ІІ Препарати для створення штучного пасивного імунітету
Сироваткові препарати – специфічні імунні сироватки, що містять антитіла (імуноглобуліни) до певних видів мікроорганізмів. Введення сироваток створює пасивний імунітет.
Розрізняють сироватки:
1 антитоксичні – отримують шляхом імунізації тварин антитоксином чи токсином;
2 антимікробні – отримують шляхом неодноразової імунізації тварин бактеріями, ендотоксинами.
Антитоксичні сироватки більш ефективні. Їх використовують для лікування дифтерії, ботулізму, скарлатини, правця, газової гангрени та хвороб, викликаних стафілококами. Антимікробні сироватки застосовують рідко.
За походженням сироватки можуть бути гомологічні (вироблені з крові людей) та гетерологічні (виготовлені із крові тварин).
Сироватки вводять глибоко підшкірно, внутрішньом’язово у зовнішню поверхню стегна або у сідницю, внутрішньовенно.
Їх використовують з різною метою:
- терапевтичною - введення до організму готових антитіл для знешкодження дії екзотоксинів мікробів, таких як збудники правця, ботулізму, дифтерії;
- профілактичною - для швидкого створення несприйнятливості людини, що мала контакт з хворою людиною – екстрена пасивна профілактика;
- діагностичною - визначення антигенного складу мікроорганізму за допомогою імунної сироватки, що містить антитіла до відповідного антигену.
Використання сироваток з терапевтичною чи профілактичною метою має назву серотерапія та серопрофілактика відповідно.
Перед введенням сироватку підігрівають до 37 град на водяній бані. При повторному введенні сироваткових препаратів можуть виникати алергійні реакції та навіть анафілактичний шок, що пов’язано з наявністю чужорідних тваринних білків у сироватці. Для запобігання виникненню алергійних реакцій сироватки вводять за методикою Безредка: спочатку вводять 0,1 мл сироватки розведеною 1:100 внутрішньошкірно для визначення чутливості організму людини до чужорідного білка, а при відсутності реакції вводять через 30 хв 0,1 мл нерозведеної сироватки. При відсутності реакції через 30-45 хв вводять усю дозу сироватки за методом зазначеним у інструкції. При позитивній пробі (папула 1 см та більше) сироватку вводять поступово, малими дозами, щоразу збільшуючи дозу (згідно інструкції). Введення сироватки завжди відбувається під наглядом лікаря.
Діагностичні сироватки широко використовуються для визначення антигенного складу збудника за допомогою серологічних реакцій.
Імунні сироватки містять антитіла до різних детермінант антигену, який був використаний для імунізації – це антитіла різних класів (IgM, IgG). Тому імунні сироватки є сумішшю моноклональних антитіл.
Замість нативних сироваток останнім часом виготовляють очищенні імуноглобуліни.
Імуноглобуліни представляють собою білкову фракцію сироватки, вони більш ефективні ніж сироваткові препарати. Гамма-глобулін використовують для профілактики кору, поліомієліту, вірусного гепатиту А, краснухи, паротиту, кашлюка, сказу.
Моноклональні антитіла це антитіла, які утворюються з одного клону В-лімфоцитів, тому належать до одного класу, підкласу і спрямовані проти однієї антигенної детермінанти. ЇХ використовують для ідентифікації антигенів утому числі мікроорганізмів, для лікування злоякісних пухлин, пригнічення Т-лімфоцитів, що здатні відторгнути трансплантат, а також як вакцини.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 4077;