Висоти у нас вимірюють над рівнем Балтійського моря.

Зі збільшенням висоти на кожні 100 м :

Ø температура повітря знижується в середньому на 0,6° С;

Ø атмосферний тиск знижується на 8 - 10мм;

Ø щільність повітря - на 1,2%.

Ø помітно зростає швидкість вітрів.

Зниження температури з висотою приводить до зростання тривалості несприятливого для бойових дій зимового сезону, на висотах 1500 - 2000 м над рівнем моря протягом півроку спостерігаються зимові умови із сильними морозами і глибоким сніжним покровом.

Зниження атмосферного тиску, що спостерігається в горах, і низькі температури повітря погіршують режим роботи двигунів машин:

Ø знижують їхню потужність на 8-10% з кожною 1000м висоти;

Ø збільшують витрати пального;

Ø зменшують вантажопідємність автомобіля.

Вплив річок на бойові дії військ

Водні об'єкти — річки, канали, озера, водоймища — значно впливають на бойові дії військ. Особливо велику роль у цьому грають річки, що досить часто зустрічаються на всіх театрах воєнних дій. Як у минулому, так і в даний час тактика й оперативне мистецтво розглядають річки як природні перешкоди на шляху руху військ; природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони; шляхи сполучення, придатні для транспортування військ і вантажів; джерела водопостачання військ; орієнтири для авіації і т.д.

Характер і ступінь впливу річок на бойові дії військ залежить від їх кількості (густоти) у даному районі, розташування (напрямку відносно один одного) і властивостей кожної окремої річки як перешкоди:

Ø особливостями її долини і заплави;

Ø шириною і глибиною русла;

Ø характером дна;

Ø швидкістю течії;

Ø характером оборони противника на річці;

Ø наявністю гідротехнічних споруджень;

Ø також порою року і станом погоди.

Важливими елементами кожної річки є її долина і заплава. У деяких випадках форсування річки ускладнюється необхідністю подолання глибокої річкової долини чи широкої заболоченої заплави. Так, наприклад, улітку 1943 р. війська 21-й армії Західного фронту, успішно, розвиваючи наступ, опанували м.Єльня і просувалися в напрямку Орші. На шляху зустрілася р.Мерея. Судячи з карти, вона мала ширину всього 8 — 12м. Серйозного значення їй не надали, розвідку її не організували. Але, коли війська підійшли до річки, шлях їм перетнула заболочена заплава шириною 160 — 230м. Після минулих дощів вона виявилася непрохідною для танків і колісних машин. На інженерні роботи для подолання цієї перешкоди потрібно було дві доби.

Велика ширина річки сповільнює темпи переправи військ, зосередження сил і засобів на протилежному березі й утрудняє ведення ефективного вогню з вихідного берега по супротивнику для підтримки військ, що переправляються. На широкій ріці війська, що переправляються, тривалий час знаходяться на воді і тому в більшій мірі піддаються вогневому ураженню противника.

Ø вузькі (до 60 м),

Ø середні (від 60 до 300 м);

Ø широкі (більш 300 м).

· На широких ріках можливі усі види переправ; вони обладнуються за участю інженерних військ. Форсування дуже широких гирлових ділянок рік, а також проток і заток здійснюється, як правило, десантно-поромним способом із залученням кораблів військово-морського флоту.

По глибині річки звичайно поділяють на:

· Мілкі річки (до 1,5м); війська перетинають убрід і за допомогою найпростіших табельних і підручних переправних засобів.

При форсуванні річки військами убрід велике значення має характер ґрунту дна. Тверді кам'янисті і піщані ґрунти є більш сприятливими у відношенні прохідності, чим м'які мулисті. Ґрунт дна русла залежить від геологічної структури району і швидкості плину річки. У гірських ріках дно, як правило, кам'янисте, галечникове, а в рівнинних — піщане, глинисте чи мулисте. Чим більше швидкість плину, тим твердіший ґрунт дна річки.

