Характеристики відтворення населення

Відтворення населення — це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Основними характеристиками відтворення населення є види руху населення, типи і режими відтворення.

Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення — це результат процесів народження та смерті людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення. Ми бачили (див. табл. 3.1), що в 1992—1998 pp. показники смертності значно перевищували в Україні показники народжуваності, і природне зменшення населення з 1995 р. щорічно сягає 300 тис. осіб і більше.

Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках підходящої роботи.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Особливо звертаємо увагу на економічний рух населення, що пов'язаний із зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний, міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємозалежні та взаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

Традиційний тип відтворення характеризується високою нере-гульованою народжуваністю і високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні (див. табл. 3.1).

Особливості історичного розвитку України сильно вплинули на динаміку чисельності всього населення, і зокрема ресурсів для праці. В XX ст. життя всіх поколінь і практично кожної людини було стривожене і погіршене тяжкими драматичними подіями як перша і друга світова та громадянська війни, індустріалізація, колективізація, голодомори, масові репресії, участь у військових конфліктах (зокрема, в Афганістані), чорнобильська трагедія, глибока криза 90-х pp. В результаті не лише гинули або ставали інвалідами тисячі і навіть мільйони молодих здорових людей, але і різко зменшувалася народжуваність, деформувалася стате во-вікова структура населення. Тому відтворення населення і ресурсів для праці в Україні відбувалося і відбувається не рівномірно, а "хвилеподібно": певні підйоми змінюються глибокими падіннями.

Наглядно ілюструє сучасні проблеми відтворення населення в Україні демографічна діаграма, яка має назву "Статево-вікова піраміда" (рис. 3.2). На ній смужками наліво і направо від осі відображається, скільки в країні є чоловіків і жінок віком 1, 2, 3, 100 років. Статево-вікова піраміда, яка характеризує класичний тип "прогресивної" структури населення, має вигляд трикутника з широкою основою та звуженою вершиною, оскільки така структура означає розширений режим відтворення, тобто більшу чисельність населення молодшого віку порівняно із старшими. Саме такий вигляд мають статево-вікові піраміди населення України, побудовані за переписами 1897 і 1926 pp.

XX ст. внесло разючі зміни у соціально-економічне життя, а, відповідно, і у процеси відтворення населення України. По-перше, відбулася зміна режиму відтворення населення у процесі демографічного переходу, що відобразилося на еволюції вікової структури населення (чисельність молодших поколінь стала зменшуватися). По-друге, глибокі соціальні потрясіння різко порушили "нормальний" процес демографічного розвитку. Як бачимо з рис. 3.2, піраміда відображає масову загибель молодих людей під час другої світової війни (прямі втрати населення: менша, порівняно з сусідніми поколіннями, чисельність людей віком близько 80—85 років), меншу чисельність населення віком близько 55—60 і близько 70 років (непрямі втрати населення за рахунок меншої народжуваності в роки війни, голодомору та репресій 30-х pp.). Менша чисельність населення віком близько ЗО—35 років пояснюється тим, що у менш чисельного покоління людей, народжених в роки війни (нині їм близько 60 років), народилося і менше дітей. Звуження основи піраміди показує критичне зменшення народжуваності в роки кризи 90-х pp.: у 2003 p. 1-річних дівчаток було в Україні менше, ніж 79-річних бабусь, а 1-річних хлопчиків стільки ж, як 72-річних дідусів. Як бачимо з діаграми, на щастя, народжуваність у 2003 році дещо збільшилася порівняно із 2002 роком, однак і при цьому збільшенні громадян України 2003 року народження більш ніж удвічі менше, ніж громадян 1984 або 1961 років народження.

Цікаво розглянути на статево-віковій піраміді й співвідношення населення за статтю. Як бачимо, народжується дівчаток помітно менше, ніж хлопчиків (співвідношення у наймолодшому віці становить 93 до 100). Однак внаслідок вищої смертності серед чоловіків (особливо у працездатному віці) співвідношення жінок і чоловіків зрівнюється приблизно у віці 25—ЗО років. Надалі жінок стає все більше порівняно з чоловіками: співвідношення становить у віці 40 років — 108 до 100; 50 років — 115 до 100; 60 років — 138 до 100; 70 років — 168 до 100; 80 років — 285 до 100; 90 років — 400 до 100.

В аспекті відтворення населення і ресурсів для праці важливий і такий факт: у 2003 р. народилося 387 тис. дітей — на 22 тис. менше, ніж у цьому ж році було прийнято на навчання до вищих навчальних закладів освіти (409 тис). Це ж характерно і для 2000— 2002 років. Це означає що через 15—17 років не вистачатиме не лише нового поповнення економічно активного населення, солдатів строкової служби, але навіть і студентів.

Сказане ще раз засвідчує, до яких проблематичних наслідків для суспільства привела соціально-економічна криза 90-рр. XX ст.