Основні технічні характеристики деяких переносних вогнегасників
| № зп | Показник | Тип переносного вогнегасника | ||||||||
| ВПП-10 | ВХПП-10 | ВХП-10 | ВХ-3 | ВВ-5 | ВВ-2 | ВП-10(3) | ВП-5-02 | ВП-2-01 | ||
| Об'єм або маса заряду | 10л | 10л | 10 л | 3 кг | 5 кг | 2 кг | 10 кг | 5 кг | 2 кг | |
| Маса вогнегасника (повна), кг | 15,5 | 14,0 | 14,0 | 7,1 | 13,5 | '7,0 | 17,2 | 9,5 | 3,7 | |
| Вогнегасна здатність (площа гасіння модельного вогнища пожежі, м2) щодо класів пожежі: | ||||||||||
| А | 4,78 | 4,7 | 4,7 | 2,8 | 0,9 | — | 25,34 | 7,59 | 4,78 | |
| В | 1,76 | 1,1 | 1,1 | 0,7 | 0,41 | 0,41 | 5,75 | 1,76 | 0,41 | |
| Тривалість подавання вогнегасної речовини (мінімальна), с | 45 ±5 | 50±10 | 60±5 | 14±2 | 15±3 | 10±2 | ||||
| Довжина струменя вогнегасної речо- вини (мінімальна), м | 4,5 | 5,0 | 6,0 | 3,0 | 4,5 | 1,5 | 4,0 | 5,0 | 2,5 | |
| Діапазон темпера- тур експлуатації, °С | 5 - 50 | 5 - 45 | 5 - 45 | -60 - 50 | -40 - 50 | -40 - 50 | -20 - 50 | -50 - 50 | -40 - 50 |
Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень проводиться відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні із врахуванням їх вогнегасної спроможності, граничної захищуваної площі, категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої пожежі. Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних місцях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів і безпосередній вплив опалюваних та нагрівальних приладів.
Протипожежне водопостачання. Для подачі необхідних об'єктів в будь-який період доби для гасіння пожежі у населених пунктах та об'єктах, що знаходяться на їх території необхідно передбачити протипожежне водопостачання, під яким розуміють комплекс інженерно-технічних споруд, призначених для забирання і транспортування води, зберігання її запасів та використання для пожежегасіння. На промислових підприємствах протипожежний водогін, як правило, об'єднується з господарсько-питним чи виробничим водогоном. В окремих випадках дозволяється подавати воду для гасіння пожежі із водоймищ (озера, річки, водосховища), що знаходяться поруч за допомогою насосів. При неможливості, недоступності чи недоцільності отримання води із водогону або водоймищ створюють недоторканий запас води в спеціальних пожежних резервуарах або ємкостях. Кількість води, необхідна для гасіння пожежі, визначається залежно від об'єму будівлі її ступеня вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Наприклад, для виробничих будівель І та II ступеня вогнестійкості категорій А, Б (вибухопожежонебезпечні) та В (пожежонебезпечна) витрати води на зовнішнє пожежегасіння приймаються при об'ємі будівлі: до 5 тис. м3 - 10 л/с; 5—20 тис. м3 — 15 л/с; 20—50 тис. м3 — 20 л/с; 50—200 тис. м3 — 30 л/с і т. д.
Відповідно до СНиП 2.0402-84, при розрахунках недоторканого пожежного об'єму води в резервуарах тривалість гасіння пожежі повинна прийматись 3 год., а для будівель І і II ступеня вогнестійкості з негорючими несівними конструкціями з виробництвом категорії Г і Д — 2 год.
Протипожежні водогони залежно від місця прокладання поділяються на зовнішні та внутрішні, а за тиском у них — на водогони низького та високого тиску (рис. 4.23).
На зовнішніх протипожежних водогонах встановлюються гідранти (спеціальні пожежні крани) підземного чи наземного (для південних регіонів країни) виконання (рис. 4.24)/
Як правило, в населених пунктах і на території підприємств встановлюють підземні гідранти, які не замерзають зимою і не заважають руху транспорту та людей.
Пожежні гідранти розташовують вздовж автомобільних доріг на відстані 150—200 м один від одного, не ближче 5 м від зовнішніх стін будівель і не далі 2,5 м від краю проїжджої частини дороги. Для швидкого знаходження гідрантів у темний період доби чи зимову пору року біля місць їх розташування встановлюють відповідні покажчики (згідно ГОСТ 12.4.009-83) або роблять написи «ПГ» з відповідними цифровими позначеннями на стінах будівель червоною чи флуоресцентною фарбою.
Для гасіння пожеж водою всередині будівель в них встановлюють внутрішні пожежні крани (рис. 4.25), які знаходяться у вбудованих або навісних шафках червоного кольору з написом «ПК» — на дверцятах. Пожежні крани розміщують на висоті 135 см від рівня підлоги біля входів, у коридорах, вестибулях, проходах та всередині приміщень на видних та легкодоступних місцях, їх взаємне розташування має бути таким, щоб гарантувати зрошення кожної точки захищуваного приміщення (рис. 4.26). При цьому повинна витримуватись вимога стосовно дотикання компактних частин струменів від двох суміжних пожежних кранів у найвіддаленішій і найвищій точці приміщення, що обслуговується цими кранами. Така точка називається диктуючою (д. т.).
Кількість струменів від пожежних кранів у будівлі визначається відповідно до чинних будівельних норм (СНиП 2.04.01-85).
а б
Рис. 4.23. Загальні схеми подачі води від зовнішнього протипожежного водогону високого (а) та низького (б) тиску:
1 — гідрант; 2 — пожежна колонка; 3 — рукавна лінія; 4 — пожежний ствол; 5 — пожежний автомобіль.
Рис. 4.24. Схема зовнішнього протипожежного водогону підприємства:
1 — міський водогін; 2 — запасні резервуари води; 3 — насосна станція; 4 — гідранти; 5 — будівлі;
Рис. 4.25 Внутрішній пожежний кран
1 — вентиль; 2 — важіль для полегшення відкривання вентиля; 3 — пожежний рукав; 4 — ствол пожежний ручний; 5 — пульт дистанційного запуску насоса-підвищувача тиску
Рис. 4.26. Розміщення пожежних кранів та план зрошення приміщення, в якому вони встановлені:
а — план зрошення приміщення двома пожежними кранами; б — схема зрошення диктуючої точки приміщення; / — пожежні крани; 2 — струмені води; 3 — стеля; 4 — підлога
Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 1001;