· Глибокі річки (більше ніж 1,5м) сухопутні війська форсують в основному на переправних засобах, танки можуть форсувати під водою по дну річки, а БТР і БМП вплав.

Знання швидкості плину необхідно при установці загороджень у руслі річки, наприклад мін, і при наведенні наплавних мостів.

При переправі бойової і транспортної техніки убрід під водою важливе значення має характеристика берегів русла — їхня крутість, висота і щільність ґрунту.

Для сучасної транспортної техніки і переправних засобів крутість спусків і виходів з води не повинна перевищувати 10—12°. Круті, стрімчасті береги зрізують і зміцнюють їхню поверхню. Спуски і виходи з річки влаштовуються за допомогою землерийних машин, танків з бульдозерним устаткуванням чи вибухових речовин.

Найбільш зручними для форсування вважаються ділянки річки, що мають доступні схили долини і береги русла, рівну незаболочену заплаву, скриті підступи і гарне маскування. Вихідний беріг річки в цьому місці повинний панувати над протилежним, щоб забезпечити зручність спостереження за переправою й організацію прикриття переправи вогнем танків і артилерії прямою наводкою, а також забезпечення вогневої підтримки наступу військ на протилежному березі.

Вплив дорожньої мережі на ведення бою.

Дорожня мережа звичайно містить у собі всі наявні на місцевості автомобільні і залізничні, караванні шляхи, в'ючні і пішохідні стежки, а також сезонні дороги (автозимники, санні і нартові шляхи); у воєнний час до дорожньої мережі відносяться також колонні шляхи. Найбільш важливе значення для військ у сучасній війні мають автомобільні і залізничні. Чим більше доріг на місцевості і чим вище їхня якість, тим доступніша вона для дій військ.

Основним показником для оцінки кількості доріг на місцевості, забезпеченість даної ділянки місцевості (району, смуги) і території (країни, театру) є густота дорожньої мережі, тобто довжина автомобільних і залізничних, що приходяться на 100км² площі.

Основними показниками для якісної оцінки дороги є: - ширина проїжджої частини; - матеріал покриття; - якість дорожніх споруд; - схили та радіуси поворотів що впливають на можливу швидкість пропускну здатність доріг.

Дорожня мережа дуже впливає на вибір маршрутів і смуг руху, напрямків ударів військ і форм їхнього маневру (обхід, охоплення та ін.), досягнення високих темпів пересування військ необхідно, щоб напрямки пересування (маневру) і ударів військ були добре забезпечені дорогами.

Важливим фактором для оцінки забезпеченості місцевості дорогами є також накреслення доріг (малюнок дорожньої мережі), від якого залежить, наскільки напрями доріг збігаються з основними напрямками дій військ відповідно до виконуваних бойових задач. При значній загальній густоті дорожньої мережі місцевість у заданих напрямках може бути забезпечена дорогами недостатньо.

 

 

У гірській, пустельній, лісисто-болотистій місцевості напрям доріг нерідко визначає основні напрямки бойових дій військ, які ведуться, як правило, уздовж доріг.

Перехрестя доріг, характерні вигини та ін. здавна використовувались військами для орієнтування на місцевості. У сучасній війні значення доріг як орієнтирів зросте ще більше, тому що вони відносно добре будуть помітні на місцевості навіть після ядерних ударів.

У сучасному бою буде потрібно також доставляти військам величезну кількість різних вантажів (озброєння, техніки, боєприпасів, пального, продовольства і т.п.), переважна більшість яких буде доставлятися по автомобільним і залізничним дорогам.

У залежності від свого призначення дороги поділяються на:

Ø основні(шляхи пересування, маневру, підвозу й евакуації)

Ø допоміжні (під'їзні, об'їзні і запасні).

По напрямку дороги поділяються на:

Ø фронтальні, що йдуть до фронту і є основними шляхами для пересування військ і виходу їх у вихідні райони, а також для підвозу й евакуації,

Ø рокадні, направлені уздовж фронту , які є основними шляхами для маневру і перегрупування військ.

По приналежності дороги поділяються на фронтові, армійські, бригадні і батальйонні.

