Школа ТА педагогіка Стародавнього Риму
Соціально-класове розшарування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання. Для бідного населення тут існували елементарні приватні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення – граматичні школи. Елементарні школи обслуговували деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Там вчили писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави. Багаті і знатні люди надавали перевагу навчанню своїх синів грамоті в домашніх умовах.
В граматичних школах, також приватних і платних, навчалися діти знатних батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. Розвиток цих шкіл був спричинений необхідністю оволодіння ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти керівні посади у державі.
Значно пізніше у Римі з¢явилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним. У середині І-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в державні.
Проголошення християнства державною релігією Римської імперії спричинило різку зміну змісту навчання і виховання дітей у школах. Християнство надало школі яскраво забарвленого релігійного характеру, що знижувало рівень розумового виховання підростаючих поколінь.
Освіта та виховання у Древній Греції
| Афінська система Мета виховання: різнобічний гармонійний розвиток особистості Форми та зміст: 0–7 р. – сімейне виховання; 7–13 р. – мусична школа: школа граматиста (навчання грамоті і лічбі); школа кефариста (літературно-музичне виховання); 13–18 р. – гімназійні школи: палестра (школа давнього п’ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); 18–20 р. – ефебія Традиційні цінності полісного виховання: єдність, рівність перед законом, ідеал героїчного і безкорисного служіння рідному місту. | Спартанська система Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів. Форми навчання і виховання: 0–7 р. – сімейне виховання; 7–18 р. агелли (військові загони); 18–20 р. – військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання: володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; елементарне навчання читанню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргументовано і лаконічно; естетичне виховання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла. Методи виховання: особистий приклад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне виховання. |
етапи навчання у давньому римі
| Сімейне виховання (від народження до 7 років) | ||||||
| Елементарна школа (від 7 до 11–12 років) – з V ст. н. е. – мала суто практичний характер (хлопчаків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі). | ||||||
| Школа граматики (від 11 до 12–15 років) – передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами “вільних мистецтв” приділялось другорядне значення), здійснювалося формування “досконалого оратора”. | ||||||
| Школа ритора (від 15 до 20 років) – незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразком промов Цицерона для підготовки до судової діяльності. | ||||||
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 941;