла) та німецькими рицарями (1410 р. - Грюнвальдська битва) . Внаслідок перемог Литовська держава розширила свої володіння до Чорного моря, в її складі опинилася більшість українських земель

Два століття перебування у складі Литовсько-Руської держави мали позитивне значення для людності України. Бо хоч національно-політичне життя й не могло розгорнутися у всій повності , ВКЛ все була більше прийнятною ніж Золотоординське іго. Фактична влада на українських землях належала українській знаті , вона мала значний вплив на політику Литви. Литовський статут, збірник законів держави, базувався на законах Київської Русі. Руська мова (українська і білоруська ) стала офіційною мовою уряду , на ній велося все діловодство і судочинство, ("старого ми не змінюємо , а нового не проваджуємо"). Грушевський стверджував , що ВКЛ зберегло традиції Київської Русі більшою мірою , ніж Московія.

Експансія Польщі на Україну.З XIV ст. на українські землі почали просуватися польські завойовники. В 1349 р. вони захопили Галичину і Волинь під керівництвом короля Казимира. В своєму просуванні на українські землі поляки зіткнулися з литовцями, але боротьба останніх була невдалою і Галичина разом з Холмщиною та частиною Волині залишилася під владою Польщі . Поляки почали широку колонізацію українських земель, а українці зазнавали всіляких утисків: соціального, національного, релігійного. Особливо ці процеси посилюються після підписання уній.

Перша Кревська Уніябула укладнена між Литвою та Польшою в 1385 р. (м.Крево), як шлюбний союз між польською королевою Ядвігою та литовським князем Ягайлом. Ягайло ставав польським королем, обіцяючи навернути литовців до католицизму (значна частина їх була православною), Литва зберігала свою автономію. Наслідки її для українців були не зовсім втішними. Православні бояри втрачали свої привілеї, а католики отримували ще більші права.

Люблінська унія 1569 р. (м. Люблін).В 1569 р. проголошувала об'єднання Польщі і Литви в єдину державу - Річ Посполиту. Згідно її умов білоруські землі залишалися під владою автономного князівства, а українські відійшли до Польщі. На українських землях були створені воєводства. Посилився національний гніт. Створювалися величезні магнатські латифундії. Магнати і шляхта визискували селян (в 1588р.остаточне закріпачення). Полонізується українська знать, втрачаючи мову, віру, традиції. Але позитивним було те, що майже всі українські землі опинились в межах однієї держави.

В кінці ХIVст. від політики колонізації українських земель Польща переходить до денаціоналізації і полонізації населення. В установах панувала тільки польрька мова. Українські звичаї, прихильники православної віри переслідувалися, проводилось насильницьке насадження католицизму.

Цьому особливо сприяла Брестська унія 1596 р. (м. Брест).Причинами її підписання було прагнення Ватикану підкорити собі православну церкву і створення умов для повного переходу православних до католицтва, а також бажання деяких православних священників урівнятися в правах з католиками, які мали привілеї, та обмежити вплив Москви і братств.

Зміст Унії - українська церква визнавала основні догмати католицької церкви і переходила під владу Ватикану, визнавши зверхність папи Римського. Богослужіння залишалося на слов’янській мові і зберігалася православна обрядовість. Не дивлячись на високу ідаю об'єднання всього християнства, унія мала негативні наслідки для українців. Вона означала перехід до католицтва; фактичну заборону православної церкви, у якої почали відбирати церкви та собори, передаючи їх уніатам; переслідування православних; розкол української церкви і жорстока боротьба між двома сторонами; розділ українців на 2 конфесії, поклав початок відмінностям, які пізніше розвинулися між західними та східними українцями. Проти унії рішаюче виступили народні маси та частина української знаті, братства. Ця боротьба стала частиною національно-визвольного руху українського народу проти Польщі.