Обрані маршрути повинні задовольняти наступним вимогам:

- проходити по кращих дорогах і найбільш найкоротшим шляхам; минаючи великі населені пункти і залізничні станції;

- забезпечувати найбільш високу швидкість руху колон;

- бути малопомітними для противника і допускати потайливе пересування військ;

- дозволяти швидке розосередження колон;

- виключати можливість поразки відразу двох чи декількох колон одним ядерним ударом при проходженні по рівнобіжних маршрутах;

- мати поблизу зручні ділянки для розташування на привали і денний відпочинок (нічліг).

Вплив грунтово – рослинного покрову на бойові дії.

Грунт - узагальнена назва верхнього шару земної поверхні. Ґрунти також впливають на всі сторони бойової діяльності військ. Від складу, структури й інших властивостей ґрунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами по ґрунтових дорогах і поза дорогами, умови інженерного устаткування, особливості радіоактивного зараження й інші.

У військовій практиці ґрунт кваліфікується за твердістю ( скельовий та пухкий ), що значно впливає на розміри і терміни проведення фортифікаційного обладнання опорних пунктів і за прохідністю.

За твердістю грунти розподіляються наступним чином:

· Пухкі грунти:

- слабкі (пісок, чорнозем) – лопата входить від нажиму руки;

- середні (суглинки) – лопата входить під нажимом ноги;

- тверді (глинисті) – лопата входить не на весь штик.

· Скальні (граніти, гнейси) – лопата не йде.

По прохідності для транспортних засобів і бойової техніки усі ґрунти можна розділити на три групи.

1. Ґрунти, доступні для руху транспорту поза дорогами в будь-який час року і при будь-якій погоді. До них відносяться кам'янисті (галечникові, щебенисті, гравійні) і піщані ґрунти у вологому стані (у сухий час року вони труднопрохідними для колісного транспорту).

2. Ґрунти, що допускають рух військ тільки в суху погоду влітку й у морозний період узимку. До них відносяться лесові, глинисті, суглинні, супіщані, солончакові і торф'яні ґрунти. Ці ґрунти володіють сильною пильністю, що негативно позначається на роботі машин, умовах спостереження і маскування колон машин на марші

3. Ґрунти, практично непридатні для руху військ поза дорогами в період року коли немає морозів. До них відносяться сильно зволожені супіщані й глинисті ґрунти, мокрі солончаки і леси, а також торфовища.

Дуже заволожені ділянки місцевості із шаром в’язкого ґрунту глибиною понад 30 см називають болотами, які кваліфікуються за прохідністю:

- прохідні;

- важко прохідні;

- непрохідні.

Основні типи рослинності – деревинна, кущова, трав’яниста. З усіх видів рослинності ліс має найважливіший вплив на бойові дії. Сукупність деревинної рослинності висотою 4 метра та більше і товщиною (діаметром) 5 см та більше називають лісом.

Організація бойових дій в лісі залежить від його основних характеристик:

Ø породи дерев,

Ø віку лісу,

Ø висоти і товщини дерев,

Ø форми, повноти, густоти насадження й упорядженості лісу.

Ø при середній відстані 6—8 м — з зусиллям,

Ø якщо відстань менше 6 м, — з поваленням дерев.

Товщина (діаметр у сантиметрах) окремих дерев, що звалюються танком при русі на нижчій передачі, може бути приблизно прийнята рівною вазі танка в тоннах. З розгону (при русі на вищій передачі) танк може валити дерева товщиною, рівною потроєній вазі танка, вираженій у тоннах. На підйомах здатність танків валити дерева зменшується. При крутості схилів 6—8° лісові масиви із середньою товщиною дерев 10—15см тяжко прохідні для різних типів бойових машин.

Ці властивості лісу у великому ступені залежать також:

Ø від рельєфу місцевості,

Ø річкової мережі, що розчленовує лісові масиви,

Ø характеру ґрунтів,

Ø зволоженості території

Ø сезону року.

