ЗАЛІЗНИЦЯ ПОРТ

Печатка Печатка

Дата Дата

Лекція 13

Юридична відповідальність в галузі транспорту.

План:

Вступ.

Питання 1. Поняття та види юридичної відповідальності в галузі транспорту.

Транспортні правопорушення.

Питання 2. Актово-претензійна діяльність на транспорті.

Висновки.

Вступ.

Питання 1. Поняття та види юридичної відповідальності в галузі транспорту.

Юридична відповідальність є різновидом соціальної відповідальності, зміст якої полягає у застосуванні до осіб, що скоїли правопорушення, передбачених законом санкцій, які у примусовому порядку забезпечується державою.

Наведене, у свою чергу, дозволяє визначити такі ознаки юридичної відповідальності, як:

1. Спирається на державний примус.

2. Набуває свого виразу через обов’язок особи зазнати певних нестатків.

3. Настає лише за скоєні або за скоюваємі правопорушення.

4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності із законом.

5. Визначається певним процедурним порядком.

Одною із основних властивостей юридичної відповідальності є її поділ за наступними видами:

1. Відповідальність дисциплінарна – вид юридичної відповідальності, яка полягає в обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за дисциплінарний проступок і зазнавати дисциплінарних санкцій передбачених законодавством про працю.

Дисциплінарний проступок – протиправне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків, за яке щодо нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Для транспорту особливо цікавим документом у сфері дисциплінарної відповідальності є Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту.

Так, зокрема, в Розділі ІІ. Дисциплінарні стягнення даного Положення вказується, що на працівників залізничного транспорту можуть накладатися такі стягнення:

а) догана;

б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов’язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року;

в) переміщення на нижчеоплачувану роботу на строк до трьох місяців;

г) переміщення на нижчу посаду на строк до шести місяців;

д) звільнення.

2. Відповідальність кримінальна - вид юридичної відповідальності, суть якої полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання. Причому, специфічною властивістю цього виду відповідальності є те, що вона настає лише за суспільно небезпечні винні діяння, весь перелік яких визначається Кримінальним кодексом України.

Причому, у Кримінальному кодексі України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 року, окремий розділ визначає транспортні злочини. Це Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

3. Відповідальність цивільна – вид юридичної відповідальності, що полягає у настанні передбачених цивільно-правовою нормою негативних майнових наслідків, які завжди є для правопорушника додатковим майновим обтяженням.

4. Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності громадян та службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення. У свою чергу, адміністративні правопорушення, за скоєння яких настає адміністративна відповідальність на транспорті, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Таким прикладом є Глава 10 “Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства та зв’язку” вказаного Кодексу.

Необхідно зазначити, що настання будь-якого із вказаних видів юридичної відповідальності спричиняється скоєнням відповідного правопорушення (дисциплінарного, адміністративно-правового, цивільно-правового або кримінального (злочину)), під яким можна розуміти суспільно небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридичну відповідальність.

Згідно з загальними правилами, правопорушення, яке скоєне або вчиняється на транспорті, має певний склад, а саме: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт та об’єктивна сторона.

Висновки.

Питання 2. Актово-претензійна діяльність на транспорті.

Специфічною властивістю, яка пов’язана із скоєнням правопорушень на транспорті, є те, що із настанням цих протиправних вчинків відбуваються певні зміни (наприклад, особистого або майнового характеру), на які потрібно відповідним чином відреагувати. Для цього теорія і практика правознавства виробили відповідний механізм, який визначає порядок взаємостосунків між суб’єктами щодо правопорушень, скоєних на транспорті. В юридичній науці вказані стосунки здобули ще назву процесуальних відносин.

Необхідно зазначити, що для сфери кримінальних та адміністративних правопорушень законодавцем розроблена певна схема регулювання процесуальних відносин, яка набула свого конкретного виразу в Кримінально-процесуальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. Усі параметри, які визначені в даних кодексах в повній мірі можуть бути спроектованими на сферу транспортних правовідносин.

Щодо дисциплінарних правопорушень – тут є певні ускладнення, які пов’язані із недосконалістю відповідного законодавства, проте, теорія та практика його застосування вказують на його спрощений порядок, що не потребує відповідних юридичних нашаровувань. Втім, за наявністю відповідних прогалин в праві будь-яка зацікавлена особа може звернутися до вирішення дисциплінарних проблем у суді, де починається така процесуальна стадія, як судовий розгляд.

Що ж стосується цивільних правопорушень, то в цій сфері, завдяки специфіці роботи транспорту, існують деякі специфічні властивості, які потребують запровадження відповідного дослідження, що ми і будемо робити в цьому лекційному обговоренні.

Так, з цього приводу, на транспорті існує певний порядок, який в юридичній літературі здобув свого визначення через такі моменти, як:

- відповідальність відповідних осіб та відшкодування збитків;

- акти у сфері транспортної діяльності;

- претензії і позови;

- та деякі інші моменти.

Розглянемо детальніше кожен з вказаних моментів.

І. Відповідальність відповідних осіб та відшкодування збитків.Починаючи

це дослідження слід зазначити, що за загальними правилами особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України). Причому збитками вважаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ці збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розглянемо даний момент у контексті специфіки транспортного законодавства і визначимо його основні властивості.

Так, по-перше, особливого правового змісту набуває поняття “поширення відповідальності”, що визначається в Повітряному кодексі України (ст. 89). За ним усі юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробкою, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації України, а також її управлінням і наглядом, за протиправні дії несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

По-друге, це диференціація відповідальності на таку, як відповідальність перевізників та відповідальність користувачів транспортних послуг.

Так, за прийнятими на транспорті правилами, перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну під час перевезення у разі:

- втрати або нестачі вантажу чи багажу;

- пошкодження (псування) багажу чи вантажу

- за прострочення у доставці;

- за зберігання вантажу або багажу з моменту його прийняття і до видачі

одержувачу;

- за шкоду, заподіяну внаслідок смерті пасажира або ушкодження його здоров’я;

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про

організацію перевезень вантажів, що стосується неповноти або несвоєчасної подачі транспортних засобів для виконання плану перевезень тощо.

Користувачі транспортних послуг несуть наступну відповідальність:

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів вантажовідправники несуть відповідальність за невикористання наданих ним транспортних засобів;

- за пошкодження транспортних засобів;

- за нанесення іншої умисної шкоди.

Як вже було вище зазначено, одним із суттєвих моментів в сфері цивільної

відповідальності є відшкодування збитків.

Транспортне законодавство вказує на наступні властивості даної процедури: 1. Розмір вартості відшкодованих збитків. Так, в цілому, перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Причому, наприклад, у сфері автомобільного транспорту вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або ціни, передбаченої в договорі про перевезення. У разі відсутності цих документів вартість визначається виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.

2. Обмеження відповідальності. Цей момент набув свого основного виразу у приписах, які регулюють торговельне мореплавство і визначається тим, що за певних обставин відповідальність осіб має конкретні юридичні межі і не може за них виходити. Більш детальніше механізм обмеження відповідальності студентам пропонується дослідити при самостійному опрацюванні статей 349 – 357 КТМ України.

3. Звільнення від відповідальності. За загальним правилом, перевізники несуть відповідальність, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

В даному контексті, також, за приписами деяких нормативно-правових актів допускається те, що перевізник несе відповідальність якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити (ст. 91 ПК України). Проте, до того часу, поки перевізник не доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися під час перевезення (ст. 92 ПК України).

Цікавим, також, моментом, який визначає специфіку діяльності окремих видів транспорту, є і те, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов (ст. 94 ПК України).