Особливо сильно ці показники впливають на прохідність лісової території в безморозний період року. Узимку прохідність лісу багато в чому залежить від глибини сніжного покриву, а у лісі він завжди більший, ніж на відкритій місцевості.

Лісові масиви зменшують дальність видимості і тим самим ускладнюють спостереження, знижують дальність радіозв'язку й ефективність вогню стрілецької й артилерійської зброї; вони утрудняють також орієнтування, цілевказання, коректування вогню і прицільне бомбометання.

У той же час ліс володіє гарними властивостями, що маскує, і сприяє схованому розташуванню і маневру військ, а також організації стійкої оборони. Отруйні речовини застосовані противником затримуються на відстані 200-400м від краю лісу.

Вплив населених пунктів на ведення бою.

До населених пунктів відносяться всі наявні на місцевості міста, селища, села, й інші поселення. Найбільш важливими з них є міста (особливо великі), що служать центрами політичного, економічного і культурного життя.

Населені пункти є звичайно вузловими пунктами для усіх видів сполучення (транспорту). В них розташовані найважливіші транспортні об'єкти (морські і річкові порти, залізничні станції, аеродроми і т.п.). В населених пунктах, особливо у великих містах, сконцентроване виробництво озброєння, бойової техніки, боєприпасів, спорядження, і інших видів військово-промислової продукції.

Оволодіння (захоплення) чи утримання (оборона) населених пунктів мало важливе значення у всіх війнах. Населені пункти часто були кінцевою метою бою чи операції, а великі міста служили кінцевою метою при вирішенні стратегічних задач.

Як запитання Чи чули про назви операцій - (Берлінська, Будапештська, Віденська, Кенігсбергська й ін.), у яких брало участь звичайно кілька фронтів.

Основними показниками для характеристики використання міст в військових цілях є:

Ø ступінь обжитості місцевості,

Ø число мешканців,

Ø лоща і конфігурація міської території,

Ø особливості місцевості в межах міста і на підступах до нього,

Ø характер планування і забудови,

Ø структура міської території,

Ø наявність підземних споруджень.

Основні показники ступеня обжитості (населеності) місцевості

Найбільш серйозний вплив населених пунктів на бойові дії військ буде в умовах густонаселеної і добре обжитої місцевості, де міста, селища і села часто не мають чітко виражених меж і, зливаючись один з одним, утворюють великі райони суцільної забудови, що тягнуться на десятки (а іноді і сотні) кілометрів.

Проведення наступальних операцій на добре обжитій місцевості буде зв'язано з послідовним оволодінням чи обходом численних населених пунктів, що може викликати зниження темпів просування і погіршення умов маневру.

Число жителів характеризує величину міста. По числу жителів розрізняють міста:

Ø дрібні (до 5 тис. жителів),

Ø малі (5 - 20 тис.),

Ø середні (20 - 100 тис.),

Ø великі (100 - 500 тис.),

Ø дуже великі (більш 500 тис. жителів).

Особливу важливість представляють великі і дуже великі міста.

Конфігурація міської території в першу чергу залежить від характеру планування міста, яке розподіляється на:

· регулярне;

· нерегулярне.

Регулярному плануванню відповідають відносно прямі вулиці і геометрично правильна форма кварталів. Розрізняють три різновиди регулярного планування: прямокутну, радіальну чи радіально-кільцеву і комбіновану.

Прямокутне планування мають, як правило, великі міста, побудовані порівняно недавно (Ленінград, Хмельницький, Черкаси і ін.). Таке планування при бою в місті надає наступаючому широкі можливості для вибору напрямку головного удару і полегшують маневр у межах міської території; із усіх різновидів планування прямокутне планування міста найбільш сприятливе для наступаючих військ.

Радіальне чи радіально-кільцеве планування типове для старих великих міст, що формувалися ще в епоху феодалізму (Львів, Камянець-Подільський, Стара Москва й ін.). У центрі таких міст нерідко розташовані старі фортеці. Цей вид планування благоволить наступу з різних сторін по радіальних магістральних вулицях, розчленовуванню оборони на окремі сектори і знищенню в них противника вроздріб.

Змішане (комбіноване) планування притаманне містам, що мають стару частину зі збереженим нерегулярним плануванням і нову частину (райони) з регулярним плануванням (Харків, Черкаси та ін.). У таких містах нові окраїни з регулярним плануванням більш сприятливі для наступаючого, чим центральна стара частина міста з нерегулярним плануванням.

У населених пунктах є багато природних масок, які можна використовувати для укриття особового складу і бойової техніки від спостереження з землі і повітря.

Наявність на забудованих територіях міцних кам'яних і залізобетонних будинків, а також підземних споруджень сприяє надійному укриттю особового складу і бойової техніки від поразки усіма видами зброї, у тому числі і ядерної. Володіючи великими запасами корисної житлової площі, населені пункти дуже зручні для розквартирування військ, особливо в зимовий час.

Бій у місті ведеться в першу чергу уздовж вулиць; по них головним чином здійснюється просування і маневр наступаючих військ, а також вогневий вплив на противника. Вузькі і щільно забудовані вулиці можуть бути легко пристосовані до оборони й утримання малими силами. Широкі і рідко забудовані вулиці полегшують маневр наступаючих військ, а також сприяють застосуванню усіх видів бойової техніки, у тому числі танків, САУ й артилерії. Особливо важливого значення набувають перехрестя і площі, де сходяться кілька вулиць. Утримання в бою перехресть і площ істотно полегшує маневр резервами уздовж вулиць. Перехрестя і площі зручні для устаткування вогневих позицій артилерії, ПТУРС і інших вогневих засобів. Бою у місті притаманне розчленування на ряд окремих боїв, роз’єднаність дій підрозділів, складність підвозу боєприпасів, корегування вогню, тому як ніде тут потрібна чітка організація управління та взаємодії.

Бойові дії в різних районах міста будуть складатися в залежності від особливостей планування, забудови і якості будинків у відповідних структурних елементах міста. Промислові і транспортні території, особливо при наявності серед них важливих військово-промислових об'єктів, а також великих залізничних вузлів і портів, піддадуться ядерним ударам у першу чергу.

Вивчення і оцінка елементів місцевості.

Рельєф і місцеві предмети вивчаються і оцінюються командирами і штабами всіх ступенів відповідно до поставленої задачі. Основними способами вивчення місцевості є:

· Вивчення місцевості шляхом безпосереднього огляду та обстеження. Перевага способу в тому, що маючи перед собою реальну місцевість, можна її найбільш повно і докладно вивчити. Недоліки полягають у тому, що він вимагає багато часу, не дозволяє вивчати великі ділянки та місцевість у глибині оборони противника, залежить від часу доби і стану погоди.

· Вивчення місцевості за картою є основним способом, оскільки дозволяє за вмілого користування картою, завчасно і швидко вивчити будь-які райони місцевості. Недоліки способу в тому, що карта старіє і може не повністю відповідати місцевості, на карті не відображаються сезонні та погодні зміни місцевості.

· Вивчення місцевості за аерофотознімками дає найбільш свіжі та достатні відомості. Недоліки полягають у відсутності характеристик деяких елементів (глибина річок, прохідність боліт та ін). Тому аерофотознімки здебільшого є цінним доповненням до карт.

· Вивчення місцевості за різними джерелами. До таких відносяться різні описи, опитування місцевих мешканців, свідчення полонених та інші. Перевага в тому, що можна отримати свідчення, яких немає ні на картах ні на аерофотознімках, недоліки – свідчення уривчасті, часто суперечливі і вимагають перевірки.

Висновок: Отже всі елементи місцевості мають значний вплив на організацію і ведення бойових дій і до того ж їх вивчають та враховують не відсторонено один від одного, а у постійному взаємозв’язку – залежно від їх розміщення. Військова географія і є та наука яка вивчає вплив основних елементів та типів місцевості різноманітних географічних районів на вирішення тактичних, оперативних та стратегічних задач.